Європейська інтеграція, нові процедури та довіра до банкрутства: про що говорили під час першої сесії IV Форуму НААКУ

IV Національний форум НААКУ відбувся у Києві та об’єднав арбітражних керуючих, суддів, представників парламенту, Міністерства юстиції, адвокатури та міжнародних партнерів для обговорення ключових викликів і майбутнього інституту неплатоспроможності в Україні. Центральними темами форуму стали банкрутство під час війни, європейська інтеграція українського законодавства та трансформація ролі арбітражного керуючого в сучасній економіці. Раніше ми вже детально писалипро відкриття IV Національного форуму НААКУта його загальну концепцію, а тепер більш детально зупинимося на першій сесії форуму, присвяченій європейським перспективам інституту неплатоспроможності в Україні.

Першу сесію IV Національного форуму НААКУ модерував голова Національної асоціації арбітражних керуючих УкраїниОлександр Бондарчук. Темою дискусії стали європейські перспективи інституту неплатоспроможності в Україні — питання, яке сьогодні напряму пов’язане не лише із судовою практикою чи окремими законодавчими змінами, а фактично із загальною трансформацією української економіки під час війни та в контексті майбутньої інтеграції до Європейського Союзу.

Відкриваючи сесію, Олександр Бондарчук наголосив, що сучасна система неплатоспроможності більше не може розглядатися виключно як механізм ліквідації боргів або припинення діяльності підприємств. За його словами, в умовах війни та глибоких економічних трансформацій інститут банкрутства фактично перетворюється на один із елементів економічної стабільності держави. Він підкреслив, що сьогодні процедура неплатоспроможності — це вже не лише про погашення вимог кредиторів, а й про збереження бізнесу, підтримку інвестиційного середовища, захист економічних процесів та повернення активів до економічного обороту. Саме тому, за словами голови НААКУ, професійна дискусія має виходити далеко за межі суто технічного аналізу норм Кодексу з процедур банкрутства чи окремих судових рішень.

Участь у першій сесії взяли народний депутат УкраїниОлексій Мовчан, заступниця міністра юстиції УкраїниЛюдмила Кравченко, суддя Верховного СудуОлег Васьковський, представниця проєкту ЄС «Право-Justice»Ірина Жаронкіната старший партнер Ario Law FirmЮліан Хорунжий.

Одним із центральних виступів сесії стала доповідь народного депутата Олексія Мовчана, який звернув увагу на проблему суспільного сприйняття процедур банкрутства в Україні. За його словами, навіть сьогодні значна частина суспільства, бізнесу та навіть окремих представників влади продовжують асоціювати відкриття справи про банкрутство виключно з ліквідацією підприємства та «смертю бізнесу».

Мовчан зазначив, що саме ця проблема багато в чому гальмує розвиток необхідних реформ у сфері неплатоспроможності. Як приклад він навів дискусію щодо скасування мораторію на банкрутство державних підприємств. За словами депутата, навіть сама постановка такого питання викликає у багатьох страх, що державні активи будуть «розпродані з молотка» або «підуть на металобрухт». При цьому суспільство часто не бачить іншої сторони процедур неплатоспроможності — можливості відновлення підприємства, залучення інвестора, реструктуризації боргів та повернення бізнесу до нормальної економічної діяльності.

Окремо народний депутат акцентував увагу на тому, що саме процедури банкрутства можуть стати одним із реальних інструментів для приходу іноземних інвесторів в Україну. За його словами, значна частина ключових галузей економіки вже давно розподілена між великими фінансово-промисловими групами, які не зацікавлені у продажу своїх активів. Натомість підприємства, які мають проблеми із боргами, але при цьому зберігають виробничий потенціал, можуть стати цілком привабливими об’єктами для інвестування та перезапуску.

Продовжуючи цю тему, Олександр Бондарчук у своїй репліці зауважив, що проблема банкрутства багато в чому справді полягає у його «іміджі». У жартівливій формі він порівняв ставлення до банкрутства із різницею між сірою мишею та хом’ячком — біологічно це майже одна й та сама тварина, однак до однієї ставляться із симпатією, а іншу прагнуть знищити. За словами голови НААКУ, приблизно так само український бізнес часто сприймає саму процедуру банкрутства — як щось апріорі негативне та небезпечне. Водночас він наголосив, що сучасна процедура неплатоспроможності має сприйматися не як «небесна кара» для бізнесу, а як інструмент реструктуризації, очищення від неефективних активів, пошуку нових інвесторів та фінансового оздоровлення підприємства. Саме зміна цього підходу, на думку Бондарчука, є одним із важливих завдань професійної спільноти арбітражних керуючих.

