У 2023 році українці вшановують пам’ять Симона Петлюри, видатного політичного діяча та військового керівника, який залишив незгладимий слід в історії боротьби за незалежність України. Вінниця, яка стала важливим осередком його діяльності на початку XX століття, знову опинилася у центрі уваги. Саме тут Петлюра здійснював свої кроки до формування Української Народної Республіки і активно боровся за державну самостійність. Петлюра обрав Вінницю як свою базу під час складних часів після революції
О 14.12 25 травня 1926 року на розі вулиці Расін і бульвару Сен-Мішель у Латинському кварталі Парижа чоловік підійшов до книжкового лотка. Там стояв і гортав книжки інший чоловік — немолодий, у пальті, з виглядом звичайного емігранта.
Той обернувся. І отримав сім куль із револьвера.
Через двадцять хвилин Симон Петлюра помер у шпиталі на вулиці Сен-Жермен. Йому було 47 років. За плечима — революція, державність, поразка, вигнання. За спиною вбивці Самуїла Шварцбарда — темна біографія з прорадянськими зв'язками і, за твердженням колишнього агента НКВД Петра Дерябіна, озвученим із трибуни Конгресу США у 1954 році, — замовлення Москви.
Більшість людей вважає Петлюру полтавцем — і правильно роблять, він народився саме там. Водночас дехто думає, що пам'ятник йому у Вінниці стоїть тому, що він тут жив усе життя.
Насправді зв'язок глибший і важливіший: у роки Української революції Вінниця кілька разів ставала фактичною столицею УНР — і разом із нею Петлюра перетворився тут із військового командира на главу держави.
Якщо переглянути хронологію його перебування у Вінниці — це приблизно відображатиме хронологію самої боротьби за незалежність:
12-14 грудня 1918 року.Петлюра бере участь у Державній нараді Директорії. Іде повстання проти гетьмана Павла Скоропадського, чия влада трималася на німецьких багнетах.
Штаб антигетьманського виступу — готель «Савой» у центрі міста, той самий, де пізніше жили Петлюра і Винниченко. Будівля готелю згоріла дощенту в березні 1944-го, фасад відновили, але від історичної споруди майже нічого не лишилося. Відомо лише, що в листопаді-грудні 1918 року Петлюра мешкав поверхом нижче від Винниченка.
Лютий-березень 1919 року.Після відступу з Києва Директорія перебирається до нашого міста. Саме тут, 2 лютого, Петлюра очолює Директорію — Винниченко залишає пост голови і незабаром виїде в еміграцію саме звідси, зі станції Вінниця. На відміну від колеги по тріаді вождів революції, Петлюра не шукав компромісу з більшовиками і не йшов на угоду з совістю — так охарактеризував його роль на лекції Олександр Федоришен.
14 серпня 1919 року.Петлюра приїздить до щойно звільненої від більшовиків Вінниці. Він очолює траурну процесію, що простяглася сучасними вулицею Соборною до Калічанської площі — ховають українських вояків, загиблих при звільненні міста. Православний цвинтар тоді розташовувався між нинішнім Свято-Воскресенським храмом і Книжкою. У радянські часи кладовище зрівняли з землею. Де саме лежать вояки, яких вшановував головнокомандувач — досі невідомо.
27-28 жовтня 1919 року. Переговори з Євгеном Петрушевичем і командуванням Галицької армії. УНР і ЗУНР намагаються скоординувати дії в умовах катастрофічного тиску з усіх боків.
Травень 1920 року. Найбільш насичений вінницький епізод. 5 травня — урочистий в'їзд. А 15-17 травня — зустріч із Юзефом Пілсудським, начальником Польської держави. Ця подія вписана в контекст Варшавського договору — союзу УНР і Польщі проти більшовиків, підписаного місяцем раніше, у квітні 1920-го. На вінницькому залізничному вокзалі досі є пам'ятний знак, присвячений цій зустрічі. Але є нюанс.
