Втрачено унікальні експонати - директорка музею "Чорнобиль" про наслідки атаки РФ

Культові предмети, стародруки Біблії, ікони та багато іншого - гендиректорка Нацмузею "Чорнобиль" розповіла DW про втрачені експонати, стан будівлі та плани на відновлення зруйнованого російською атакою музею.

Унаслідокмасованого російського обстрілуу ніч з 23 на 24 травня Національний музей "Чорнобиль" у Києві зазнав масштабних руйнувань.

Музей розташований у будівлі колишнього пожежного депо XIX століття на Подолі - і це має глибокий символізм для темиЧорнобильської катастрофита подвигу рятувальників. Він входить у підпорядкуванняміністерства внутрішніх справ (МВС) України. Лише нещодавно музей відкрився після масштабної реконструкції та оновлення експозиції до40-х роковин Чорнобиля.

Втім, після влучання ракети у сусідній будинок під час останньої російської атаки, історична будівля Національного музею "Чорнобиль" суттєво пошкоджена. Гендиректорка музею Віталіна Мартиновська розповіла DW про втрачені експонати, стан історичної будівлі та плани на відновлення.

DW: Пані Мартиновська, яких саме руйнувань зазнав музей унаслідок останньої масованої російської атаки?

Віталіна Мартиновська: 24 травня відбулося влучання ракети в сусідню будівлю. Оскільки вони розташовані зовсім поруч, частина тієї ракети й вибухова хвиля потрапили до нашої будівлі, спричинивши суттєві руйнування. У нас зруйновано дах.

Практично відсутній третій поверх - останній поверх нашої будівлі. Зруйновані освітні кімнати, які знаходилися на ньому: художній клас і музейна лабораторія. Це нові приміщення, які ми побудували в ході реставраційних робіт. Також відбувся обвал перекриттів між третім і другим поверхом, унаслідок чого зруйнована друга експозиційна зала і втрачена безповоротно частина експозиції.

Що постраждало найбільше?

Це та частина експозиції, яка була присвячена темі історії містаЧорнобиля, етнографії Полісся, евакуації населення ззони відчуження. Втрачені експонати саме з етнографічної частини колекції, культові предмети, стародруки Біблії, ікони.

Це всі експонати, які були привезені до музею з перших наукових експедицій, які відбувалися до зони відчуження після аварії.

За попередньою оцінкою, близько 40 відсотків предметів, що були представлені в експозиції, втрачено. Втім, ми дуже сподіваємося, що в ході розбору завалів знайдемо ще якісь фрагменти. Наші колеги-фондовики чергують біля будівлі, чекаючи дозволу провести додатковий огляд.

Чи є у вас цифрові копії втрачених експонатів?

У нас є велика кількість цифрових копій, але оцифрування музейних фондів - це дуже тривалий процес. Я думаю, що сьогодні немає жодного музею в Україні, який має стовідсотково оцифровану колекцію. Ті цифрові копії, що у нас є, будуть дуже дорогоцінними. Але, на жаль, не всі предмети оцифровані.

Чи є пошкодження критичними для самої будівлі? Наскільки безпечно зараз перебувати всередині музею?

Це пам'ятка архітектури місцевого значення. Наразі в будівлі працюють підрозділиДержавної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС)- відбувається розбір завалів, оскільки там можуть знаходитися небезпечні фрагменти ракети. Жодного приміщення, яке не зазнало руйнування, у нас немає.

З 2024 року під керівництвом міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка тут тривали реставраційні роботи. Ми приблизно розуміємо, скільки часу потрібно на реставрацію такої будівлі, але тепер потрібно буде не просто реставрувати, а відновити несучу здатність конструкцій. Зараз залучені фахівці для комплексної технічної експертизи, буде підготовлено відповідний звіт, де буде зазначено про шкоду і збитки завдані в ході обстрілу і ми будемо розуміти, як діємо далі.

Першочергово потрібно виконати протиаварійні роботи: дах  у пріоритеті. Сьогодні вже відбулося кілька нарад за участі проєктного інституту, який займався реставрацією, і колег, які мають досвід роботи на об'єктах культурної спадщини, знищених внаслідок агресії. Ми не втрачаємо ні дня.

Чи є імовірність повернути музей до того стану, в якому він був до обстрілу? Чи вдасться відновити саме ту експозицію, чи це вже буде новий, переосмислений простір?

Чесно кажучи, зараз про це говорити зарано. Поки що нашим головним пріоритетом є оцінка технічного стану будівлі. Щойно ми отримаємо офіційний висновок про те, що споруду можна реставрувати та надалі експлуатувати, тоді вже будемо розуміти, яким може бути наступний етап - відновлення експозиції.

Я думаю, що вона навряд чи буде точною копією тієї, яка існувала до обстрілу, хоча нинішня експозиція була дуже сучасною, інтерактивною та насиченою мультимедійними рішеннями. Водночас мені здається, що після відновлення музей може стати ще сильнішим і сучаснішим.

Що з експонатами, які вдалося врятувати?

Органом управління визначено іншу локацію для евакуації та зберігання музейних предметів. В перші години, коли ще відбувалася операція з гасіння пожежі, команда музею разом з підрозділами ДСНС, під чіткою координацією рятувальників, виконували евакуацію предметів, що залишилися. Те, що знаходилося у фондосховищах, нам вдалося евакуювати відразу. З того, що було в експозиції, врятували близько 60 відсотків. Є частина пошкоджених предметів - залучимо фахівців реставраційного центру для оцінки стану.

Чи звертались ви за допомогою до міжнародних партнерів? Чи вже є конкретні країни або фонди, які запропонували підтримку?

Питанням залучення донорських коштів займається безпосередньо міністерство внутрішніх справ. Я знаю, що це питання активно відпрацьовується і що вже є пропозиції від партнерів щодо фінансування. Паралельно відпрацьовуються механізми контролю за використанням цих коштів - щоб ми ефективно їх використали і не виникало жодних питань.

Чи бачите ви у цьому ударі спробу Росії знищити українську пам'ять та ідентичність?

Звичайно. У нашому музеї зберігалася найбільша колекція артефактів, пов'язаних з аварією на станції: особисті речіліквідаторів, розсекречені документи. Сорок років тому ворогприховував правду і наражав на небезпеку величезну кількість людей, хоча при цьому добре знав, що відбувається в зоні відчуження, і якою є радіаційна обстановка. І ось зараз, через 40 років, - знаючи, що музей відновлено, що переосмислено експозицію, що багато фактів представлено по-новому, - було вчинено цей обстріл.

Що особисто для вас було найболючішим, коли ви побачили будівлю після удару?

Я приїхала дуже рано - близько п'ятої години ранку мене поінформували, і за 20 хвилин я вже була на місці. Коли я побачила палаючу будівлю, десь жевріла надія, що горить лише дах. Я не мала доступу до внутрішнього двору і не бачила справжніх руйнувань. Може, хвилин 30 такої надії, що все ще можливо врятувати. А потім, коли картина стала зрозуміла, я буквально хвилини три стояла не рухаючись. Потім треба було зібрати себе докупи.

Я, як керівник, не маю зараз можливості опустити руки, бо мої колеги дивляться на мене. Деякі з них працюють у музеї понад 20 років. Тому - заради людей, заради того, щоб пам'ять жила, і заради того, щоб у цих нелюдів не було відчуття, що вони можуть знищити нашу історію, - ми будемо працювати.

Налаштовуюся на те, що за рік-півтора зможемо відкрити двері музею знову.