Палац Потоцьких у Львові, зведений у XVIII столітті, є яскравим прикладом архітектурної спадщини та культурного надбання України. Однак не менш вражаючим є й парк навколо цього палацу, який колись славився своєю розкішшю і витонченістю. Сьогодні ж від нього залишилися лише окремі елементи, що нагадують про його колишню велич. Історично парк був спроектований за французьким зразком і включав численні алеї, фонтани та декоративні елементи. Його територія була
Палац Потоцьких на вулиці Коперника у Львові – одна з небагатьох аристократичних резиденцій, що збереглися майже у первісному вигляді. Наприкінці XIX століття тут жили одні з найбагатших магнатів Галичини, а довкола був розкішний парк із трояндами, скульптурами та алеями для прогулянок. Сьогодні від парку залишилася лише частина, а історія резиденції має чимало цікавих фактів – від першої електрифікації до проєкту підземного трамвая. Про палац та його садово-парковий ансамбль на екскурсії до Дня музеїв розповіла лекторка відділу «Палац Потоцьких» Наталія Отко.
Фасад палацу Потоцьких
Ця ділянка разом зі старим палацом дісталася графу Альфреду Юзефу Потоцькому як придане його дружини Марії Климентини Сангушко.
«Потоцькі були дуже заможним та впливовим родом. Вони стали цукровими магнатами Галичини після того, як цукор почали виготовляти з буряка, а не з тростини. Родина фактично монополізувала цей бізнес. Відповідно, вони були одними з найбільших землевласників Галичини – їм належало понад 140 сіл і містечок», – пояснила Наталія Отко.
У старому палаці певний час працював лікувально-ортопедичний заклад доктора Едварда Мадейського, де лікували дітей із захворюваннями опорно-рухового апарату. Його рекламу зберегли старі медичні журнали. Згодом його розібрали.
Реклама лікувального закладу у старому палаці на Коперника
Нову розкішну резиденцію Потоцьких збудували наприкінці XIX століття. Родина мала нерухомість у Парижі, Лондоні, Ніцці, Відні, багато часу проводила там, тому львівський маєток наслідував найкращі європейські палацові зразки XVIII–XIX століть. Львівський палац єдиний на Галичині мав пандус для заїзду карет. Просторий курдонер (передня ділянка двору перед палацом), спроєктований за версальським принципом, дозволяв одночасно розвертатися вісьмом каретам.
Автором проєкту був французький архітектор Луї Довернь. Роботи виконували під наглядом львівських архітекторів Юліана Цибульського та Людвіка Балдвіна-Рамулта, а оздобленням займалися скульптори Петро Герасимович та Леонард Марконі. Дах палацу вкрили дорогим сланцем, який видобували лише в Англії та Чехії.
Парадна брама прикрашена кованими елементами, ліпниною, гербом та вензелем з ініціалами Альфреда Потоцького. Автентичні хвіртки мають ручки у формі листка аканта. Металеві роботи виконувала фірма Яна Дашека. А під час нещодавньої реставрації брами під шаром старої фарби побачили клейма фірми Йозефа Свободи – чеського майстра, який працював субпідрядником Яна Дашека.
Фасад палацу оздоблений маскаронами, гербами Потоцьких та декоративними зображеннями зброї – мечами, шоломами, арбалетами, піками й сагайдаками зі стрілами. «Лицарський шолом символізує, що предки Потоцьких здобули шляхетство на полі бою ще в далекому XII столітті. Військова традиція була важливою частиною історії роду», – каже лекторка.
Ліхтарі біля парадного входу були електричними – їх встановила віденська фірма Wagner. Тривалий час палац Потоцьких був єдиною електрифікованою будівлею Львова. «Коли місто ще освітлювали газові ліхтарі, а в Потоцьких все сяяло електрикою, включно з ліхтарями подвір’я і над в’їзною брамою. Мало хто, крім Потоцьких, видав 1 млн 400 тис. крон за цей палац, плюс за проєкт архітектора, і міг собі дозволити ще й електрифікувати його», – наголошує Наталія Отко.
Перший у Львові електричний ліхтар
Палац почали зводити у 1880 році. А вже 1892 року син власника Роман Потоцький з дружиною в’їхали у палац. Альфред Юзеф не дожив до фіналу будівництва: він помер в Парижі 1889 року.
Проте вже на початку ХХ століття через фінансові проблеми Роман Потоцький продав місту частину території довкола палацу. Згодом там з’явилася забудова сучасних вулиць Тихої та Ліста. У радянський час територію парку ще більше скоротили, поруч звели Палац мистецтв. Позаду нього збереглися старі стайні та двоповерховий павільйон для прислуги.
План палацу і парку (надала Наталія Отко)
Палацовий парк поєднував елементи французького регулярного та англійського ландшафтного стилів. Тут були квітники, фонтани, альтанки, мармурові чи дерев’яні лавки, декоративні скульптури та прогулянкові алеї. Зараз біля палацу Потоцьких є бароковий кам’яний п’єдестал, щоправда, не з цього парку. На ньому колись містилася чаша, прикрашена трояндами і голівками баранів.
З часів Потоцьких у припалацовому парку збереглися частина насаджень: чотири дуби, алея багряника і метасеквоя. За оцінками дендрологів, окремим деревам може бути понад 150–200 років. Прогулянкова зона була насаджена розкішними квітниками, де росло близько 20 сортів троянд, сотні лілій. Клумби складалися в шестираменну зірку, алеї якої збігалися в центрі. Посередині традиційно стояв мармуровий п’єдестал, на якому був або сонячний годинник, що було дуже популярно в той час, або якась скульптура. Кущові боскети – стрижену з букшпану огорожу – відтворили біля палацу і сьогодні. У наш час розплановані алеї засипані рожевим гравієм, у горщиках ростуть агави.
Нині біля палацу стоїть незрозуміла двоповерхова будівля 1980-х. Її пристосували під Музей модернізму, який гарно заріс в’юнкою зеленню. Радянська влада хотіла реалізували амбітний проєкт побудови підземного трамвая. А ця будівля була гуртожитком для робітників. Раніше на цьому місці була алея фруктових дерев.
Музей модернізму у радянській будівлі
Копати вхідний котлован почали посередині парку, зруйнували старе розпланування алеї і квітників. Також на території був ставок, який осушили для будівництва. Проте тут дуже близько підходять водоносні шари, і внаслідок робіт підвал палацу почало затоплювати, він почав давати тріщини. Наслідки цієї катастрофи ліквідовували дуже довго, каже працівниця Палацу Потоцьких.
Парк замкових мініскульптур
Сьогодні Палац Потоцьких є виставковим простором Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького та популярною туристичною локацією. Залишки колись розкішного парку біля палацу доповнюють мініскульптури замків й оборонної архітектури.
показати всіприховати