Окремо голова НААКУ акцентував увагу на необхідності посилення ролі арбітражного керуючого в українській системі неплатоспроможності. За його словами, йдеться не лише про технічні питання професійної діяльності, а про повноцінне формування інституційного статусу професії. Він прямо заявив про необхідність посилення захисту арбітражних керуючих, зокрема через зміни до адміністративного та кримінального законодавства, а також через вирішення питання справедливого оподаткування. За словами Бондарчука, задоволений та захищений арбітражний керуючий — це водночас і більш ефективний захист прав кредиторів, і кращі гарантії для боржників, і загалом більш стабільна економіка держави.

Одним із найбільш змістовних став виступ судді Верховного Суду Олега Васьковського, який детально зупинився на сучасних тенденціях розвитку інституту неплатоспроможності та судової практики у сфері банкрутства. На його думку, саме арбітражний керуючий сьогодні є одним із ключових драйверів процедур банкрутства, адже поряд із судом саме на нього покладається функція забезпечення ефективності процедур.

Суддя звернув увагу на те, що українська система поступово відходить від старої моделі сприйняття банкрутства як виключно аварійної процедури. Він наголосив, що проблема стигматизації неплатоспроможності була нав’язана не лише учасникам процедур чи судовій системі, а фактично всьому суспільству.

За словами Васьковського, сьогодні інститут неплатоспроможності виконує одразу три базові функції — розподільчу, стабілізаційну та інвестиційно-довірчу. Розподільча функція полягає у справедливому та збалансованому перерозподілі економічних ризиків між учасниками ринку. Стабілізаційна — у локалізації конкретної економічної проблеми та допомозі суб’єкту господарювання або кредиторам у виході із кризової ситуації. А інвестиційно-довірча функція, за словами судді, є надзвичайно важливою саме для сучасної економіки, оскільки будь-який інвестор або кредитор повинен розуміти, що у випадку економічних проблем він працюватиме у прозорій та зрозумілій процедурі.

Значну частину свого виступу Васьковський присвятив процесу гармонізації українського законодавства із правом Європейського Союзу. Зокрема, йшлося про імплементацію Директиви ЄС 2019/1023 щодо превентивної реструктуризації, Регламенту ЄС 2015/848 про транскордонне банкрутство та Директиви ЄС 2026/799 щодо гармонізації окремих аспектів законодавства про неплатоспроможність. Суддя наголосив, що саме превентивна реструктуризація є одним із ключових механізмів сучасного європейського підходу до банкрутства. Її головна ідея полягає у тому, щоб не доводити підприємство до повноцінної процедури банкрутства, а дати можливість врегулювати відносини із кредиторами ще на етапі ранньої фінансової кризи. За словами Васьковського, в Україні вже є практика щодо восьми справ про превентивну реструктуризацію, яка дозволяє оцінювати ефективність нового механізму та визначати напрями його подальшого вдосконалення.

Говорячи про транскордонне банкрутство, суддя зазначив, що Регламент ЄС 2015/848 фактично відкриває для України «двері» до європейського правового простору у сфері неплатоспроможності та формує розуміння того, як функціонує система банкрутства в межах європейського ринку.

Окремо Васьковський звернув увагу на проблему надмірної тривалості процедур банкрутства, яка вже неодноразово ставала предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Він згадав рішення ЄСПЛ у справах «Фесенко проти України», «Парінов проти України» та «Бурмич проти України», які прямо піднімали питання тривалості процедур банкрутства та неефективності окремих механізмів правозастосування. Серед основних причин затягування процедур суддя назвав зловживання процесуальними правами, недостатню дисципліну учасників процесу, затягування реалізації майна та надмірну концентрацію процесуальних оскаржень. Як показовий приклад він навів справу невеликого молочного фермерського господарства, у якій процедура розпорядження майном тривала дев’ять років. За словами Васьковського, настільки тривале перебування активів у процедурі фактично руйнує саму ідею банкрутства, оскільки активи не повертаються до економічного обороту, а сама процедура втрачає будь-який стабілізаційний зміст.

Наприкінці виступу суддя окреслив ключові тенденції та виклики сучасної практики Касаційного господарського суду у сфері банкрутства. Серед них — питання солідарної та субсидіарної відповідальності, закриття «мертвих» або покинутих справ, боротьба зі зловживанням процедурами банкрутства, проблематика заінтересованих осіб, відкриття проваджень у справах про банкрутство та співвідношення процедур неплатоспроможності із виконавчим провадженням.

Окремий блок першої сесії був присвячений баченню Міністерства юстиції України щодо подальшої модернізації законодавства про неплатоспроможність та ролі професійної спільноти арбітражних керуючих у цих процесах. З відповідною доповіддю виступила заступниця міністра юстиції України Людмила Кравченко. Вона привітала учасників форуму та наголосила, що сам факт проведення вже четвертого форуму свідчить про формування сталої професійної традиції та посилення ролі арбітражних керуючих в українській правовій системі. За її словами, арбітражні керуючі сьогодні є «потужною силою», а держава поступово переходить до моделі більшої довіри до професійної спільноти.

