У Мелітополі відбувається незвичайна ініціатива, спрямована на популяризацію радянської культурної спадщини серед молоді. У рамках програми, що отримала назву "Перепрошивка", школярів знайомлять із творами культових радянських митців, таких як Володимир Высоцький та фільм "Брат". Цей проект викликав жваві обговорення в суспільстві через його неоднозначну природу. Організатори заходу стверджують, що метою є виховання почуття патріотизму і глибшого розум
Пропагандистський форум у Мелітополі. фото тг-каналу окупантів
В окупованому Мелітополі дітей продовжують методично повертати в радянське минуле. Поки світ живе у 2026 році, школярів у захопленому місті знову змушують обговорювати фільми «Іронія долі» та «Москва сльозам не вірить», співати пісні Цоя під вивіскою «культурного форуму».
В окупованому Мелітополі пройшов форум «ПРОСВОЄ», куди привели учнів школи №15:
— Школярі заспівали пісні Висоцького та Цоя, прочитали вірші Ахматової, Рубцова і Бродського, а також обговорили фільми «Брат», «Іронія долі» та «Москва сльозам не вірить», —повідомили пропагандисти руху «Юг Молодой».
Сама назва «ПРОСВОЄ» з’явилася в російських молодіжних та окупаційних проєктах порівняно нещодавно — вже після початку повномасштабної війни. Подібні форуми почали активно запускати через прокремлівські молодіжні організації, «Росмолодь», окупаційні адміністрації та пов’язані з ними рухи. Головна ідея таких заходів — не стільки культура, скільки складання «правильної ідентичності» через музику, кіно, літературу та радянсько-російські символи.
Причому такі «ПРОСВОЄ» проходять не лише в Мелітополі. Аналогічні заходи організовували в окупованих Донецьку, Луганську, Генічеську, Бердянську, Криму, а також у російських регіонах. Усюди сценарій приблизно однаковий: розмови про «традиційні цінності», радянське кіно, старі пісні, патріотична риторика та обов’язковий акцент на «своїй культурі» як протиставленні Заходу.
І, звісно, тут дітям пропонують не сучасну культуру, а нескінченний набір із пізнього СРСР, російського року 80-х і фільмів, які в самій Росії давно перетворилися майже на релігійний культ.
Особливо культовим для подібних форумів залишається фільм «Брат». У російській пропаганді його вже багато років використовують як символ «справжнього російського характеру» — грубого, простого, агресивного і нібито чесного. Після 2022 року цей образ почали особливо активно нав’язувати підліткам.
Те саме стосується й нескінченного використання Висоцького, Цоя та радянської ностальгії. Причому сама іронія в тому, що багато з цих авторів за життя були радше символами внутрішнього протесту, а тепер їх акуратно пакують у державну ідеологію.
Захоплені території для Росії давно стали майданчиком, де намагаються прискорено створити «правильну людину» — із радянською пам’яттю, російською ідентичністю та мінімальною кількістю незручних запитань.
І тут справа вже навіть не у самому Висоцькому чи Ахматовій. Проблема в тому, що дітям практично не залишають простору для нормального сучасного культурного контексту. Замість живої освіти — нескінченні «патріотичні» лекції, розмови про «традиційні цінності» та фільми, яким значно більше років, ніж самим школярам і навіть їхнім батькам.
РІА Південь уже показував, як виглядає це «перепрошивання» дітей в окупації.
А паралельно окупанти посилюють ідеологічну обробку черезнові підручники, літературу про «СВО» та переписану історію.
У підсумку замість нормального майбутнього дітям у Мелітополі дедалі частіше пропонують нескінченний культурний секонд-хенд — ніби СРСР не розвалився, а просто дуже погано законсервувався.