У Сарненському районі Рівненської області вшанували пам'ять восьми загиблих воїнів, які віддали свої життя за Україну. На урочистій церемонії родичі героїв отримали посмертні державні нагороди, що символізують вдячність країни та суспільства за їхній подвиг. Церемонія проходила у місцевому будинку культури і зібрала численних гостей, серед яких були представники влади, військовослужбовці та небайдужі жителі району. Серед нагороджених — як солдати Збройних сил України, так
Вісім родин із Сарненської громади отримали державні нагороди та відзнаки, присвоєні посмертно їхнім рідним.Про це повідомили у пресслужбі Сарненської міської ради.Орденами «За мужність» ІІІ ступеня посмертно нагороджено:солдата Антончика Романа Сергійовича, 1974 року народження, жителя міста Сарни, військовослужбовця 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. У травні 2024 року він став до лав ЗСУ та мужньо виконував бойові завдання на Донеччині. Загинув 9 квітня 2025 року. У Героя залишилися дружина та діти;солдата Власюка Василя Васильовича, 1979 року народження, жителя міста Сарни, добровольця 60-го батальйону «Поліські вовки» 104-ї окремої бригади територіальної оборони. Із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист держави. Загинув 20 лютого 2024 року на Харківському напрямку. У воїна залишилися мама, дружина, донька та брати;солдата Дячка Петра Геннадійовича, 1999 року народження, жителя міста Сарни, кулеметника 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Із липня 2022 року боронив Україну у складі десантно-штурмових військ. Загинув 21 лютого 2024 року на Донеччині. У Героя залишилися батьки, брати та сестри;солдата Люлька Вадима Руслановича, 1994 року народження, жителя села Любиковичі, бойового медика 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Він рятував життя побратимів у найнебезпечніших умовах війни. Загинув 16 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання. У Героя залишилися мама, два брати та донька;молодшого сержанта Симончука Віталія Віталійовича, 1990 року народження, жителя села Стрільськ, військовослужбовця 60-го батальйону «Поліські вовки» 104-ї окремої бригади ТРО. Добровільно став до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення, воював на Харківському, Запорізькому та Бахмутському напрямках. Загинув 10 серпня 2024 року на Запоріжжі. У Героя залишилися дружина, сини, батьки та сестра.Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Комбатантський Хрест» посмертно нагороджено:солдата Мостипана Сергія Володимиррвича, 1978 року народження, жителя міста Сарни. У червні 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ та виконував бойові завдання на Донеччині. Загинув 14 січня 2024 року поблизу населеного пункту Веселе Бахмутського району. У Героя залишилися мама, сестра та племінники;старшого сержанта Фесовця Володимира Віталійовича, 1996 року народження, жителя міста Сарни, військовослужбовця 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Загинув 14 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. У Героя залишилися батьки та брат.Медаллю «За військову службу Україні» посмертно нагороджено сержанта Шунькевича Василя Григоровича, 1974 року народження, жителя села Білятичі, військовослужбовця 110-ї окремої механізованої бригади імені генерала-хорунжого Марка Безручка. Загинув 14 січня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. У Героя залишилися брат, сестра, дві доньки, син та онук.