Кравченко звернула увагу, що Міністерство юстиції за останні роки суттєво підвищило рівень залученості арбітражних керуючих до функціонування самої системи неплатоспроможності. Як приклад вона навела формування Дисциплінарної та Кваліфікаційної комісій, у складі яких більшість становлять саме представники професії. За словами заступниці міністра, це є не лише проявом поваги до професійної спільноти, а й демонстрацією довіри до рівня її професійності та саморегулювання.

Окремо представниця Мін’юсту наголосила, що нинішній етап реформування законодавства напряму пов’язаний із прагненням України до вступу в Європейський Союз. Вона зазначила, що імплементація європейських директив неможлива без системного оновлення всього законодавства у сфері неплатоспроможності, яке має створити нові правові механізми та посилити інституційну спроможність самої системи банкрутства. При цьому Кравченко фактично продовжила одну з головних ідей усієї першої сесії — поступовий відхід від класичного сприйняття банкрутства як ліквідації. За її словами, сучасна система повинна говорити вже не про «банкрутство» як таке, а про захист інтересів підприємства, реструктуризацію та можливість відновлення платоспроможності. Водночас така система має забезпечувати баланс між приватним та публічним інтересом.

Важливу увагу заступниця міністра приділила і законодавчим змінам, які наразі перебувають на розгляді парламенту. Йдеться про два законопроєкти (№15004 та №15024) щодо внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства, які передбачають запровадження спрощених процедур для суб’єктів мікро- та малого підприємництва. За словами Кравченко, під час розробки одного з цих законопроєктів Міністерство юстиції виходило насамперед із необхідності врахування інтересів добросовісних боржників — саме представників малого та мікробізнесу. Ідея полягає у тому, щоб надати таким підприємствам можливість відновити платоспроможність або звільнитися від боргів із мінімальними втратами та в максимально короткі строки.

Окремо Кравченко анонсувала ще один напрям майбутньої реформи — перегляд Професійного стандарту арбітражного керуючого, який був затверджений у 2022 році. За її словами, Міністерство юстиції планує обговорювати це питання разом із саморегулівною організацією арбітражних керуючих, оскільки професійні стандарти мають відповідати сучасним викликам та європейським підходам.

Не менш змістовним став виступ Ірини Жаронкіної, яка зосередила увагу вже не лише на українських змінах, а на глобальних та європейських трендах розвитку систем неплатоспроможності. Вона наголосила, що ключовим міжнародним трендом останніх років є поступовий відхід від класичного ліквідаційного банкрутства до реструктуризації, збереження бізнесу та забезпечення економічної стійкості. Жаронкіна звернула увагу, що міжнародні інституції, зокрема Світовий банк та європейські фінансові структури, вже давно оцінюють процедури неплатоспроможності не лише з правової точки зору, а й через їх економічний ефект. За її словами, ліквідація бізнесу майже завжди означає втрату робочих місць, втрату економічної одиниці та загальний негативний вплив на економіку. Саме тому сучасний підхід дедалі більше концентрується на збереженні життєздатного бізнесу.

Вона нагадала, що Директива ЄС про превентивну реструктуризацію була прийнята ще у 2019 році, однак реальна оцінка її ефективності фактично починається лише зараз, коли країни ЄС накопичують практику її застосування. Ключовим питанням тут, за словами Жаронкіної, є саме раннє виявлення ознак неплатоспроможності та оперативне реагування на фінансову кризу підприємства. При цьому вона прямо наголосила на ще одній фундаментальній проблемі — тривалості процедур банкрутства. За словами представниці проєкту «Право-Justice», міжнародна практика вже давно довела: чим довше триває процедура неплатоспроможності, тим менший рівень задоволення вимог отримують кредитори.

Окремий блок виступу був присвячений спрощеним процедурам банкрутства для малого та середнього бізнесу, які сьогодні активно використовуються практично в усіх країнах Європейського Союзу. Жаронкіна наголосила, що малий бізнес є особливо вразливим через обмежений доступ до капіталу та навіть до якісних юридичних послуг, тому для нього критично важливо або швидко відновлювати діяльність, або так само швидко завершувати процедури неплатоспроможності. За її словами, саме тому сучасні європейські моделі передбачають процесуальне спрощення таких процедур, активне використання електронних інструментів та зменшення вартості процедур для мікро-, малого та середнього бізнесу. Також Ірина Жаронкіна акцентувала увагу на цифровізації процедур банкрутства. Вона навела приклад європейських механізмів, коли суддя або арбітражний керуючий однієї країни може через електронні системи отримати доступ до інформації про банківські рахунки боржника навіть в інших юрисдикціях ЄС.

