Даяна Ястремська: Іноді з тренером може бути навіть гірше, ніж без нього

Післяпоразкивід 13 ракетки світуЖасмін Паоліні(5:7, 3:6) Даяна Ястремська прийшла до медіацентруРолан Гарроспрактично одразу після матчу. Попри поразку, розмова з журналістом"Чемпіона"Ігорем Грачовим вийшла несподівано глибокою й місцями дуже відвертою.

–Даяно, непросто майже одразу після поразки починати інтерв'ю. Але є й беззаперечна перевага – можна зафіксувати найперші емоції.

–Прямо най-найперші?(усміхається)

–Можливо, ти ще перебуваєш у пошуку причини поразки. Поділишся?

–Причину я не шукаю. Вона й так очевидна, але це, мабуть, залишу при собі. Більшу частину першого сету рівень тенісу був доволі високим. Повівши 5:3, я нав'язала собі певну ідею. Паоліні програла два гейми через помилки справа, і я почала туди вантажити. Хотіла додати, затиснути її агресією, але в підсумку сама почала сипати невимушеними помилками. Що ж, треба ще глибше проаналізувати матч, зробити висновки й рухатися далі.

–У тебе були швидкі вильоти в Мадриді та Римі. Потім – титул на 125-тисячнику в Пармі. І зараз знову перше коло стало останнім. Як загалом оціниш свої стосунки з ґрунтом?

–Раніше я його не надто любила. Але, як не дивно, цього року, попри всі поразки, почувалася на ньому достатньо комфортно. У мене був хороший таймінг у русі. Ґрунт у Пармі дуже відрізнявся від того, що тут. Тут він значно швидший.

–Багато наших гравців це відзначають. Можливо, позначається спека, яка не спадає.

–До того ж він ще й слизький. Тому довелося трохи переадаптовуватися. Втім, на цьому ґрунтову сторінку сезону можна перегортати.

–До речі, у Пармі ти отрималаwildcard.

–Якщо чесно, після Рима я взагалі не планувала грати ще якийсь турнір. Хотіла одразу їхати до Парижа. Але потім поспілкувалася з командою, зПем Шрайвер, яка допомагає мені відYonex. Саме вона й порадила попроситиwildcardу Парму або Париж. Усе-таки грати матчі краще, ніж просто тренуватися.

–Отриматиwildcard– не найочевидніший процес. Чи там одразу відгукнулися?

–Ну, з Парижа мені, якщо чесно, довго не відповідали… Я написала і туди, і туди. А Парма вже наступного дня відповіла позитивно.

–Ми з тобою особисто бачимося раз на рік – саме тут. Давай коротко підсумуємо, як зараз виглядає твоя команда. Як би ти описала співпрацю з Пем Шрайвер?

–Із Пем я не працюю сам на сам. Разом зі своїм колегою вона залучена до проєктуYonex– вони допомагають кільком гравцям бренду, зокрема й мені. На турнірахGrandSlamі всіх Мастерсах вони зазвичай присутні. У Мадриді був Нік, у Римі – Пем і Нік. До речі, Пем приїжджала до мене в Парму буквально на кілька днів.

І ще: вони не мають права сидіти вбоксі гравця, якщо ти граєш проти тенісистаYonex– щоб зберігати нейтральну позицію. Але загалом це дуже хороший досвід. Пем мені дуже подобається, як і її підхід. Однак працювати зі мною індивідуально вона не може.

–А ти їй пропонувала?

–Ні. Але вона сама говорила, що вYonexє певні правила в межах цього проєкту, тому я навіть не стала це обговорювати.

–Бачив, на матчі була твоя мама. Як зараз виглядає твоя команда?

–Я рада, що мама приїхала до Парижа. Її давно не було на турнірах – ще з Дубая. Також зі мною мій лікар Ігор, він їздить зі мною вже третій рік. Він з Одеси, знає мене з шести років. Мій фітнес-тренер Давіде – ми працюємо разом із минулої передсезонки. І зараз у мене з'явився спаринг-партнер –Ілля Білобородькоіз Харкова. Він зі мною ще з турніру в Лінці.

–З Іллею ми колись перетиналися тут, у Парижі, на юніорському турнірі. Це було в рік, коли сюди приїжджавАндрій Медведєвяк капітан збірної України. Пам'ятаю, у Іллі свого часу була серйозна підтримка, агент, хороші юніорські результати, Вімблдон. Він три сезони викликався до збірної й провів сім матчів. Але з 2025 року зник із радарів. Цікаво, як у вас зав'язалася співпраця?

–Одразу скажу: я взагалі не стежу за чоловічим тенісом(сміється). Ілля написав мені вінстаграм. Здається, цього року. Але на той момент у мене ще був інший спаринг-партнер, і я відповіла, що подумаю. Коли ми завершили співпрацю з поляком Войтеком, я вже сама написала Іллі й запитала, чи готовий він приєднатися.

–Підходимо до ключового питання цієї теми–головного тренера в тебе зараз немає?

–Головного тренера в мене немає з минулого року. Останній турнір із тренером був у Китаї. Тема тренера для мене дуже складна. Поки не бачу відповідної кандидатури. Є тренери, які самі пропонують співпрацю, але я не відчуваю, що це моє. А просто працювати з кимось довгостроково заради самого факту – не хочу.

–Я не дуже добре орієнтуюся в цій темі, але зазвичай у гравців твого рівня є агент або контракт із великим агентством. Як у тебе?

–Мій агент – Фредерік Ляграф. Ми почали працювати в січні минулого року, коли я підписала контракт ізOctagon. Він пропонує мені різні варіанти. Але поки це не зовсім те, чого мені хотілося б. Тому наразі так.

–Те, що ти довгий час без тренера, може негативно позначитися на рейтингу. Все-таки їздити без тренера–непросто…

–Я вважаю, що рейтинг від тренера не залежить. Та й сама гра теж не завжди залежить від тренера. Більше того – іноді з тренером може бути навіть гірше, ніж без нього. Увесь китайський тур я тільки нервувала.

–У попереднього тренера були трохи інші пріоритети в роботі?

–Мені здається, зараз у багатьох пріоритети радше матеріальні, ніж людські. Дуже складно знайти хорошу людину. Тренер має вміти вибудувати тренувальний процес, відчути гравця й у потрібний момент підібрати правильні слова.

–Як довго ти готова залишатися без тренера, якщо не знайдеш відповідного?

–Я нікуди не поспішаю й чекатиму, поки прийде мій час.

–Попереду в тебе на Ролан Гаррос ще й пара. Вона допоможе змінити настрій перед переходом на траву?

–Звісно. Повеселимося!(сміється)

Ігор Грачов, спеціально для "Чемпіона" з Парижа