Шон Фуллер, американський доброволець, який воює на стороні України, поділився своєю трагічною історією про важке поранення під Кринками. Під час боїв у районі Авдіївки він отримав серйозні травми внаслідок обстрілів противника. Незважаючи на небезпеку та ризики, які супроводжують військову службу в Україні, Шон вирішив приєднатися до захисників нашої країни з метою підтримати боротьбу за свободу і незалежність. Під час одного з зіткнень його позиції були атаковані арт
Американський доброволець пройшов бої під Авдіївкою, а згодом брав участь у десантних операціях на Херсонщині. Найважче поранення він дістав під час боїв біля Кринок, де евакуації довелося чекати багато годин під безперервним вогнем.
Шон Фуллер в ефірі24 Каналурозповів, як виживав після цього удару і що відбувалося в ті години. За його словами, тоді все вирішували підготовка, витримка і бажання дожити до евакуації.
Дивіться такожНаступ Росії значно сповільнюється: огляд фронту від ISW
До операції під Кринками він уже пережив важкий бій біля Авдіївки, неподалік Донецька. Тоді підрозділ щодня відбивав російські атаки в лісі, а дистанція в окремі моменти скорочувалася настільки, що бій міг перейти просто в окоп.
Мені довелося перезаряджати автомат, бо я відстріляв майже сім магазинів, а вони були на відстані 40 метрів. Я хотів приберегти один магазин на випадок бою в окопі,– розповів Фуллер.
Саме під час цього перезаряджання граната влучила в дерево поруч із ним. Уламки пішли в каску, пошкодили око, і після цього йому довелося робити операцію.
Довідково!Фуллер приїхав в Українуще у 2018 році після того, як дізнався про російську агресію, і вирішив стати на захист країни, яка бореться за свободу. Тепер він каже, що не планує залишати Україну, адже тут його родина, а саму країну сприймає як місце, де почувається найбільш вільно.Американський доброволецьШон Фуллер розповів, що напередодні повномасштабного вторгнення був у короткій відпустці в Києві, але швидко повернувся на фронт. Згодом його підрозділ перекинули під Маріуполь, де росіяни пішли в атаку танками, а самого Фуллера евакуювали буквально за хвилину до оточення; пізніше він дістав поранення уламками танкового снаряда.
За його словами, оплачувати це втручання він мусив сам, бо в армії тоді не було лікарів, які могли виконати таку процедуру.
Уламки влучили мені в каску. Вони пошкодили моє око, після чого мені зробили операцію. Я оплатив її з власної кишені, бо в армії не було лікарів для такої процедури,– зазначив американський доброволець.
Після лікування він повернувся до підготовки і знову брав участь у бойових діях. Уже згодом його підрозділ почав десантні операції на Херсонщині, які й привели до боїв біля Кринок, де він дістав найважче поранення.
Найважчий епізод стався вже під час десантної операції в районі Кринок, куди група заходила вночі на малих човнах і просувалася через зарості та болото. Позиції тоді постійно вислідковували російські дрони, які коригували мінометний і артилерійський вогонь. Окопів там ще не було, нормально закріпитися було важко, а коли він намагався копати, під ногами одразу виступала вода.
Весь день вони використовували дрони для розвідки. Вони вислідковували нас і коригували вогонь артилерії. Тому міномети й артилерія били безперервно,– розповів Фуллер.
Після одного з артилерійських ударів він майже повністю втратив руку. Вижити допомогло те, що в момент вибуху він був наполовину у воді, наполовину в багнюці, і відразу тримався за думку, що мусить дочекатися евакуації.
Внаслідок артилерійського удару я майже повністю втратив руку. Лопата – найкращий друг піхоти, і мене не могли евакуювати близько 10 годин, бо треба було чекати човна, щоб переправитися на інший берег,– сказав американський доброволець.
Рухатися вдень було неможливо через дрони, тому забрати поранених могли лише вночі. Увесь цей час він намагався не втрачати свідомість, тримався завдяки медичній підготовці й робив усе, щоб дожити до моменту, коли група зможе відійти з позиції.
Після поранення він залишався на позиції майже до вечора, бо вдень рухатися не давали російські дрони. Човна для відходу довелося чекати близько десятої години, а весь цей час навколо тривали обстріли, тому головним завданням було не втратити свідомість і дотягнути до ночі.
Я втратив руку десь о 10 ранку, тому мені довелося чекати цілий день. Я розумів, що хочу жити, і робив для цього все можливе,– розповів Фуллер.
Коли стемніло, група сіла в човен і почала відхід під артилерійським вогнем. Снаряди та уламки летіли просто над ними, човен одного разу сів на мілину, і одному з бійців довелося вистрибувати у воду та штовхати його далі, щоб дістатися до точки евакуації. Дорога після цього не стала легшою.
Американський доброволець розповів, як проходила евакуація під обстрілом: дивіться відео
Біля машини швидкої допомоги FPV-дрон ледь не влучив у транспорт і вибив вікно, а вже вночі на понтонній переправі авто мало не злетіло з мосту, тож його довелося витягати назад і лише після цього продовжувати рух до лікарні.
FPV майже влучив у швидку і вибив вікно. Я думав, що помру, але водночас у мене залишалося бажання жити,– зазначив він.
У Херсоні лікарі повідомили, що кисть урятувати не вдалося і руку доведеться ампутувати. Після операції його доправили до Одеси, і відтоді, за його словами, відновлення йде поступово.
У Силах оборони України заразслужать іноземцібільш ніж із 50 країн світу. Серед них є добровольці зі США, Великої Британії, майже всієї Європи, Австралії, Нової Зеландії та країн Латинської Америки.
У Міжнародному легіоні ГУР, який приблизно на 70% складається з іноземців, кажуть, що потік охочих не зменшується. Підрозділ поступово зростає, хоча частина бійців завершує службу, а частина не повертається з поля бою.
Найкраще для рекрутингу іноземців зараз працюють соцмережі та сарафанне радіо. Відкривати центри набору за кордоном Україна юридично не може, тому спирається саме на ці канали.