На її думку, одним із найважливіших сучасних трендів є також переосмислення ролі суду та судді у процедурах неплатоспроможності. Якщо раніше суддя розглядався переважно як арбітр процесу, то зараз у європейських країнах він дедалі більше виконує функцію своєрідного «кейс-менеджера», який повинен не лише застосовувати право, а й розуміти економічну природу самої процедури. Паралельно трансформується і роль арбітражного керуючого, який сьогодні вже не може бути лише формальним адміністратором процедури. У сучасних умовах він має виступати кризовим менеджером, медіатором між сторонами та фактичним управлінцем процесу фінансового оздоровлення бізнесу.

Окремо представниця проєкту «Право-Justice» зупинилася на новій Директиві ЄС №799, яка, за її словами, фактично акумулює більшість сучасних тенденцій розвитку інституту неплатоспроможності. Особливу увагу вона приділила процедурі pre-pack — своєрідному гібридному механізму порятунку життєздатного бізнесу, коли план реструктуризації або продажу активів узгоджується ще до офіційного відкриття провадження у справі про банкрутство. Саме такий механізм, за словами Жаронкіної, дозволяє максимально зберігати бізнес та робочі місця.

Завершував першу сесію старший партнер Ario Law Firm Юліан Хорунжий, який запропонував більш практичний та водночас критичний погляд на процес «євроремонту» українського законодавства про банкрутство.

Він наголосив, що значна частина проблем, які традиційно вважаються «суто українськими», насправді є спільними для багатьох європейських країн. Як приклад Хорунжий навів процедури банкрутства у Польщі, де окремі справи також тривають роками. За його словами, інколи українські суди навіть рухаються швидше за своїх європейських колег, а проблема надмірної тривалості процедур прямо визнається і в самих європейських директивах. Хорунжий також повернувся до теми негативного сприйняття банкрутства. За його словами, сам факт відкриття справи про банкрутство нерідко автоматично призводить до втрати довіри контрагентів, через що бізнес іноді навіть змушений переводити операційну діяльність на інші компанії лише для того, щоб вижити. Значну увагу він приділив і питанням превентивної реструктуризації. За словами Хорунжого, окремі країни ЄС — зокрема Австрія та Німеччина — свідомо винесли процедури превентивної реструктуризації в окремі закони, максимально дистанціювавши їх від класичного банкрутства. На його думку, такий підхід є більш правильним, ніж українська модель, де превентивна реструктуризація хоча формально і не є процедурою банкрутства, однак у суспільстві все одно сприймається саме так.

Говорячи про законопроєкти щодо спрощених процедур для малого бізнесу, Хорунжий зазначив, що обидва документи мають суттєві відмінності, однак їх об’єднує декілька базових підходів. Насамперед — обмеження доступу до таких процедур виключно для суб’єктів мікро- та малого підприємництва, щоб великий бізнес не використовував дроблення компаній як механізм обходу загальних процедур банкрутства. Також, за його словами, обидва законопроєкти виходять із необхідності максимально швидкої ліквідації або переходу до загальної процедури банкрутства, якщо конфлікт уже набув складного характеру. На його думку, спрощені процедури повинні застосовуватись насамперед до тих боржників, які ще не «обросли» великою кількістю судових спорів та конфліктів із кредиторами.

Окремо Хорунжий звернув увагу і на одну з найбільш цікавих новацій — спробу повного переходу до електронної комунікації між судом, кредиторами та учасниками процедур. За його словами, один із законопроєктів фактично передбачає перший системний відхід від паперового документообігу у процесуальному законодавстві України.

Підсумовуючи дискусію, Олександр Бондарчук наголосив, що якщо відокремити політично складні справи, стратегічні підприємства та вплив різноманітних мораторіїв, то українська судова система у сфері банкрутства загалом демонструє доволі хороші строки розгляду справ. Водночас він визнав, що окремі процедури справді можуть тривати десятиліттями, однак далеко не завжди причиною цього є дії суду чи арбітражного керуючого.

Перша сесія IV Національного форуму НААКУ фактично продемонструвала, що український інститут неплатоспроможності сьогодні перебуває у точці глибокої трансформації. Мова вже йде не лише про технічне вдосконалення процедур банкрутства чи імплементацію окремих європейських директив, а про формування нової філософії всієї системи — від зміни суспільного сприйняття банкрутства до переосмислення ролі суду, арбітражного керуючого та самої держави у питаннях економічного відновлення. І ключовим сигналом дискусії стало те, що сучасна процедура неплатоспроможності дедалі більше розглядається не як механізм ліквідації бізнесу, а як інструмент збереження економіки, підтримки інвесторів та забезпечення стійкості держави в умовах війни та майбутньої інтеграції України до Європейського Союзу.