У центрі Луцька нещодавно відбулася незвичайна акція, під час якої посадовці та активісти мали можливість випробувати себе в ролі людей з обмеженими фізичними можливостями. Учасники заходу пересувалися містом у кріслах колісних, намагаючись подолати бордюри та інші перешкоди, які можуть зустрічатися у повсякденному житті. Метою цієї ініціативи стало привернення уваги до проблем доступності громадського простору для осіб з інвалідністю. Організатори сподівалися
У понеділок, 25 травня у Луцьку в межах Національного тижня безбар’єрностівідбулася тематична хода. Представники громадськості, ветерани, люди з інвалідністю та посадовці спільно протестували міську інфраструктуру, аби привернути увагу до реального стану доступності Луцька.
ЖурналістиВСНтакож пройшли цим маршрутом, поспілкувалися з учасниками акції, аби дізнатися, чи насправді Луцьк є пристосованим для маломобільних груп населення.
Організаторами заходу виступили Управління містобудування та архітектури Волинської ОВА та громадська організація «Зруш Скелю». Головна мета ходи — перетворити безбар'єрність на загальну культуру й національну ідею, щоб місцева влада не сприймала її як «додаткові витрати» чи клопоти, про які згадують лише раз на рік.
У коментарі дляжурналістівВСНпредставник громадської організації «Зруш Скелю»Євген Сивоплясрозповів про головні прагнення та філософію цієї акції:
«У нас з'явилося усвідомлення, що безбар'єрність поки що не є культурою в нашому суспільстві. Вона сприймається органами місцевого самоврядування радше як додаткові зусилля чи додаткові витрати, але це ще не є цінністю. Наше прагнення — все-таки культивувати це питання, щоб безбар'єрність стала однією з національних ідей.
Через ради безбар'єрності при міській та обласній владі ми будемо звертати увагу на конкретні об'єкти, вулиці та виклики, щоб за допомогою адвокації штовхати владу до реалізації цієї політики», — зазначив активіст.
Учасники стартували від приміщення ЦНАПу на вулиці Лесі Українки і пройшли маршрутом через проспект Волі до Департаменту з питань ветеранської політики (вул. Сергія Тимошенка, 2), завершивши ходу біля Волинської ОДА. Частину цього шляху посадовці Волинської ОВА та Луцької міської ради подолали у кріслах колісних, щоб особисто відчути всі виклики міського середовища.
За словами пана Євгена, попри те, що Луцьк має ідеальний плоский рельєф, на відміну від, до прикладу, Чернівців, цей потенціал наразі не використовується. Водночас сусідні міста - Рівне, Львів, а також Вінниця та Полтава - активно створюють профільні відділи безбар'єрності й шукають кошти на адаптацію вулиць.
На Волині ж лідером у цьому напрямку зараз є Володимир, де влада активно комунікує з бізнесом, підписує меморандуми та впроваджує спеціальні відзнаки для доступних закладів.
Представник ГО «Зруш Скелю» Євген розповів, що у Луцьку на визначеному безбар'єрному маршруті за рік не відбулося жодних змін:
«Ми зараз йшли по безбар'єрному маршруту — за рік часу тут просто нуль руху. Не поремонтували жодного пониження, не накрили жодного водовідведення. Поки Володимир демонструє найбільшу залученість, у нас безбар'єрність постійно виштовхують із порядку денного. Влада, і зокрема Волинська ОДА, має бути тим поршнем, який штовхатиме всіх доти, доки це не стане цінністю», — наголосив пан Євген.
Особливокритичною є ситуація на ділянці проспекту Волі, що веде до Департаменту з питань ветеранської політики.Установа, яка приймає ветеранів з ампутаціями, фактично відрізана від міста через відсутність банальних понижень тротуарів.
Нині вся надія на представників Департаменту містобудування, які щойно повернулися з навчання у Києві щодо створення безбар'єрних маршрутів.
Один із представників міської влади, який раніше працював у Департаменті освіти,Олександр Ханасрозповів, що вже понад пів року співпрацює з активістами, аби враховувати вимоги доступності на початкових етапах проектування. Останнім досягненням стало облаштування пандуса біля ЦНАПу на Соборності, хоча всередині будівлі роботи ще багато. Посадовець поділився враженнями від особистого тестування маршруту:
«Навіть сьогодні, проїхавши центральною частиною якихось 500 метрів у кріслі колісному, відчуваєш шалену втому. Попереду ще пішохідні переходи, де без допомоги колег мені просто не обійтися. Є багато перепон, і краще враховувати всі побажання на початкових етапах, щоб потім не робити коригувань у проектах», — зазначивОлександр Ханас.
Самі ж учасники акції зазначають, що найбільшою проблемою є неможливість виїхати на бордюр без сторонньої допомоги, а постійне самостійне крутіння коліс створює колосальне навантаження на руки.
Представник однієї з організаційРоман, який долучився до ходи і на собі перевірив цей шлях, переконаний, що виправити ситуацію в Луцьку можна швидко:
«Це хороша акція, яка показує, що людям не байдуже. Насправді, якби за це взятися добре, то зробити Луцьк повністю доступним можна за невеликий проміжок часу. Але для цього потрібне реальне прагнення влади», — розповів журналістамВСНРоман.
До акції долучилися і правоохоронці. Представниця поліції паніНаталія, яка професійно займається захистом прав людини в регіоні, разом із колегами спробувала здолати маршрут різними способами — задом, передом та боком.
Вона підтвердила, що міське середовище є максимально агресивним до маломобільних груп через нерівну поверхню, великі перепади кутів нахилу асфальту та небезпечні елементи комунікацій:
«Каналізації та водостоки потрібні місту, але у нас абсолютно не враховано аспект безпечного перекриття цих стоків для крісел колісних. Коли ми спускалися на дорогу або заїжджали на тротуар, де бордюр не був понижений — це було максимально важко.
Для мене, як для людини, яка займається захистом прав громадян, очевидно, що доступність має бути абсолютно у всьому — від адмінбудівель до звичайних вулиць, якими ми рухаємося щодня», — підсумувалаНаталія.
Представниця поліції пані Наталія
Учасники акції одностайно зазначили, що безбар'єрність у місті з'явиться лише тоді, коли замість порожніх обіцянок та звітів у кабінетах почнуться реальні ремонти, накриття небезпечних водовідведень та якісне пониження бордюрів, на які вже роками чекає громада Луцька.