Норвезький тенісист Каспер Рууд поділився враженнями після важкої перемоги на турнірі, де йому довелося зіткнутися з непростими умовами. Після матчу спортсмен зізнався, що відчував сильне запаморочення та неймовірну втому, порівнюючи свій стан із ходінням по корті як "зомбі". Ця боротьба не лише вимагала від нього фізичних зусиль, але й психологічної стійкості. Рууд зазначив, що під час гри було дуже важко підтримувати концентрацію через спеку і вологість
Дворазовий фіналіст Ролан Гаррос Каспер Рууд поспілкувався з медіа післянепростої перемогив п’ятисетовому матчі першого кола Відкритого чемпіонату Франції
– Каспере, це був по-справжньому божевільний матч. Розкажіть, що ви відчували фізично в таких умовах сьогодні?– Так, це був матч зі справжніми емоційними гойдалками, щось постійно змінювалося, усе йшло хвилями – то в один бік, то в інший. У мене були проблеми фізичного характеру, і в певний момент, мабуть, у суперника теж. Це було дуже важко.
Як ми знаємо, зараз стоїть справжня спека, а такі умови іноді створюють серйозні проблеми. У мене було відчуття, схоже на тепловий удар. Я вже переживав щось подібне кілька років тому у Вашингтоні, коли був змушений знятися з матчу. Сьогодні в четвертому сеті я відчував майже те саме: сильне запаморочення, страшенну втому й стан, ніби ходжу кортом як зомбі. На щастя, я все ще вів 2:1 за партіями, тому дозволив собі трохи знизити інтенсивність у четвертому сеті, щоб максимально зменшити пульс і температуру тіла. Я хотів зрозуміти, чи буде в мене шанс дотягнути до п’ятої партії й знайти там трохи додаткової енергії. На щастя, це спрацювало.
– У наступному колі ви вдруге на ґрунті зіграєте проти Хамада Меджедовича, якого добре знаєте ще після матчу в Барселоні. У нього теж бувають проблеми через спеку. Що можете сказати про цей матч?– Хамад – чудовий гравець. Справді великий талант, який уже перемагав дуже сильних суперників за останні роки. У нас був важкий матч у Барселоні кілька років тому, тож я впевнений, що він буде готовий. Я зроблю все можливе, щоб добре відновитися й теж бути готовим. Це знову буде дуже складний матч.
Спека нікуди не зникне найближчим часом, тому ми обоє просто намагатимемося підготуватися настільки добре, наскільки це можливо. У мене зараз трохи інша ситуація, але я сподіваюся на хороше відновлення сьогодні ввечері: нормальна їжа, якісні процедури, хороший сон. Побачимо, як почуватимуся завтра. Я зроблю все можливе, щоб бути готовим до важкого поєдинку.
– Спостерігаючи за матчем, було відчуття, що в якийсь момент ви буквально врізалися в стіну. Що це було для вас? І чи вірили ви, що з часом усе ж зможете повернутися в матч?– Усе почало поступово підкрадатися десь у середині третього сету. Коли я зробив брейк і повів 3:1, то відчув перші натяки на судоми в литках і подумав: “Ну от, починається”. Коли судоми тільки починають з’являтися, ти намагаєшся швидше завершувати розіграші, економити енергію, шукати легкі очки, тому що розумієш: далі може ставати тільки гірше. Судоми можуть переходити з литок у стегна, квадрицепси й так далі.
Мені вдалося втримати перевагу після 3:1 й повести 5:2. У мене були матчболи, але навіть у той момент ноги вже були дуже нестабільними. За рахунку 5:3 і 40:0 здається, що матч уже у вас у руках. Я подав п’ять перших подач поспіль, але суперник виграв п’ять хороших очок, а на брейкпоїнті я ще й помилився на форхенді після удару на виліт. Це, мабуть, був один із найважчих геймів на своїй подачі, які я переживав останнім часом.
