У Франківську розташована найстаріша книгарня міста, яка відзначає 130-річний ювілей. Ця установа пережила п'ять різних політичних режимів та численні економічні зміни, проте змогла зберегти свою ідентичність і продовжує функціонувати до сьогодні. Відкрилася книгарня ще в 1893 році, коли місто тільки починало набирати популярності. Протягом свого існування заклад адаптувався до нових умов, змінюючи асортимент відповідно до запитів читачів та культурних
Книгарня “Букініст” на вулиці Незалежності в Івано-Франківську — одна з найстаріших у місті. Приміщення має більш ніж 130-річну книжкову історію: відкрилося ще в 1896 році. Пережило Австро-Угорщину, Польщу, нацистську окупацію, радянські часи — і продовжує працювати сьогодні.
Галкапоговорила з тими, хто тримає цю книгарню живою.
Богдан Вовчук прийшов у книжкову торгівлю у 20 років — після закінчення Київського книготоргового технікуму. Було це 1971 року. Нещодавно чоловіку виповнилося 75. Понад півстоліття серед книг, авторів і читачів.
Спочатку він 15 років пропрацював у сусідній книгарні — там, де зараз вже зовсім інший бізнес. А потім — “Букініст”, де і залишився. Він пам’ятає, як тут був читальний зал. Як мінялися власники і влади, але книги залишалися.
“Австро-Угорщина, Польща, за німців тут були книгарні, в радянські часи — воно вже тут стабільно до сьогоднішнього дня. Книгарня залишилася на місці. Більше 100 років”, — розповідає він.
За цей час “Букініст” працював переважно зі старими, вживаними книгами — це і є суть букіністики. Але з часом, щоб виживати, почали брати і нову літературу: навчальну для вишів, юридичну, психологічну, іноземну.
Найбільший злам стався після 24 лютого 2022-го. “Букініст”, який роками скуповував у людей стару літературу, мав величезний запас російськомовних книг. Все це довелося переосмислити.
“Ми вже інтенсивно стару літературу витіснили, тому що це було 99% російськомовної літератури. Відсунули на задній план і стали працювати тільки з україномовними видавництвами. Художня, навчальна — все виключно українською мовою”, — каже Богдан.
Цікавий ефект: переселенці зі Сходу, які масово приїхали до Франківська на початку повномасштабного вторгнення, були щиро здивовані.
“Вони казали: ‘У нас там і та, і та’ — тобто і українська, і російська. А тут дивляться здивовано, що всі книги українською мовою. Казали: у вас якось не так, як у нас”, — згадує він.
Богдан добре пам’ятає радянських постійних клієнтів — людей, які стояли в чергах за книгами, збирали бібліотеки. Тепер ці люди постаріли, прийти рідше можуть, купувати — ще рідше.
“Люди тоді мали більше можливостей, були молодші, багато читали. А вже з віком і можливості зовсім інші. Залишились такі, що інколи приходять просто подивитись, порадіти, що книгарня повна книгами. І кажуть: ‘Якби це в радянські часи, то тут черги стояли за цими книгами’”, — розповідає він.
Хтось із таких давніх покупців тепер записався до бібліотеки. Богдан не засмучується — навпаки, радить.
“Є, якщо вже дуже хочете, в нас ще працюють бібліотеки. Літературу вони мають, комплектуються. Прийшов з паспортом, записався — і багато людей є отакі, що колись ходили сюди, а зараз стали читачами бібліотек”.
А що ж сам Богдан вважає книгою, яку кожен має прочитати? Відповідь проста і без вагань:
“В кожній хаті має бути Кобзар і Біблія. Ці дві книги — невід’ємні. Навіть при Австрії, при Польщі, в радянські часи — люди завжди старалися їх мати. Хоча б ці дві”.
Тетяна — бухгалтерка “Букініста” з 2012 року. Прийшла через обставини, залишилася — бо стало своїм.
“То вже все життя, як кажуть”, — посміхається.
Вона краще за будь-кого знає реальний фінансовий стан книгарні. І картина невтішна.
“Відчутно, що зменшились покупці. Книги подорожали, люди менше їх купляють. Порівняно з минулим роком — десь відсотків на 30 просіло, якщо квартал порівнювати”, — каже вона.
Особливо боляче вдарило скасування “тисячі Зеленського” для малих книгарень. Раніше люди могли витрачати державну субсидію на книги в будь-якій книгарні — тепер ця можливість залишилася фактично лише для великих мережевих магазинів.
“Для нас це було просто топ. Люди приходили, витрачали гроші, їхали далі. Навіть переселенці — заходили, купували, їхали. А зараз хочуть потратити цю тисячу — не проходить. На жаль. Для маленьких книгарень — просто нереально потрапити до списку, де можна витрачати ту тисячу”, — пояснює Тетяна.
Окремий біль — ціни на книги. Вони зростають непередбачувано і без попередження.
“Раніше ціни на книги підіймали раз у квартал, раз у півроку — плюс-мінус 10%, рідко до 20. Зараз попереджають за кілька днів. Немає фіксованого відсотка підняття. В деяких позиціях є 50% здорожчання. Ми деколи стоїмо з великими круглими очима, коли приходить товар. Реально в шоці”, — ділиться вона.
При цьому покупців ставало менше ще й через конкуренцію. У Франківську відкрилося кілька мережевих книгарень, книги з’явилися в торгових центрах, на Промприладі запрацював великий “Сенс”. Богдан розуміє, чому молодь іде туди.
“Там можна сісти, випити каву, є безплатний інтернет, навчальний заклад ближче. Їм не треба вже по центрі ходити. Але й до нас заходять. Кажуть: “У вас стільки літератури”. Приємно”.
За словами Тетяни, сучасний покупець знає, чого хоче — бо дізнається з TikTok та Instagram.
“Підлітки конкретно знають, що шукають. Вони сидять у Бук-Ток, там дуже багато популяризують різних книжок. Діти читають те, що їм нав’язують соцмережі. Конкретно приходять і кажуть назву”, — розповідає вона.
При цьому частина підлітків розчаровується — книги виявляються надто відкритими.
“Є такі, що кажуть: “Фу, там дуже вульгарні сцени відкриті”. Їм це не подобається. Іншим — заходить на ура. Жанр 18+ став дуже популярним. Зараз це дуже відкрито, не так завуальовано, як раніше”.
Найпопулярніші жанри — детектив, фентезі та любовний роман. Серед авторів лідирують Арментраут, Сара Дж. Маас, Ребекка Кван, Аберкромбі. Класика теж є — але її аудиторія вужча.
З українських авторів добре купують Талан і Гнатко — але тиражі чомусь зменшилися. Є Забужко, Костенко, Павлюк. Богдан додає, що книги з історії України завжди мали свого читача.
Книга, яку Тетяна радить усім — Орвел, “1984”.
Попри все — конкуренцію, зростання цін, скорочення покупців — “Букініст” тримається. Власники йдуть назустріч з орендою. Постійні клієнти, хоч і рідше, але заходять. Іноді просто подивитися. І порадіти, що книгарня ще є. І що Богдан — на місці.