Олена Кравацька, українська спортсменка та популярна фігура у світі спорту, поділилася своїми враженнями від занять паделем – новим для України видом ракетного спорту. У своєму інтерв'ю вона зазначила, що знайшла себе в цій грі і відчуває неймовірний кураж під час кожної партії. Вона розповіла про те, як важливо мати можливість грати майже щодня, адже це не лише фізичне навантаження, а й спосіб зняти стрес і отримати задоволення. Кравацька
Олімпійська чемпіонка Парижа та срібна призерка Ріо-де-ЖанейроОлена Кравацьканаразі взяла перерву у великому фехтуванні. Проте навіть поза доріжкою вона залишається максимально активною, а її нове захоплення вже переросло у справжню пристрасть.
Сьогодні її дедалі частіше можна побачити не з шаблею, а з ракеткою в руках на падел-кортах. Як виявилося, драйв, швидкість та нетворкінг цього трендового виду спорту здатні повернути професійному атлету той самий запеклий спортивний азарт.
У великому інтерв’ю дляSportBusiness.Mediaтитулована шаблістка розповіла,за яких умов відбудеться її довгоочікуваний камбек, чи дозволяє фізична форма прямо зараз повернутись на доріжку, як падел з’явився у її житті, чи планує вона трансформувати нове хобі у власний бізнес та який шлях у спорті зараз обирає її син.
– Олено, ваш останній виступ був на чемпіонаті Європи. Як ви самі називаєте цей період: паузою для відновлення чи були інші причини?
– Я мала їхати на чемпіонат світу, але моя мама була в дуже важкому стані. Після цього я вже нікуди не виїжджала. Тож усе склалося через особисті обставини. Тому не можу назвати це просто паузою чи відновленням – це був радше важкий психологічний стан.
– Попереду чемпіонат Європи та чемпіонат світу. Коли вболівальникам нарешті чекати на ваше повернення на доріжку?
– Цього місяця я братиму участь у чемпіонаті України. Подивлюся, як усе мине за відчуттями, чи готова я знову до цього морально, і вже тоді буду вирішувати, що робити далі.
– Якою повернеться у великий спорт Олена Кравацька – такою, як була, чи вже з іншим баченням спорту і себе в ньому?
– Мені самій цікаво, але, звісно, я пережила серйозні внутрішні зміни, які дещо змінили моє ставлення до всього. Тому навіть не знаю, як буду почуватися на доріжці. Утім, мені здається, що коли знову виходиш туди й відчуваєш цей азарт, усе інше просто забувається – і ти знову почуваєшся як у своїй тарілці.
– Як ви зараз тримаєте себе в тонусі і наскільки ваша теперішня форма дозволяє вам прямо зараз повернутися до фехтування?
– Я не тренувалася лише перші кілька місяців, але вже пів року підтримую форму. Тому я зараз у хорошій фізичній формі. Звісно, і техніка напрацьовується, тож я готова повертатися. Я не брала паузи у фізичному плані, тому мені не потрібен час, щоб набрати обертів.
– Чим ви займались цей час поза великими стартами, і які заняття стали для вас пріоритетними?
– Спочатку відновлювалася ментально, а коли вже з’явилися сили, додала звичайні фізичні тренування. Згодом це був і кросфіт, і бокс, і біг – усього потроху. А два місяці тому я відкрила для себе новий вид спорту, який мене неймовірно захопив, – це падел. Я ходила і на великий теніс, і паралельно на падел, але зараз залишився тільки падел.
– Розкажіть, як ви вперше взяли в руки падел-ракетку і чому серед двох варіантів у вашому житті залишився саме він, а не теніс?
– Вперше я спробувала пограти в падел ще минулого року – просто прийшла з друзями, трохи повідбивала м’яч і забула про це. А от коли вже почала серйозно займатися з тренером мені стало по-справжньому цікаво. З’явився шалений азарт, адже падел – це неймовірно динамічна гра. У моєму випадку я знову відчула цей дух змагань, коли прагнеш лише перемагати.
Чому не теніс? На мою думку, він усе ж таки технічно значно складніший. Навіть зі спортивною базою потрібно хоча б пів року, щоб опанувати техніку й почати якось грати з партнером. З паделом усе було набагато легше, у мене одразу почало виходити, і я впіймала неймовірний кураж. Зараз граю майже щодня! Іноді доводиться себе стримувати й робити паузи, щоб організм встигав відновлюватися.
До того ж падел зараз дуже популярний, він стрімко масштабується, проводиться безліч турнірів. Це дуже об’єднує людей. Мені здається, зараз немає іншого такого спорту, де було б стільки змагань і стільки щирого інтересу.
– Чи може вихід на падел-корт замінити звичайне тренування в залі?
– Звісно, може, але все залежить від вашого рівня. Протягом першого місяця я навіть не пітніла на корті, адже витрачала не надто багато енергії. Проте коли вже починаєш розуміти позицію, грати біля сітки, вчасно відбігати – через цю швидкість перемикання одне тренування цілком може замінити роботу в тренажерному залі. Однак варто розуміти, що падел – це більше кардіонавантаження: ти працюєш із власною вагою, постійно робиш прискорення і відбиваєш м’яч.
