У місті Ірпінь ветерани війни активно долучилися до обговорення питань безбар'єрності для людей з інвалідністю. На спеціальному заході вони озвучили нагальні потреби та проблеми, з якими стикаються особи з обмеженими можливостями у повсякденному житті. Ветерани підкреслили важливість створення доступного середовища, яке б включало не лише фізичну інфраструктуру, а й соціальну підтримку. Серед основних аспектів, які були висвітлені під час зустрічі, – необхідність адаптації громадських буд
Олег,ветеран російсько-української війни:
«Я живу, де Центральний парк. У парку все добре. Але до парку дійти – це велика проблема. Бордюри – капець. Я не можу».
В ірпінському ветеранському просторі зібралися ветерани, щоб разом із представниками влади відверто поговорити про потреби людей з інвалідністю та розвиток безбар’єрного середовища в громаді. Зустріч відбулася у межах Тижня безбар’єрності та інклюзивності.
Олександр Пащинський, перший заступник ірпінського міського голови:
«Дуже важливо почути кожного з вас. Ми усі розуміємо виклики сучасності і дійсно у той час, який ми живемо, ми маємо виправляти ті моменти у місті, в громаді, щоб безбар’єрність і доступність була для кожного».
Ветерани ділилися власним досвідом щоденного подолання перешкод і озвучували проблеми, з якими стикаються найчастіше. Однією з найболючіших тем стало паркування — і біля громадських місць, і поруч із власними будинками. Кажуть: за кожне спеціально відведене місце доводиться буквально боротися.
Дмитро,ветеран російсько-української війни:
«Я за нього б’юся. Я виходжу і протезом своїм махаю, що може я, все ж таки».
Окрім того, що паркомісць для людей з інвалідністю бракує, ветеранів обурює ще й те, що спеціально промарковані місця часто займають звичайні автомобілі. Єгор згадує випадок біля «Новуса» на Центральній.
Єгор ветеран російсько-української війни:
«Ви протезом махали, а я відкриваю двері, там сидить чувак у джипі, думаю, ну, у мене ноги просто немає, щоб я підійшов. Я виходжу, показую свою гульку і кажу: ну що тобі ще показать».
Дмитро,ветеран російсько-української війни:
Ще є два моменти таких цікавих: паркуються як боги. Воно заїхало на тротуар – одне, друге, третє. А я повинен іти по дорозі».
Під час зустрічі говорили й про ще одну гостру проблему — відсутність доступних громадських туалетів. Якщо для більшості містян це незручність, то для маломобільних людей — справжня перешкода.
Зауважень і пропозицій було чимало. Усі присутні отримали анкети, де могли детально описати власні потреби та проблемні місця у своїх районах або там, де бувають найчастіше. Побажання і пропозиції ветеранів обіцяли розглянути на засіданні Ради безбар’єрності, яка працює при міській раді.
Михайлина Скорик-Шкарівська, депутатка Ірпінської міської ради:
«На 26 рік ми поставили собі таку задачу, щоб ми врахувалипропріоретизували від ваших потреб те, що плануємо робити. Допоможіть нам. Тому що, насправді, переробити все місто дуже важко, але якщо ми підемо локально, усі ці поради— корисні. Інші поради ми теж будемо використовувати».
А тим часом учасники домовилися створити спільну робочу групу для постійної комунікації та напрацювання відповідних рішень.
Джерела
Безбар’єрність на практиці: ветерани Ірпеня озвучили потреби людей з інвалідністю (відео) — (ITV)