Командир полку "Азов" Денис Прокопенко поділився своїм аналізом ситуації на фронті, зазначивши, що російська армія демонструє значні слабкості, які українські військові активно використовують. За його словами, низький моральний дух та погане забезпечення є основними проблемами для окупантів. Він підкреслив, що багато солдатів Росії не мають належної мотивації для ведення бойових дій і часто відмовляються виконувати накази командування. Прокопенко також акцентував увагу на тому, що українські сили продовжують еф
Слабке місце армії російських окупантів, з яким постійно стикаються Сили оборони України в боях, — успадкована від СРСР система, де "кожен крок регламентується зверху"
Таку думку висловив 27 травня в колонці під назвою "Ми воюємо з Росією і знаємо, чому вона програє" для видання "Українська правда" бригадний генерал і командир 1-го корпусу НГУ "Азов" Денис Прокопенко ("Редіс"), передає "ДС".
На його думку, західні аналітики неправильно витлумачили як толерантність Путіна до ризику, так і ізольованість процесу ухвалення рішень у Кремлі — і це призвело до помилкових прогнозів щодо можливої ескалації та реакції Росії на підтримку України з боку НАТО.
"Ця аналітична сліпота частково зберігається і донині. Багато хто на Заході продовжує розглядати цей конфлікт виключно через призму війни на виснаження, де перемога визначається виключно обсягом ресурсів і здатністю мобілізувати більше людей. Це небезпечна помилка", — вважає Прокопенко.
На думку бригадного генерала, яскравий приклад такого стану речей — операція Сил оборони на Добропільському напрямку проти окупантів у другій половині 2025 року.
"По суті, переосмислення концепції мобільної оборони в умовах сучасної війни. Гігантський сіряк [cіра зона — рід], кілл-зона протяжністю до 20 км від лінії бойового зіткнення, змішані бойові порядки, засідки, пошуково-ударні дії, вогневі нальоти, точкові хірургічні контратаки, оточення російських підрозділів, сотні ворожих полонених", — вважає Прокопенко.
Як пише бригадний генерал, війна РФ проти України — "не просто зіткнення армій, а "остаточне випробування двох діаметрально протилежних систем, що виникли на пострадянському просторі".
"Сили оборони України, особливо в підрозділах, які виросли з добровольчого руху, як, наприклад, Азов, культивували командну філософію, що ґрунтується на принципах децентралізації та розширення повноважень. Ця модель являє собою сучасну інтерпретацію німецької концепції Auftragstaktik (Mission Command), яка була розроблена для ведення бойових дій на динамічному, нелінійному полі бою", — написав Прокопенко.
За словами бригадного генерала, суть цього підходу полягає в тому, що українське вище командування визначає мету операції та кінцевий результат ("що" і "чому"), тобто формулює "задум командира".
"Надалі командири підпорядкованих підрозділів відпрацьовують рішення на затвердження (у взаємодії з командиром або самостійно). Тобто, "як" досягти цієї мети, залишається на розсуд командирів на місцях, які володіють найактуальнішою обстановкою на полі бою. Після подальшого коригування або фінального затвердження рішення — починаються дії/операція", — заявив Прокопенко.
Як заявив командир 1-го корпусу Азов, російська система управління військами є прямою протилежністю системі Сил оборони.
"Вона являє собою жорстку, вертикально інтегровану ієрархію радянського зразка, де кожен крок регламентується зверху. Ця система була створена не для максимальної бойової ефективності, а для забезпечення політичного контролю над армією, де лояльність режиму завжди була важливішою за компетентність. У результаті така структура призводить до операційного паралічу на сучасному полі бою", — вважає Прокопенко.
Як заявив командир 1-го корпусу Азов, ключовим доказом цього системного недоліку ворожої бойової системи є хронічний недорозвиток молодшого командного складу та безумство старших офіцерів, "які готові пожертвувати величезною кількістю особового складу (аж до останнього солдата), щоб догодити керівництву, не відступаючи ні на крок від задуму старшого начальника (навіть якщо він від самого початку був приречений на провал)".
"Це свідчить про відсутність гнучкості в прийнятті рішень та страху перед системою брати на себе відповідальність, щоб не стало ще гірше", — підсумував Прокопенко.
Все найважливіше за сьогодні читайте на наших сторінках вFacebookіTelegram