На фронті, в умовах триваючої війни, Полтавщина понесла нові втрати. Ще дванадцять воїнів з цього регіону загинули під час виконання бойових завдань. Ця трагедія стала важким ударом для місцевих громад і родин загиблих героїв. Серед полеглих — молоді чоловіки та батьки сімей, які залишили по собі не тільки спогади про себе як про відважних захисників Батьківщини, але й глибокий біль у серцях рідних і близьких. Відомо, що кожен
Вічна памʼять та шана Героям!
На Полтавщині в останню путь провели: Володимира Кабанова, Володимира Усаніна, Андрія Деревянка, Олександра Стельного, Леоніда Банася, Віктора Михайлова, Віталія Пісьменнікова, Геннадія Барикіна, Олександра Приходька, Ігоря Пустовгара, Олександра Тонконога та Юрія Стрижака.
Старший лейтенант Володимир Кабановнародився19 липня 1982 року. 3 2015 пішов добровільно по мобілізації в АТО. Після закінчення строку мобілізації двічі підписував контракт. Згодом навчався у технічному університеті імені Ю.Кондратюка, після закінчення якого отримав звання молодший лейтенант запасу.
Служив на посаді командира інженерно-дорожнього взводу інженерної роти. Виконував обовʼязки в Донецькій і Сумській областях. Нагороджений почесним нагрудним знаком «Срібний хрест», памʼятним знаком «За заслуги», медаллю «Учасник АТО».
Загинув 6 листопада 2024 року під час виконання військового обов’язку на північно-східному напрямку.
Солдат Володимир Усанін народився 6 жовтня 1983 року, проживав у Полтаві. Після закінчення 9 класу вступив до професійно-технічного училища №1, де отримав спеціальність газозварника.
Служив на посаді водія-електрика 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем. Загинув 13 травня 2026 року під час виконання військового обов’язку на Донеччині.
Солдат Андрій Деревянконародився13 квітня 1972 року в місті Сорокине Луганської області. Закінчив середню загальноосвітню школу в місті Сорокине.
Після школи закінчив професійно-технічне училище №28 у місті Молодогвардійська за спеціальністю столяр.
Загинув 9 травня 2026 року під час виконання військового обов’язку.
Солдат Олександр Стельнийнародився30 вересня 1971 року в Полтаві. Навчався в середній загальноосвітній школі №32.
Згодом – у Полтавському середньому професійно-технічному училищі №21, яке закінчив в 1989 році. Отримав спеціальність електромонтажника.
Загинув 14 травня 2026 року під час виконання військового обов’язку.
Леонід Банасьнародився25 лютого 1988 року, проживав у Полтаві. У 1995 році пішов до першого класу сереньоосвітньої школи №16, яку закінчив у 2006 році. Після школи отримав спеціальність муляра-плиточника в професійно-технічнму училищі №23. Працював на алмазному заводі та на будівництві.
Служив на посаді - стрілець-санітар. Загинув 4 березня 2025 року на північно-східному напрямку.
Віктор Михайловнародився15 липня 1976 року у Полтаві. Навчався у загальноосвітній школі №35. Після закінчення школи пішов працювати на будівництво.
Служив на посаді гранатометника. Загинув 18 квітня 2026 року на Донецькому напрямку.
Сержант Віталій Пісьменніковнародився28 вересня 1976 року в селі Пустовійтове Глобинської громади. Навчався у місцевій школі та Решетилівському професійно-технічному училищі №52, де здобув професію тракториста-машиніста.
Працював у ТОВ АФ «Пустовійтове», згодом — у будівельній бригаді. У 2015–2016 роках брав участь в АТО, після початку повномасштабного вторгнення став до лав тероборони. 4 квітня 2024 року його призвали на військову службу, яку він проходив у штурмовому батальйоні.
Загинув 24 вересня 2025 року поблизу села Вільне Покровського району Донецької області. До 2 травня 2026 року вважався зниклим безвісти, згодом загибель підтвердили за результатами ДНК-експертизи.
Сержант Геннадій Барикіннародився2 серпня 1972 року в селі Бузова Пасківка Полтавського району. Навчався у Минівській школі, здобув фах водія-механізатора. До повномасштабної війни працював трактористом і кранівником.
Наприкінці березня 2022 року його мобілізували до протитанкових ракетних військ. Воїн служив номером обслуги батальйону протитанкових комплексів. Брав участь у бойових діях на Житомирщині, біля Бахмута, Роботиного, Вугледара, Вовчанська та Трудового. Мав нагрудний знак «Золотий хрест» і медаль «За хоробрість в бою».
24 листопада 2024 року Геннадій Барикін зник безвісти поблизу Трудового Донецької області під час виконання бойового завдання. 20 травня 2026 року його загибель підтвердили за результатами ДНК-експертизи.
Олександр Приходьконародився25 листопада 1985 року в Миргороді. Закінчив Миргородську школу №3, працював бригадиром на ПрАТ «Миргородкурорт».
У березні 2024 року став на захист України. Служив на Запорізькому напрямку, де поблизу Малої Токмачки отримав важке поранення. Після цього проходив лікування та реабілітацію.
Помер 21 травня 2026 року в реанімаційному відділенні лікарні. У воїна залишилися мати, брат та близькі.
Ігор Пустовгарнародився12 січня 1973 року в Пирятині. Навчався у міській школі №6, згодом здобув фах техніка-бджільника у Борзнянському аграрному технікумі. У 1991–1993 роках проходив строкову службу в ЗСУ.
У квітні 2022 року його мобілізували на військову службу. Після навчання у Польщі він захищав Україну на Донеччині та Харківському напрямку. Служив радіотелефоністом-гранатометником, згодом — командиром міномета.
Загинув 23 серпня 2025 року поблизу населеного пункту Западне Куп’янського району Харківської області під час виконання обов’язків військової служби. У воїна залишилися брат і племінниця.
Солдат Олександр Тонконог, 1987 року народження, жив у селі Селещина. Служив оператором взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів типу «камікадзе» спеціального призначення батальйону безпілотних систем.
Загинув 16 травня 2026 року поблизу села Новоолександрівка Покровського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання. Йому було 38 років.
Солдат Юрій Стрижак жив у селі Харківці Гадяцької громади.
Загинув 22 квітня 2026 року під час виконання військового обов’язку у боротьбі за свободу та незалежність України.