У поєдинку проти Джоелла Верхувена Олександр Усик не зміг продемонструвати свій найкращий бокс, що викликало чимало питань серед вболівальників та експертів. По-перше, варто зазначити, що фізична форма українського чемпіона залишала бажати кращого. Відзначалося, що під час бою він виглядав менш активним і швидким, ніж зазвичай. Це могло бути наслідком тривалої паузи між боями або ж певних проблем з відновленням. По-друге, тактичний план на бій також викликав
Перші емоції післяпоєдинку Олександра Усика та Ріко Верховенавже вщухли, хоча суперечки навколо цього протистояння будуть продовжуватися ще довго. Як би там не було, настав час уже з холодною головою зрозуміти, що сталося в ніч із 23 на 24 травня у Гізі і чому українець цього разу не був таким переконливим, як у минулі роки.
Причина, яку довести найважче, але разом з тим вона має повне право на існування. Звичайно, можна згадувати слова Олександра перед боєм, який не раз казав, що на нього чекає серйозний бій і Верховен небезпечний суперник.
Але будьмо чесні, слова перед боєм мало що означають. Та й у принципі, чи міг Олександр навіть з погляду просування бою заздалегідь говорити, що на нього чекає легка прогулянка і сутичка з кікбоксером просто шоу і нічого більше? Очевидно, що ні.
Тепер давайте оцінимо контекст поєдинку та атмосферу навколо. Практично жоден експерт не давав шансів Верховену. Всі навперебій твердили про те, що Ріко є представником іншого виду спорту і просто не може нав'язати конкурентний бій одному з найкращих боксерів в історії.
Олександр Усик, який двічі розібрав на запчастини Ентоні Джошуа, Тайсона Ф'юрі та Деніела Дюбуа просто не може зазнати проблем із Верховеном. Готуючись у такій обстановці, навіть такі професіонали як Усик можуть втратити концентрацію та недооцінити суперника.
Якщо це відбувається, то налаштуватися потім, вже під час сутички, стає справді важко. Отже момент недооцінки зовсім не потрібно скидати з рахунків. Але знову-таки, навіть якщо вона й була, навряд чи навіть сам Усик колись у цьому зізнається.
У день церемонії зважування багато хто звернув увагу, що Усик показав найбільшу вагу в кар'єрі – 105,8 кг. Попередня максимальна вага була продемонстрована напередодні другої сутички з Денієлом Дюбуа – 103,1 кг.
З одного боку, може здатися, що різниця в 2,7 кг не така вже й критична. Однак це помилка. Коли йдеться про збільшення у вазі, то роль відіграє вже кожен кілограм.
Цілком імовірно, що набір ваги призвів до падіння маневреності Олександра, на що також багато хто звернув увагу. Тому ці два пункти логічно поєднати.
Українець у бою з Верховеном помітно здав у футворці. Глядачі цього разу спостерігали набагато менше переміщень у сторони, більше того, нерідко чемпіон буквально відступав прямою, тим самим даючи шанс Верховену наздоганяти його з ударами.
Окремо слід зазначити, що Верховен також дуже непогано пробивав корпус Усика на зближенні та в клінчі. Це безперечно могло позначитися на витривалості боксера і, відповідно, на його маневреності.
Не всі удари нідерландця по корпусу були помітні, проте фінальна статистика ударів показує, що Ріко доніс до Олександра 113 ударів, з них 37 прийшлись по тулубу. Таким чином, фактично третина точних ударів припала на корпус, що й позначалося на диханні. Відповідно це позначалося на переміщеннях та маневреності.
Є стара прописна боксерська істина – боксер працює так, як дозволяє йому суперник. Це одна з причин, через яку ми не побачили звичного Олександра
Верховен та його тренерський штаб проробили колосальний обсяг роботи та вичавили з сильних сторін нідерландця максимум.
Ріко чудово користувався перевагою у вазі та висів на Усику. Робота нідерландця в клінчі виявилася справді великою проблемою. Тут він ідеально використав габарити, тиснув на суперника і тим самим вимотував його, по крихтах, раунд від раунду забираючи в українця дедалі більше сил. Окремо треба сказати, що ніхто раніше не створював Усіку стільки проблем із клінчами.
Ще один пункт, який допомагав Верховену, полягав у постійному пресингу. Олександр ще з часів аматорського боксу не любить працювати під постійним тиском суперника, і в цьому плані нічого не змінюється досі.
Ріко, наче пітбуль постійно переслідував супротивника, нав'язував силовий бокс і змушував приймати бій у некомфортних для Усика умовах. На руку нідерландцю грала і його нестандартна, в чомусь кострубата манера ведення сутички, і саме до таких суперників топ-майстрам калібру Усика буває складніше пристосуватися.