Про це повідомили у пресслужбі Сарненської міської ради.Орденами «За мужність» ІІІ ступеня посмертно нагороджено:солдата Антончика Романа Сергійовича, 1974 року народження, жителя міста Сарни, військовослужбовця 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. У травні 2024 року він став до лав ЗСУ та мужньо виконував бойові завдання на Донеччині. Загинув 9 квітня 2025 року. У Героя залишилися дружина та діти;солдата Власюка Василя Васильовича, 1979 року народження, жителя міста Сарни, добровольця 60-го батальйону «Поліські вовки» 104-ї окремої бригади територіальної оборони. Із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист держави. Загинув 20 лютого 2024 року на Харківському напрямку. У воїна залишилися мама, дружина, донька та брати;солдата Дячка Петра Геннадійовича, 1999 року народження, жителя міста Сарни, кулеметника 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Із липня 2022 року боронив Україну у складі десантно-штурмових військ. Загинув 21 лютого 2024 року на Донеччині. У Героя залишилися батьки, брати та сестри;солдата Люлька Вадима Руслановича, 1994 року народження, жителя села Любиковичі, бойового медика 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Він рятував життя побратимів у найнебезпечніших умовах війни. Загинув 16 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання. У Героя залишилися мама, два брати та донька;молодшого сержанта Симончука Віталія Віталійовича, 1990 року народження, жителя села Стрільськ, військовослужбовця 60-го батальйону «Поліські вовки» 104-ї окремої бригади ТРО. Добровільно став до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення, воював на Харківському, Запорізькому та Бахмутському напрямках. Загинув 10 серпня 2024 року на Запоріжжі. У Героя залишилися дружина, сини, батьки та сестра.Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Комбатантський Хрест» посмертно нагороджено:солдата Мостипана Сергія Володимиррвича, 1978 року народження, жителя міста Сарни. У червні 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ та виконував бойові завдання на Донеччині. Загинув 14 січня 2024 року поблизу населеного пункту Веселе Бахмутського району. У Героя залишилися мама, сестра та племінники;старшого сержанта Фесовця Володимира Віталійовича, 1996 року народження, жителя міста Сарни, військовослужбовця 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Загинув 14 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. У Героя залишилися батьки та брат.Медаллю «За військову службу Україні» посмертно нагороджено сержанта Шунькевича Василя Григоровича, 1974 року народження, жителя села Білятичі, військовослужбовця 110-ї окремої механізованої бригади імені генерала-хорунжого Марка Безручка. Загинув 14 січня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. У Героя залишилися брат, сестра, дві доньки, син та онук.
Орденами «За мужність» ІІІ ступеня посмертно нагороджено:солдата Антончика Романа Сергійовича, 1974 року народження, жителя міста Сарни, військовослужбовця 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. У травні 2024 року він став до лав ЗСУ та мужньо виконував бойові завдання на Донеччині. Загинув 9 квітня 2025 року. У Героя залишилися дружина та діти;солдата Власюка Василя Васильовича, 1979 року народження, жителя міста Сарни, добровольця 60-го батальйону «Поліські вовки» 104-ї окремої бригади територіальної оборони. Із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист держави. Загинув 20 лютого 2024 року на Харківському напрямку. У воїна залишилися мама, дружина, донька та брати;солдата Дячка Петра Геннадійовича, 1999 року народження, жителя міста Сарни, кулеметника 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Із липня 2022 року боронив Україну у складі десантно-штурмових військ. Загинув 21 лютого 2024 року на Донеччині. У Героя залишилися батьки, брати та сестри;солдата Люлька Вадима Руслановича, 1994 року народження, жителя села Любиковичі, бойового медика 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Він рятував життя побратимів у найнебезпечніших умовах війни. Загинув 16 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання. У Героя залишилися мама, два брати та донька;молодшого сержанта Симончука Віталія Віталійовича, 1990 року народження, жителя села Стрільськ, військовослужбовця 60-го батальйону «Поліські вовки» 104-ї окремої бригади ТРО. Добровільно став до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення, воював на Харківському, Запорізькому та Бахмутському напрямках. Загинув 10 серпня 2024 року на Запоріжжі. У Героя залишилися дружина, сини, батьки та сестра.Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Комбатантський Хрест» посмертно нагороджено:солдата Мостипана Сергія Володимиррвича, 1978 року народження, жителя міста Сарни. У червні 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ та виконував бойові завдання на Донеччині. Загинув 14 січня 2024 року поблизу населеного пункту Веселе Бахмутського району. У Героя залишилися мама, сестра та племінники;старшого сержанта Фесовця Володимира Віталійовича, 1996 року народження, жителя міста Сарни, військовослужбовця 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Загинув 14 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. У Героя залишилися батьки та брат.Медаллю «За військову службу Україні» посмертно нагороджено сержанта Шунькевича Василя Григоровича, 1974 року народження, жителя села Білятичі, військовослужбовця 110-ї окремої механізованої бригади імені генерала-хорунжого Марка Безручка. Загинув 14 січня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. У Героя залишилися брат, сестра, дві доньки, син та онук.
Джерела
Вісім родин із Сарненщини отримали посмертні державні нагороди своїх рідних-воїнів — (Rivne Media)