Найвідоміша фотографія, яку всі асоціюють із Вінницею — Петлюра й Пілсудський пліч-о-пліч із українськими та польськими офіцерами, що віддають честь, — насправді зроблена у Станіславі, нинішньому Івано-Франківську.
Цей факт вдалося встановити лише нещодавно. Меморіальну дошку відкрили у Вінниці 2014 року, коли ще ніхто не знав правди. Але та зустріч у нашому місті — 16 травня 1920-го — також зафіксована на фото, і це вже точно Вінниця.
Травень-липень 1920 року.Останнє тривале перебування. З 28 травня по 1 липня Петлюра живе і працює у Вінниці, у стінах Військово-похідної та Цивільної Канцелярії. Сьогодні це будівля «Музею Вінниці» по вулиці Петлюри, 15-А.
Будівля, що її ми згадуємо у попередньому абзаці — це колишня садиба Боруха Львовича — заможного єврейського підприємця. Він помер на зламі 1915-1916 років, його дружина з сином, за всіма ознаками, виїхали в еміграцію близько 1917 року — документальних свідчень про їхнє перебування у Вінниці після цього не збереглося. Будинок спорожнів.
І саме він згодом став центром президентської влади Петлюри. Тут відбувалися міждержавні переговори. На другому поверсі — спальня головного отамана. Над будівлею майорів прапор зі скороченням «СГОВОУНР» — Ставка головного отамана військ Української Народної Республіки.
У роки Української революції 1917-1921 років на теренах колишньої Російської імперії загинули щонайменше 50 тисяч євреїв. Переважно — на українських землях. Погроми чинили всі: царська армія, Біла армія, Червона армія, польські війська, незалежні отамани. За підрахунками єврейського дослідника Нахума Гергеля, 40% усіх задокументованих погромів пов'язані з «армією Петлюри» — найбільша частка серед усіх воюючих сторін.
Але що ховається за цією цифрою?
Найжахливіший окремий епізод — Проскурів (нині Хмельницький), лютий 1919 року. Підрозділи отамана Семесенка за чотири години вбили від 400 до 1500 євреїв. У місті відкрили пам'ятник жертвам — ще 1925 року.
Семесенко був одним із отаманів — харизматичних польових командирів, які номінально підпорядковувалися Директорії, але фактично діяли самостійно. Петлюра зміг об'єднати їх для повалення Скоропадського, але після перемоги втратив над ними контроль.
«У вагоні Директорія — під вагоном територія» — популярний тогочасний вислів. Це означало, що влада Петлюри поширювалася рівно настільки, наскільки сягав його штабний вагон.
Показово: Семесенка арештували не за вбивства євреїв, а за відмову виконувати накази Директорії. Врешті його наздогнав польовий суд УНР — і розстріляв (є також версія, що він помер від сифілісу).
Жертви погромів у Проскурові
Петлюра видавав накази. Десятки їх збереглися в архівах. «Всім, всім, всім! Смерть погромникам! [...] Вимагаю твердості і рішучої розправи з провокаторами по закону військового часу. Головний отаман Петлюра».
Але накази залишалися на папері — іти на відкритий конфлікт із командирами, кожен підрозділ яких був на вагу золота, він не наважувався.
Один з наказів Петлюри
Чи був він антисемітом? Усі досяжні факти свідчать про протилежне.
Федоришен наводить спогади, коли у Полтавській семінарії Петлюра захищав однокласників-євреїв від цькування. За це отримав прізвисько «єврейський батько» (у тодішньому мовленні — «жидівський батько»). Видаючи журнал, він публікував тексти єврейських авторів — зокрема, Зеєва Жаботинського, майбутнього ідеолога єврейської держави.
УНР стала першою державою в Центрально-Східній Європі, яка створила Міністерство єврейських справ — воно також працювало у Вінниці. На банкнотах УНР написи дублювалися чотирма мовами: українською, польською, російською та їдишем.
