Ідентифікація Падерборна

…8 секунд «компенсував» арбітр до 1-го тайму першого перехідного матчу за право грати наступного сезону в Бундеслізі між «Вольфсбургом» і «Падерборном». Якщо порівняти довжину регулярного сезону з тривалістю плей-оф, то дуель з опонентом із Бундесліги – це щось на кшталт тих 8-ми секунд. І от вони і є квінтесенцією сезону.

Північний схід землі Північний Рейн – Вестфалія. 160-тисячне місто Падерборн, що офіційно веде свою історію ще від 777 р. (власне, до сімки у фанів тутешнього футбольного клубу – особливе шанування), – знаний центр єпіскопства. Про місцеву футбольну команду я вперше почув на початку 1980-х у контексті товариських матчів у СРСР. Пригадую, вестфальці тоді зазнали нищівної поразки від московського «Спартака» (а навіть за товариськими міжнародними матчами принципових опонентів київське фанство стежило ретельно) й якоїсь надпотуги собою не являли. Проте певні дружні взаємини з московськими футбольними колами налагодили, міжнародну практику «спартачам» забезпечували. Так, можна сказати, що в нинішньому вигляді «Падерборн» існує від 1985 р. Проте від ніка «нуль сьомі» згідно з історичною датою створення падерборнського колективу в ХХ ст., нікуди ж не подінешся.

Нинішній «Падерборн» куди амбітніший колектив, і, думаю, що в протистоянні з пострадянськими грандами був би принаймні вельми конкурентним. Та сьогодні в «нуль сьомих» – інше завдання. Їм слід здолати на своєму полі бундесліговий «Вольфсбург» після нульової нічиєї на виїзді. Й тоді падерборнці займуть місце «вовків» серед еліти. Чи заслуговують вони на це?

Якщо кинути оком на сезон, що минає, то в «Падерборна» було все ж таки більше позитиву, ніж негативу. Однак тоді, коли здавалося, що ця команда вже гарантовано здобуде пряму путівку до Бундесліги, вестфальці пригальмували й тепер змушені жадане місце в еліті здобувати через перехідні матчі. Й водночас фаворитами, на думку букмекерів, попри господарський статус, «Падерборн» аж ніяк не є. Та менше з тим…

39-річний наставник «Падерборна» Ральф Кеттеманн сповідує схему 3–4–2–1. Його команду називають ледь не найбільш біговим клубом Німеччини (носяться й справді, мов ошпарені!) Кеттеманн розпочинав свою тренерську кар’єру з аматорських команд Південної Німеччини, далі в його біографії були академія «Хоффенхайма» й молодіжка «Карлсруе». До «Падерборна» в Ральфа не було досвіду роботи на більш-менш високому рівні. Й призначення фактично новачка в тренерській справі на відповідальну посаду в доволі амбітному клубі видавалося ризиком, дехто в Німеччині навіть називав таке рішення наївним. Утім, жанр наївного мистецтва так само має право на існування, чи не так?

Воротарі в «Падерборні» останнім часом змінювалися заледве чи не калейдоскопічно-барвограйно. Однак загальним для всіх було вміння грати ногами, й Кеттеманн такі самі вимоги до них і висуває. Воротар, зазвичай, перетворюється на повноцінного центрдефа, який може й розпочати атаку довгим пасом. Власне, нинішній кіпер «Падерборна» 20-річний Денніс Займен є найдорожчим гравцем клубу (ринкова вартість – 10 млн євро). Чи зможе вестфальський клуб його зберегти на наступний сезон, адже права на нього належать куди амбітнішому «Штутгарту»? Цікавим моментом є те, що Кеттеманн не є прихильником відволікання оборонців від прямих обов’язків. Вони зазвичай мають сумлінно виконувати основну роботу, не йдучи далеко від воріт. Водночас гравці інших ліній зчаста розташовуються вельми високо. Розриви між лініями? Ну, зінкола вони надто вже очевидні, як, приміром, у вщент програному (1:5) матчу з прямим конкурентом – «Ельферсбергом». Вертикальні передачі суперників у простір, що утворюється між лініями, бувають й ефективними, чого там. Однак, зазвичай, ця схема виправдовує себе через зависоку мобільність опорників. Власне, з їх допомогою на полі змальовується такий собі тактичний трикутник, завдяки якому вестфальці звільнюються з-під пресингу. Й цікаво, що два центральні півзахисники мають рухатися в протилежних напрямках, а вектор має задавати собі й партнеру той, хто початково розташовується ближче до своїх воріт. У цій ролі виступає Сантьяго Кастаньєда, гравець молодіжної збірної США. Потужний, гарно скоординований, має напрочуд добре бачення поля. Незрідка, до речі, трикутник трансформується в ромб. Критикани звертають увагу на те, що цей ромб може бути завузьким. Це провокує інтенсивний пресинг опонентів, однак за умови ухвалення швидких рішень на полі дає змогу мерщій просуватися вперед. Тут важливу роль відіграє точний пас. Двійко флангових гравців (вони заховуються під цифрою «2» в тактичній розстановці) є частинами так званих діагональних драбин. Власне, під час розвитку атаки футболісти як частини драбини, зазвичай, поводяться по-різному: ближчий до м’яча гравець починає вертикальний біг, а той, хто позаду потроху відступає назад. Утім, побудова ромбів-трикутників аж ніяк не означає, що команда Кеттеманна нехтує довгими передачами.

