У Запоріжжі, де війна змінила звичний ритм життя, дошкільна освіта знаходить нові форми існування. У відповідь на виклики безпеки та потребу у забезпеченні навчання для найменших, місцеві освітяни адаптують свої програми до умов підземних укриттів. Це стало необхідністю в умовах постійної загрози обстрілів і небезпеки для дітей. Зокрема, у місті було організовано кілька дитячих садків у бомбосховищах та інших підземних приміщеннях. Цей крок дозволяє не лише з
Дошкільне навчання у Запоріжжі: заняття у ЗДО №5 «Промінь» Запорізької міської ради. Колаж РІА Південь
Замість наземного приміщення та дитячих майданчиків – укриття, замість прогулянок на сонці – танці під землею. У Запоріжжі 6 тисяч дошкільнят повернулися до очного навчання, але виключно в підвалах.
Як трирічні малюки адаптувалися до 8 годин без денного світла та скільки коштує безпека прифронтового покоління у репортажіРІА Південь.
Три з половиною роки – це вік маленької Ангеліни із Запоріжжя. Майже все її життя минало в чотирьох стінах під звуки повітряних тривог. Потім був Zoom, де вихователі намагалися через екран втримати увагу трирічок, які просто хотіли бавитися.
«Щоб її чомусь навчити, це було трошки завдання із зірочкою», – згадує мама Катерина.
З 8 січня 2026 року все змінилося. Тепер Ангеліна щоранку просить маму прочитати їй меню і з радістю біжить... в укриття. Ангеліна ходить до дитячого садка №5 «Промінь», де виходити на вулицю чи гратися на майданчику суворо заборонено з міркувань безпеки.
Це реальність, у яку за останній рік переформатували дошкільну освіту Запоріжжя.
Дитсадок «Промінь» зустрів велику війну як транзитний хаб: тут жили переселенці, які тікали з окупації. Потім були довгі місяці порожнечі та “дистанційки”. Щоб повернути дітей на очний формат, знадобилося пів року капітального ремонту сховища за кошти міського бюджету.
Сьогодні з 59 вихованців садка 20 ходять сюди очно. Для них під землею облаштували три групи. Молодша перебуває тут до 5 годин, а середня та старша – повний 8-годинний день. Меблі в кімнатах нестандартні: вони висуваються і за потреби швидко трансформують ігрову зону в спальню.
«Відповідно до рішення Ради оборони, ми не маємо права займатися на вулиці і перебувати в будівлі закладу. І ми займаємося лише в укритті», – констатує директорка «Променя» Наталія Шрамко.
Навіть обіди тут підземні. На базі самого закладу кухню не запускали, тому працює система кейтерингу. Їжу привозять готову, працівники розігрівають її у приміщенні нагорі та спускають дітям.
7 педагогів щодня працюють на два формати – ведуть заняття в укритті та паралельно курують 39 дітей, які залишилися на дистанційці.
Історія «Променя» – це частина масштабного переформатування, який довелося зробити прифронтовому місту. За останні роки російські атаки пошкодили або зруйнували 93 заклади дошкільної освіти в регіоні: з них половина – у самому Запоріжжі. Такі дані наводить Департамент освіти і науки Запорізької ОВА для РІА Південь.
З 200 об'єктів дошкілля – близько 150 зараз працюють очно зукриттів. Дехто лише по 3 години на день, бо сховища не дозволяють більшого.
Директорка Департаменту освіти і науки Запорізької ОВА Олена Казаннікова згадує, що до цього масового «занурення» вихователі робили все, що вимагав час:
«Коли була невизначена ситуація, садочки виконували таку волонтерську функцію, громадську активність. Були пунктами реєстрації, збереження, видачі допомоги, пунктами незламності.
Масово виходити на змішаний формат ми почали з цього навчального року. Перший садочок, напевно, вийшов у другому семестрі 2024-2025 навчального року».
Зараз влада шукає кардинальні рішення – у Запоріжжібудуть три підземні садочкиу Шевченківському та Космічному районах. Як розповідає Олена Казаннікова: конкуренція за донорство була жорсткою, адже на спонсорські кошти та субвенції претендували також Харків і Суми.
Побудова одного такого підземного закладу коштує близько 110 мільйонів гривень, але він зможе цілодобово захищати до 150 малюків на повний робочий день.
Найбільшим страхом для батьків було те, як діти сприймуть замкнений простір. Мама Катерина згадує свої перші емоції, коли побачила укриття:
«Враження були дуже вау. Тому що я, чесно, хвилювалася. Знаєте, ну, укриття-укриттям: дитина тут весь день, віконця немає. Але коли ми зайшли: все яскраве, багато іграшок, уваги.Дивишся і відчуваєш себе, як вдома».
Вихователі кажуть, що діти, засумували за спілкуванням після місяців ізоляції, адаптувалися несподівано швидко. Музичні заняття, фізкультура та робота психолога допомагають тримати емоційний стан малечі в нормі.
«Батьки питали, як буде адаптація проходити, переживали. Але все пройшло чудово... Діти всі, насамперед, хотіли спілкуватися з однолітками», – ділиться з журналістом вихователь-методист Аліна Дунямалієва.
Завдяки запуску дитсадків у Запоріжжі мами отримують шанс повернутися на роботу або просто видихнути. Катерина, яка через війну засиділася в декреті, тепер теж планує відновлювати кар'єру.
Проте, попри яскраві стіни, свіжий ремонт та нові іграшки, дорослі в укритті не плекають ілюзій і розуміють, чого саме позбавлені їхні діти.
«Не вистачає того, щоб закінчилося все це, щоб ми вийшли на вулицю, щоб дітки гуляли, стрибали, щоб вони бачили світло. Бо цього дуже не вистачає», – каже Катерина, тримаючи доньку за руку під світлом люмінесцентних ламп.