У Рівненській обласній раді спостерігається загострення політичної кризи, що викликане конфліктами між різними фракціями та політичними силами. Ситуація ускладнилася після того, як деякі депутати висловили недовіру голові ради, що призвело до внутрішніх розбіжностей і відкритих суперечок. На тлі цих подій з’явились нові претенденти на ключові посади в облраді. Відомо, що представники кількох партій вже ведуть активні переговори щодо можливого формування нової
Після тривалого політичного серіалу навколо міського голови Третяка, Рівненщина, здається, ще не бачила такого управлінського паралічу, який нині накриває Рівненську обласну раду. Обласні обранці почали внутрішню боротьбу за владу між собою, адже виборів не очікується, а теплі крісла все більше приваблюють тих, хто не знайшов собі місця в комунальних закладах.
Голова обласної ради Андрій Карауш зараз перебуває поза активним політичним процесом через стан здоров’я і, ймовірно, ще певний час проходитиме реабілітацію. І тут варто додати, що редакція «Про Рівне» бажає йому швидкого одужання. Адже, як би там не було, він був чи не єдиною людиною у цій структурі, яка хоча б намагалася організувати роботу всієї цієї конструкції. Балансувати між старими акулами політики, амбітними і голодними до посад депутатами, нардепами, які в кожному окрузі диктують свої правила, і, звісно, «6 поверхом» — далеко не проста задача.
Враховуючи, що зазвичай голова тримається в обласній раді дуже недовго, Андрій Карауш міцно укорінився і при цьому залишався незалежною від партій фігурою. На його місце, якби не здоровʼя, найпевніше, ніхто б не зазіхав, побоюючись потрапити в немилість. Навіть старі політики розуміють — дружба з цим хлопцем може згодитися кожному з них. Та здоровʼя серйозний удар і нажаль, як кров у воді, біда приманила десятки голодних депутатських акул, які вже готові роздерти крісло влади Андрія Карауша.
Перший заступник Рівненської обласної радиМикола Кучерукот-от може втратити свій мандат через те, що пішов наперекір нардепу Сергію Євтушку та Юлії Володимирівні. Історія реорганізації спеціалізованих шкіл наробила шуму і стрепенула усіх політиків області. Не попіарився на цьому лише лінивий. Партійців «Батьківщини» просили не голосувати за ці питання незалежно від того, що написано в проєкті. Та Кучерук має свою позицію і доволі сильний вплив в області. І, в принципі, теж був нардепом, як Євтушок, тому між ними двома точилася боротьба — хто більш «білосердечний». Тому слухати колегу чи ні – вирішував сам. І проголосував потягнувши за собою і фракцію. Всупереч партії чи ні – це вже вони доводитимуть у суді. Євтушок зараз все ж ближчий до Тимошенко, тому непокірність Кучерука зіграла з ним погану гру. Всю фракцію наказано розігнати з ради.
Вся іронія в тому, що саме зараз Кучерук за законом мав би перебирати кермо управління облрадою у період такого політичного шторму. Та поки важко сказати, чи втримається Кучерук на плаву у баталії всередині «Батьківщини» і чи не потягне за собою на політичне дно сильних і доволі непоганих депутатів. Це буде відомо зовсім скоро. Поки що головна боротьба в нього не за область, а втриматись і втримати владу.
Другий може потрапити за грати
Сергій Свисталюк— ще один заступник Карауша. Цей втратив свій політичний авторитет ще задовго до того, як отримав реальний вирок Вищого антикорупційного суду у справі про хабар майже у пів мільйона гривень за вирішення земельних та майнових питань.
І навіть якщо він виграє апеляцію в Апеляційній палаті ВАКС, де навряд чи дадуть реальний строк у тюрмі, суд уже навряд чи поверне йому політичну вагу та репутацію. І вже точно не допоможе Свисталюку позбутися статусу людини, за якою після таких історій ще довго уважно спостерігатимуть. Навіть якщо зфотографуватись у вишиванці.
Окремої іронії всій історії додає те, що Свисталюк представляє Радикальну партію. Політичну силу, яка роками будувала себе на боротьбі зі старою системою, гучних заявах про справедливість та очищення влади. Втім, навіть всередині фракції давно вирує боротьба. Певні обранці сидять тихо, бо мають гарні посади в комунальних закладах, а проти «всіх» виступає Роман Стасюк — давній товариш Олега Ляшка. Він прямо критикував й свого однопартійця Свисталюка прямо на сесіях за надбавки, премії та покращення житлових умов. А Свисталюк їх покращував і будував будинок. Тому фракція давно розділена. Тримає їх купи Оксана Лозова, і лише її спокійний тон, яка ніби дітям умовно каже: «Робіть як знаєте, аби не повбивалися…». От вони і роблять.
Ще два заступники хоч і дуже хочуть, проте ще не доросли або вже «пересиділи» свій зірковий час, щоб керувати.
Олексій Бучинськийтак довго сидить в обласній раді, що, здається, вже почав забувати, що політика — це не лише кабінет, засідання і голосування кнопкою. Він ніде особливо не примітний. Сказати, що впливає на «Свободу», теж важко. Просто собі пливуть за течією і тримаються хто посад, хто просто так. Помітною є лише Аліна Янчук, яка вже давно з чоловіком займається новим політичним проєктом і готується до наступних виборів.
АУндір, схоже, давно обрав для себе іншу політичну стратегію: тихо сиджу — далі їду. І, можливо, для особистого політичного виживання це навіть непоганий варіант. Але для людини, яка потенційно мала б брати на себе управління цілою обласною радою, — аж надто замало. Цей чоловік і в ОДА працював, і в Острозі намагається впливати на процеси, і загалом ще й бізнес будує паралельно. Чоловік далеко не дурний і навіть свого часу розставляв взад-вперед різні кадрові питання. Та чомусь дійти до кар’єрного верху не може. Чи підозрюють лицемірство в ньому, чи ще щось — «Про Рівне» багато років не може дізнатися. Мабуть, Ундір і сам не знає.
Ще є голова бюджетної комісії Ясенюк. Але про нього не будемо. Він робить вигляд, що працює над бюджетом. Що що, а він найпевніше буде тихо спостерігати і сподіватись, що після всіх передряг його не викинуть з кабінету. За що? спитали б ви. Ну хоча б за те що бюджет давно обласна рада не формує і загалом не дуже потрібен на зарплаті зараз голова бюджетної комісії. Але най буде… Власне, поки депутати бʼються, то пан Ігор може і попрацювати за них. Доволі напевно і непогано.
Та тут варто не випускати з поля зору ще одну неочевидну, але дуже важливу сторону процесу — партію «Слуга народу», яку, власне, представляв Андрій Карауш.
Бо втрачати політичний важіль впливу в обласній раді ніхто особливо не зацікавлений. Тому поява у цій історії когось із політичної верхівки «Слуги народу» задля збереження повноти влади виглядає цілком реальним сценарієм розвитку подій.
Питання лише в іншому: на чиє саме місце заводитимуть нову людину? І головне — кого саме? А може, й якось воно буде…
Все описане вище є субʼєктивною думкою автора тексту. Рубрика Таблоїд. Головне фото згенеровано.