У чомусь Верховен спробував узяти на озброєння тактику Дерека Чісори у протистоянні з Усиком. Думаю, всі любителі боксу пам'ятають, що той поєдинок виявився для українця чи не найважчим після переходу до хевівейту.
Запозичення ідей Чісори, найімовірніше, потрібно ставити в заслугу тренерському штабу Верховена і особисто Пітеру Ф'юрі. У цьому плані потрібно віддати належне команді Ріко, яка чудово впоралася з домашнім завданням. Є відчуття, що тренера нідерландця у чомусь переграли команду Усика та Єгора Голуба.
Заради справедливості варто відзначити, що й матеріалів для підготовки у боку суперників було більше. Якщо Пітер Ф'юрі міг користуватися величезним масивом інформації з відкритого доступу про те, як Усик веде бій, то Голубу доводилося гадати, як діятиме Верховен на професійному боксерському рингу.
Важко сказати, як багато людей звернули увагу на роботу Усика джебом. Робота передньою рукою – головна зброя у розпорядженні будь-якого боксера. За відсутності нормального джеба вести конкурентний поєдинок дуже складно.
Саме у цьому бою Олександр у цьому компоненті просів, причому просів помітно. Якщо в кількості викинутих ударів цього не видно, то ось до влучності залишилося безліч питань.
До кінця четвертого раунду Усик доніс до мети лише шість джебів. Але тут це частково можна було списати на ранню стадію поєдинку, і на той момент всі ще думали, що чемпіон додасть. З 5-го по 8-й раунд включно до каси пішли ще 13 джебів із 104 викинутих. З 9-го по 11-й раунд в цілі пройшли всього 4 джеби, при цьому в 10-му та 11-му жодного. Однак це можна пояснити тим, що в чемпіонських раундах Олександр більше налягав на силові удари і використав джеб виключно як маховик розкручування своєї атаки.
Сумарно, до мети увійшло всього 23 джеби з 236, тобто тут ми бачимо катастрофічно низьку точність, яка становила близько 10%. Наприклад, у першому бою з Дюбуа Усик працював джебом з ефективністю 25%, а у другому – майже 30%. У другому бою з Ф'юрі точність джеба Усика становила близько 33%, причому в деяких раундах досягала позначки 50%.
Всі ці поєдинки Олександр провів із набагато меншим нервом, ніж бій із Верховеном. Тому просідання джеба можна об'єктивно вважати важливою причиною не найкращого виступу.
Олександр, традиційно для себе, почав бій не поспішаючи і придивлявся до суперника. Довгий час здавалося, що він просто дає супернику попрацювати. Вперше українець по-справжньому включився у четвертому раунді, коли доніс до опонента кілька яскравих серій.
Проте розвивати успіх він не поспішав. Могло здатися, що Усик просто не хоче форсувати події. Але насправді, у тому числі й після четвертого раунду, було помітно, що навіть у ті моменти, коли Олександр йшов на загострення, Ріко не зупиняв свого пресингу.
Грубо кажучи, до певного часу Верховен не поважав удар Усика. Коли Олександр був готовий розпочати жорсткі розміни, Ріко не вимикався і також викидав небезпечні атаки. Український чемпіон змушений був діяти з оглядом, що не дозволяло йому працювати фірмовими серіями.
Що трапилося у пізніх раундах, запитаєте ви? Тут відповідь проста. Ні для кого не секрет, що Усик найчастіше бере своє не одним ударом, а загальним тоннажем. З кожним раундом та з кожним попаданням фізична втома Верховена наростала, а витривалість та здатність тримати удар відповідно падала. Коли урон досяг критичної маси, тоді Ріко і не витримав.
Підсумовуючи, можна сказати, що проти Олександра в бою з Верховеном зіграла ціла низка факторів. Якісь із них лежать на поверхні, про якісь, можливо, насправді ми ніколи не дізнаємося.
Фактом залишається лише те, що Усик провів один із найважчих поєдинків у кар'єрі і все ж таки зумів вирвати перемогу буквально на зубах.
Спортсмен калібру Олександра обов'язково зробить потрібні висновки і додасть. Звичайно, є люди, які говорять про фактор віку і вже сумніваються, що ми колись побачимо колишнього Усика. Але я не поспішав би списувати чемпіона.
Він не має проблем із режимом і дисципліною, тренується в кращих умовах і, що найважливіше, не є пробитим боксером. Відсутність нокдаунів у такому віці – ключовий фактор, який ще допоможе українцеві провести ті два бої, які він планує до завершення кар'єри, на найвищому рівні.