Високий пресинг? Це – невід’ємна частина футболу Кеттеманна. Власне, мета цього тренера – завдяки пресингу змусити опонентів переводити м’яч на фланг, а там завдяки сумлінній роботі флангових півзахисників унеможливити просування гравців команди-суперниці вперед. А от самі падерборнці б’ють по воротах шонайчастіше. В регулярці в них було пересічно 15,3 удара за гру. Цей показник вище, ніж у клубів, які фінішували вище «нуль сьомих» у турнірці та вже вийшли до Бундесліги: «Шальке» та «Ельферсберга». Власне, більший показник лише в «Магдебурга» – на 0,1 удара. За середньоматчевою чисельністю ударів в отвір воріт «Падерборн» розділив 1-ше місце з «Ганновером»: 5,4. Ну, й така футбольна стилістика дає змогу створювати чимало шансів для взяття воріт. За кількістю великих шансів «Падерборн» набагато перевершив ті команди, які фінішували вище за нього в таблиці, мінімально поступившись за цим показником лише «Ганноверу». А от за кількістю втрачених великих нагод «Падерборн» – беззаперечний переможець Бундесліги 2 цього сезону.

Кого можна виокремити як лідерів команди? Назву насамперед півзахисника (може зіграти як ліворуч, так і праворуч) Рафаеля Обермайра. Впродовж усього сезону середньомісячні оцінки його гри не опускалися нижче 7,1 бала за версією sofascore.com. Він до своїх 30-ти років уже нагромадив чималий досвід. Голи, асисти? Хай як це дивно, але кращим бомбардиром команди є не центрфорвард, а лівий вінгер Філіп Більбія, якого напрочуд складно буде втримати по закінченні сезону (водночас він увійшов до 3-ки гравців ліги з найбільшою кількістю згаяних нагод). Чистий нападник Штеффен Тіггес забиває менше, однак й ігрових хвилин у нього куди менше, ніж в інших гравців групи атаки. Що ж, маючи аж ніяк не найдорожчий склад у Бундеслізі 2, «нуль сьомі», зрештою, посіли в регулярці місце куди вище, ніж мали б, якщо результати на полі точно корелювали б із ціною на гравців. Пам’ятаєте екшн-трилер початку цього сторіччя «Ідентифікація Борна»? Мене не покидає відчуття, що сповнена несподіваних поворотів дорога «Падерборна» до Бундесліги – екшн-трилер не згірш від екранізації роману Роберта Ладлама.

На одному з популярних туристичних порталів є список «топових речей, які потрібно зробити в Падерборні». Йдеться про визначні пам’ятки, які варто відвідати. Й почесне місце серед них посідає стадіон «Хоум де Люкс Арена». А серед відгуків туристів – відвідувачів порталу й рекомендованого міста – мені запам’ятався той, де є прості, але важливі слова: «Чудовий стадіон, чудові фани!»

«Звичайно, ми прагнемо підвищення в класі», – ці слова рефреном проходили крізь більшість інтерв’ю Коттеманна, починаючи з половини сезону. Після звитяги над «Гертою» з рахунком 5:2 він просто світився від радості: «Я – мегащасливий!». Фани «Падерборна» (а кількість фан-клубів пішла вже на 5-й десяток, найвіддаленіший прописаний в Австралії!) щиро сподіваються, що в Коттеманна буде нагода промовити такі слова й після сьогоднішньої гри з «Вольфсбургом». The Winner takes it all! Перекладу, певно, й не потрібно.