– А що вам дає падел? Тобто для когось це – провести час з друзями, для інших, як ви кажете, – отримати азарт.
– По-перше, це дійсно потужний нетворкінг. У мене зараз з’явилося багато знайомих і справжніх друзів саме завдяки паделу. Ми спілкуємося і поза кортом, разом проводимо час, плануємо спільні поїздки – зокрема й для того, щоб десь ще пограти чи просто відпочити. Це реально круте середовище.
По-друге, для мене це неймовірні емоції. Тут я отримую те, чого мені, напевно, зараз дуже бракує через відсутність фехтування та змагань. Я йду на тренування, потім – на турнір. Навіть коли програю, у мене одразу вмикається азарт, з’являється шалене бажання реваншу і відчувається цей знайомий мандраж перед грою… Усе це повертає мене у звичний стан професійного спорту, і це неймовірно!
–Зараз падел переживає світовий бум. Як ви вважаєте, чому він захоплює професійних атлетів з інших видів спорту?
– По-перше, професійні атлети вже мають хорошу підготовку, тому вони набагато швидше опановують будь-який інший спорт, ніж люди без спортивного минулого.
По-друге, тут не потрібно роками тренуватися, щоб чогось навчитися. Наприклад, якщо людина прийде у фехтування, то навіть за три місяці в неї взагалі нічого не вийде. А в падел ти приходиш, тренер тобі трохи ставить техніку, ти розумієш, як пересуватися кортом – і все, уже можеш грати. Ти відчуваєш, що опанував новий вид спорту, і, звісно, одразу вмикаєшся в змагання.
А оскільки ми, спортсмени, – створіння, які живуть конкуренцією, то ми миттєво загоряємося цим суперництвом. Саме через це падел і стає таким популярним.
Публикация от Олена Кравацька|Спорт|Здоровʼя|Мотивація (@helenkravatska)
–Яке місце ця гра може посісти у вашому житті в перспективі? Чи бачите ви в цьому просто хобі, чи, можливо, вже розглядаєте як майбутню бізнес-ідею?
– Якщо чесно, наразі це для мене лише хобі. Проте я вже почала замислюватися над тим, щоб у майбутньому, можливо, відкрити власний падел-клуб чи принаймні корти. Поки що це все тільки в думках, але мені неймовірно цікаво. Маю і бажання, і час для цього, тому подивимося, чи вдасться реалізувати це згодом.
–Як ви оцінюєте рівень умов для занять паделом в нашій країні і що взагалі думаєте про майбутнє цього спорту в Україні?
– Гадаю, він розвиватиметься стрімко, хоча це загалом недешевий вид спорту. Наразі ми бачимо, що грають переважно дорослі. Діти теж починають займатися, але, звісно, їх ще дуже мало.
Цього літа падел буде представлений на Європейських іграх, тобто його намагатимуться просувати далі саме як професійну дисципліну, а не лише як хобі. Тож є всі шанси, що згодом він вийде й на олімпійську арену. Проте важливо, щоб з’являлися федерації, які створюватимуть умови для дітей і допомагатимуть їм, адже далеко не кожна родина може дозволити собі оплачувати заняття у такому дорогому виді спорту.
– Чи є шанси у цього виду спорту стати масовим?
– Думаю, є всі шанси. У нас в країні зараз і так дуже потужна інтеграція бізнесу та спорту. Тому, завдяки підтримці меценатів і підприємців, цей рух розвиватиметься, і рухатися далі буде набагато легше. Просто потрібен час, щоб усе грамотно продумати та реалізувати. Але мені здається, що в майбутньому падел стане дуже популярним і серед дітей.
– У вас підростає син. Чи залучаєте ви його вже зараз до спорту і чи є у вас внутрішнє бажання, щоб він пішов вашими стопами у фехтування?
– Звісно! Він хлопчик дуже активний та енергійний, тому від самого народження постійно чимось займається. Зараз син активно тренується із джиу-джитсу. Він уже брав участь у змаганнях і наразі готується до наступних. Також ми пробували великий теніс, хотіли трохи долучити його й до падела, але поки що йому не зайшло.
Щодо фехтування – якщо чесно, я не дуже хотіла його туди віддавати, бо сама пройшла цей важкий шлях. Хотілося обрати якусь іншу дисципліну. Та зрештою я даю йому право вибору: якщо подобається – я його веду, якщо ні – ніхто не змушує.
Він каже, що хоче стати олімпійським чемпіоном, але ще просто не вирішив, у якому саме виді спорту. Я йому пояснюю, що джиу-джитсу – не олімпійський вид. А він відповідає: «Ну добре, тоді я придумаю щось інше».
– З якими компаніям ви наразі співпрацюєте? Є якась тенденція по комерційних пропозиціях від брендів?
– Насправді зараз я взагалі ні з ким із брендів не співпрацюю. Були компанії, які запрошували мене стати амбасадоркою – це мережа готелів та мережа салонів краси в Одесі. І все. Певний ажіотаж тривав, поки я фехтувала, і особливо протягом кількох місяців після Олімпіади. Проте згодом усе затихло, тож наразі якихось нових пропозицій майже немає. Але я відкрита до них 🙂
Підпишіться наTelegram-канал SportBusiness.Media, щоб бути в курсі останніх новин.