МОЗ інтегрує безбар’єрність у медичну освіту та професійний розвиток лікарів

На засіданні Національної Ради безбар’єрності, яким відкрили Національний тиждень безбар’єрності — 2026, МОЗ прозвітувало про впровадження принципів безбар’єрності у сфері охорони здоров’я та медичної освіти. За перший квартал 2026 року освітніми заходами на цю тему охопили понад 30 тис. осіб — студентів, інтернів, викладачів, керівників медзакладів і держслужбовців у сфері охорони здоров’я.

Під час зустрічі говорили не лише про результати реалізації політики безбар’єрності у першому кварталі 2026 року, а й про системні рішення у сфері безбар’єрного мовлення та навчання.

Перша леді Олена Зеленська наголосила, що в українському інформаційному просторі досі трапляються стигматизувальні слова й формулювання, які впливають на повсякденне мовлення суспільства.

«На жаль, болючі штампи на кшталт ʼінвалідʼ, ʼдаунʼ, ʼбезхатькоʼ досі живуть у заголовках, текстах, сюжетах, а значить, і мовленні читачів та слухачів. Це не означає, що суспільство не хоче змінюватися. Це не означає, що суспільство не хоче змінюватися. Знання вказують напрямок, але саме звичка веде нас щодня. Тому зміни стаються тоді, коли нові дії стають звичними. А для цього за словами треба побачити людину», — наголосила Олена Зеленська.

Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко поінформував учасників Ради про освітні програми для працівників сфери охорони здоров’я та надавачів медичних послуг.

За його словами, формування безбар’єрної системи охорони здоров’я відбувається як комплексна трансформація — через освіту, професійний розвиток та інституційні зміни. Йдеться про формування нової культури взаємодії з пацієнтом.

За перший квартал 2026 року освітніми заходами з безбар’єрності у сфері охорони здоров’я охопили понад 30 тис. осіб.

«Медична система, як і система медичної освіти, є частиною процесу формування безбар’єрної держави. Це невід’ємна складова сучасної якості медичної допомоги та професійної культури. Принципи безбар’єрності уже інтегровані в усі рівні медичної освіти: додипломну підготовку за ключовими медичними спеціальностями, інтернатуру, лікарську резидентуру та програми спеціалізації, а також у систему безперервного професійного розвитку. Наразі ці підходи закріплюються і на рівні нових стандартів освіти, де безбар’єрність має стати обов’язковою професійною компетентністю для всіх спеціальностей у сфері охорони здоров’я», — підкреслив Віктор Ляшко.

Навчання з безбар’єрності реалізується через мережу медичних університетів, Центр громадського здоров’я, Академію НСЗУ, провайдерів безперервного професійного розвитку, а також у партнерстві з національними та міжнародними інституціями.

Серед партнерів — ПРООН, НАДС та Вища школа публічного управління.

Освітні програми вже охоплюють студентів, інтернів, викладачів, керівників закладів охорони здоров’я та державних службовців у сфері охорони здоров’я. У МОЗ зазначають, що це має сформувати єдиний професійний підхід до людиноцентричної, етичної та недискримінаційної комунікації.

Для навчання використовують різні формати: класичні освітні програми, онлайн-курси, цикли тематичного удосконалення, спеціалізації та практичні майстер-класи. Такий підхід дозволяє поєднувати академічну підготовку з практичними навичками медичних фахівців.

Чутливі напрями: психіатрія, реабілітація, сімейна медицина

Окремий фокус зроблено на підготовці лікарів у найбільш чутливих напрямах. Йдеться про психіатрію, психотерапію, сімейну медицину, реабілітацію, медичну психологію та організацію охорони здоров’я.

У ці програми вже інтегрували питання людиноцентричної комунікації, психосоціальної підтримки, етичної взаємодії та травмочутливого підходу.

Особливу увагу приділяють роботі з ветеранами, людьми з інвалідністю та пацієнтами, які постраждали внаслідок війни.

Паралельно підготовку розширюють і на інші спеціальності. Зокрема, планується інтеграція цих підходів у лікарську резидентуру, включно з онкологічним напрямом.

У системі безперервного професійного розвитку десятки тисяч фахівців уже залучені до програм з інклюзії, етики та безбар’єрної комунікації. Це онлайн-курси, тематичні цикли та майстер-класи, які охоплюють роботу з вразливими пацієнтами, подолання стигматизації та запобігання дискримінації.

Окремо у МОЗ відзначають участь фахівців у міжсекторальних освітніх ініціативах, зокрема програмах Вищої школи публічного управління. Там питання безбар’єрності розглядають у ширшому контексті публічного управління та сервісної держави.

В Україні вже працює мережа із 7 мультидисциплінарних центрів досконалості з реабілітації. Вони не лише надають практичну підтримку, а й розвивають освітній напрям — проводять навчання для команд реабілітаційних відділень та навчають пацієнтів користуватися допоміжними засобами реабілітації.

Також створено міжуніверситетський Центр досконалості «Інститут безбар’єрності». Він займається підготовкою кадрів, методичною підтримкою, розвитком інклюзивного середовища та міжвідомчою координацією у сферах освіти, охорони здоров’я та соціального захисту.

Віктор Ляшко наголосив, що політика безбар’єрності поступово стає частиною державних рішень у різних сферах — від освіти до охорони здоров’я. За його словами, важливу роль у цьому процесі відіграла ініціатива першої леді України, завдяки якій питання доступності, інклюзії та поваги до людської гідності закріплюються не лише як окремі проєкти, а як системний підхід у роботі держави.

За даними опитування ЮНІСЕФ, 63% українців говорять, що вже бачили приклади безбар’єрних рішень у своїх громадах.

Редакторка стрічки новин