У Чернівцях правоохоронці виявили жахливі умови утримання тварин у приватному будинку, який став справжньою катівнею. За інформацією з джерел, у закладі панували голод і бруд, а численні тварини були позбавлені належного догляду та медичної допомоги. Власники цього притулку не лише нехтували базовими потребами чотирилапих мешканців, але й створювали умови, які призводили до їхньої смерті. Під час перевірки було виявлено понад десяток собак і котів у
Двадцять років волонтерського досвіду навчили Анну Климчук, заступницю голови громадської організації з допомоги тваринам, говорити про жорстокість без зайвих емоцій — лише фактами. Своїми спостереженнями вона поділилася зBUK media.
За словами зоозахисниці, отруєння та знущання з тварин у Чернівцях не нове явище. Закон формально захищає чотирилапих, однак на практиці покараних одиниці.
"Вкрай мало доведених випадків, розкритих розслідувань і дійсно покарань", — каже Анна Климчук.
За її словами, поки система не працює, основний тягар лягає на самих захисників тварин. А волонтерство — справа виснажлива.
Робота вимагає часу, сил — і емоційних, і фізичних, — а ще транспорту, якого волонтерам часто бракує. Попри це, наголошує заступниця голови організації, команда робить усе можливе й працює так уже багато років.
Одна з історій, які зараз тримають захисників тварин у напрузі, — про песика Оллі. У лютому підписниця організації написала, що в її дворі на вулиці Комарова з’явився чужий собака з розірваною шиєю. Волонтери приїхали майже одразу.
"Побачили, що шия повністю навкруг — була величезна рана, все гнило. Оллі взагалі не підходив до рук. Нам довелося кликати і небайдужих, хто там проходив, і інших волонтерів, і проводити таку спецоперацію", — пригадує Анна Климчук.
Песику надали кваліфіковану ветеринарну допомогу. Два місяці він прожив у клініці на платній перетримці, поки рана не загоїлася. Зараз Оллі перебуває в домашніх умовах — зоозахисниці домовилися про окрему перетримку, бо одразу склалося враження, що пес колись мав господарів.
"Таке відчуття, що він десь жив у якоїсь бабусі або жіночки, яка тримала його завжди коло себе. Він так до інших людей не йшов, але не був дуже дикий, не кусався. У нього були підстрижені кігті", — описує співрозмовниця.
Оголошення про пошук колишніх власників не дало результату. Зараз Оллі здоровий і готовий до переїзду в нову родину. Це невеликий собака — кілограмів до десяти, не агресивний, але боязкий, тож потребує терплячого господаря.
Повертати Оллі на вулицю команда не наважується. Він не пристосований до самостійного життя: "Якби ми його випустили на вулицю, він би загинув однозначно — під колесами, від інших собак, які могли його роздерти. Там, де він проживав на перетримці, в нього завжди інші собачки їжу відбирали — він би не прогодувався".
Перетримка — найдорожча частина роботи й та, на яку люди донатять найменш охоче. Так само з вакцинацією знайдених цуценят, дегельмінтизацією, обробкою від паразитів. А охочих узяти тварину до себе тимчасово й безкоштовно — одиниці.
Окрема історія — кіт Філя, якого витягли з будинку, що його сусіди фактично називали катівнею. За обстеження тварини організація винна клініці близько 17 тисяч гривень. Зараз кіт перебуває на платній перетримці й проходить курс лікування.
"По його мордочці можна зрозуміти, що він пережив. Стресовий, звісно, не трошки, бо він людей і не бачив, нічого в житті не бачив, крім собак, смороду і тих усіх жахів. Але він не агресивний — коли його привезли в клініку, я брала його на руки", — розповідає Анна Климчук.
Сам будинок, звідки забрали Філю та ще п’ятьох собак, зоозахисницям показали небайдужі люди. Господиня, за словами сусідів, давно не з’являлася вдома — можливо, потрапила до лікарні. Двері були не зачинені. Через родичку, яка володіє будинком, отримали дозвіл зайти.
Побачене шокувало. За словами Анни Климчук, знущання тривало роками й підпадає під усі пункти 290-ї статті Кримінального кодексу України про жорстоке поводження з тваринами. Собак не вигулювали, тримали голодними, без води, в антисанітарії, без ветеринарної допомоги. Нестерилізовані тварини постійно плодилися, цуценята гинули від виснаження та вірусних хвороб. Господиня виносила трупи мішками на смітник, а ті, що залишалися в будинку, ставали поживою для інших собак і котів.
"Бувало таке, що і трупи інших тварин залишались в будинку, і інші собаки, коти були змушені їх їсти. І котів собаки теж неодноразово їли, яких та баба приносила. Коло було замкнуте доволі тривалий час", — каже заступниця голови організації.
За словами сусідів, років п’ять-сім тому до будинку вже приїжджали поліція й центр стерилізації, проте господиня нікого не впустила. Жінці зараз понад 70, тож на серйозне покарання зоозахисниці не сподіваються — головне, щоб вона більше не мала змоги приносити нових тварин.
П’ятеро врятованих собак зараз перебувають у центрі стерилізації. Через таке життя в них проблеми зі здоров’ям, тож потрібне дообстеження — а це окремі витрати на транспорт, клітки, аналізи, базове УЗД для кожної тварини.
"Собачки дуже хороші. Вони просто налякані. Їм потрібна людина, яка буде розуміти їхній стан і яка буде готова витратити час на те, щоб відновити, відродити в них довіру до людей", — наголошує співрозмовниця.
Шанс знайти родину в таких собак невеликий — більшість людей шукають породистих і зовні привабливих тварин. Дати дім скаліченим, за спостереженнями Анни Климчук, наважуються переважно ті, хто сам пройшов через випробування.
Зоозахисниця закликає чернівчан розуміти: порятунок тварини — лише початок. Далі — лікування, перетримка, соціалізація, пошук господарів. І кожен етап потребує ресурсів. Допомогти можна по-різному: поширити інформацію про тварин, які шукають дім, передати корми, долучитися фінансово.
"Врятувати — це одне, а далі тягнути — це зовсім інше", — підсумовує Анна Климчук.