Потім усе ставало тільки гірше. У цей момент ця «хвиля» остаточно мене накрила – десь за рахунку 5:5 чи 6:5 у третьому сеті. Я справді почувався дуже погано. Я сказав собі: “Краще програти 0:6, але залишитися на корті”. І водночас подумав, що, можливо, супернику теж непросто. Потім він викликав фізіо. На той момент я програв уже п’ять, шість, а може й вісім геймів поспіль і майже не рухався. Але коли ви 20-30 хвилин практично не рухаєтеся, організм хоча б трохи відновлює енергію. Я намагався максимально охолодити себе – використовував лід, холодну воду, усе можливе, щоб знизити температуру тіла. На щастя, у п’ятому сеті мені вдалося ніби перезапустити себе.
Я також згадував Янніка [Сіннера] та Карлоса [Алькараса] на Australian Open цього року. Особливо Янніка, коли він теж страждав через спеку, а потім після закриття даху умови змінилися й він зміг відновити сили. Схожа історія була й у півфіналі Карлоса проти Саші [Звєрєва]. У певний момент він виглядав абсолютно виснаженим, програв третій і четвертий сети, а потім якимось чином повернувся в п’ятому. У такі моменти на корті в голову приходять різні речі, і сьогодні це мені допомогло.
– Наскільки великим було полегшення, коли ви побачили, що суперник теж має проблеми? Був момент, коли ви сиділи з льодом на голові, а він лежав на корті під час медичного тайм-ауту. Наскільки ви тоді взагалі усвідомлювали ситуацію? І ще – наприкінці другого сету ви йшли з корту. Уже тоді почувалися погано?– Ні. Поки сонце ще високо, на корті дуже спекотно, і це впливає на організм. Наприкінці другого сету я просто хотів змінити взуття, тому що воно було повністю мокрим. У той момент я ще не почувався погано. Усе почалося десь за рахунку 3:1 у третьому сеті. І наступні півтори партії були дуже важкими фізично. Але потім я зміг трохи повернути сили – і фізично, і психологічно – коли побачив, що супернику теж непросто. До рахунку 5:0 у п’ятому сеті він буквально розстрілював мене віннерами направо й наліво, а я навіть не встигав реагувати. Я подумав: якщо так триватиме весь сет, у мене великі проблеми. Але, на щастя, цього не сталося. Я трохи повернув енергію.
Під час тієї трихвилинної паузи, коли суперник брав медичний тайм-аут, я зміг максимально охолодитися льодом. Потім після четвертого сету ми ще отримали п’ятихвилинну перерву через спеку – це передбачено правилами. Я скористався цим на повну: пішов у холодну кімнату, охолодився, взяв крижані рушники. Коли я повернувся на п’ятий сет, то сказав собі: “Ну що ж, поїхали. Або програю 0:6, або ще щось може статися”. І я дуже щасливий, що мені вдалося ніби заново оживити майже мертве тіло.
– Якщо говорити загалом, це була більше ментальна чи фізична перемога? І наскільки в п’ятому сеті ще залишався саме теніс?– Думаю, у п’ятому сеті суперник дозволив мені трохи більше грати, тому що його подача вже не була такою потужною. Здавалося, що його турбувало стегно під час подачі, і це трохи додало мені впевненості.
Мабуть, це все ж більше ментальна перемога. У певний момент четвертого сету я вже думав про те, що завтра доведеться бронювати квиток додому й наступні два тижні дивитися турнір на дивані. На щастя, цього не сталося. Фізично я теж пишаюся собою, тому що жодного разу не здався. Як я вже казав, я краще програю 0:6, але залишуся на корті й хоча б спробую боротися, ніж знімуся з матчу. Хоча в четвертому сеті це все виглядало дуже погано. Тому це перемога, якою я пишаюся і фізично, і ментально.
Напишіть свій коментар тут
Зберегти моє ім’я, email і сайт у цьому браузері для наступного коментаря.