Єврейська громада мала національно-персональну автономію. Уряд Петлюри виплатив постраждалим від погромів 20 мільйонів гривень компенсацій.
Американський дослідник, професор Гарварду та Оксфорду Генрі Абрамсон, автор книги «Молитва за владу. Українці та євреї в революційну добу», озвучив думку, що з нею багато хто погоджується: довести, що Петлюра був відповідальний за погроми як суб'єкт, неможливо. Але як очільник держави він ніс відповідальність за дії армії, яку слабко контролював.
У 1927 році в Парижі судили Самуїла Шварцбарда — єврейського годинникаря й анархіста, який служив у Червоній армії, а потім осів у Франції. Він стверджував, що мстив за 15 членів своєї родини, знищених під час погромів. Його захищав відомий адвокат і колишній член французької компартії Анрі Торрес.
Процес тривав майже рік. Він поступово перетворився на суд над убитим. На боці вбивці виступили фізик Альберт Ейнштейн, письменник Ромен Роллан, художник Марк Шагал. Через двадцять чотири хвилини нарад присяжні виправдали Шварцбарда. Вбивство визнали «законною помстою». Вдові Петлюри присудили штраф — один франк за відмивання бруківки від крові чоловіка.
Цей вирок на десятиліття визначив образ Петлюри в очах світу. Саме тоді почала формуватися легенда про «Петлюру-антисеміта» — яку потім підхопила і старанно підтримувала радянська пропаганда.
У 2017 році російський диктатор Владімір Путін назвав Петлюру «людиною нацистських поглядів» та «антисемітом, який винищував євреїв». Олександр Федоришен, директор «Музею Вінниці», пояснює: це класична маніпуляція, яка продовжує традицію чекістської інформаційної операції, запущеної ще у 1920-х.
Чи був Шварцбард радянським агентом? Прямих доказів немає, але його зв'язки з прорадянськими структурами задокументовані. Існує також свідчення колишнього офіцера НКВД Дерябіна про замовлення вбивства Москвою, про яке ми згадували на початку.
У Вінниці вулиця Винниченка з'явилася давно. Вулиця Грушевського — теж. А ось вулиця Петлюри — лише у 2015 році. Водночас у 2017-му встановили пам'ятник — єдиний повнорозмірний у всій Україні. На ньому очільник УНР сидить на лавочці в однострої верховного головнокомандувача, такому самому, який зафіксований на фото з Могилева-Подільського.
Відкриття супроводжувалося скандалом: була негативна реакція Ізраїлю, проти встановлення висловлювалися єврейські організації, мовляв, чому памʼятник «антисеміту» має стояти в історичному єврейському кварталі, на території історично єврейської садиби Боруха Львовича.
На церемонії відкриття мав бути присутній тодішній президент Петро Порошенко, але, ймовірно через критику події, в останній момент скасував візит. Як ми раніше згадували, коментував подію і Путін, вочевидь вкотре переплутавши Петлюру зі Степаном Бандерою (адже Петлюра не жив у часи нацистської Німеччини і не міг підтримувати цю ідеологію).
Хоча не збереглося відомих широкому загалу записів голосу Симона Петлюри, серед усього, що він залишив, є один спадок, який звучить і сьогодні. Адже саме він відправив у всесвітнє турне першу республіканську капелу під орудою Олександра Кошиця. Капела об'їздила Європу й Америку, виступила в Карнегі-холі, заявивши про Україну на весь світ.
У програмі був «Щедрик» вінничанина Миколи Леонтовича. Саме після того американський композитор Пітер Вільговський написав на його основі Carol of the Bells.
Україна вже розпочала повертати додому тих, кого колись змусили вмерти на чужині. 15 травня Кабінет міністрів ухвалив рішення про перепоховання в Україні останків Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник на території Національного військового меморіального кладовища. За словами голови ОУН Богдана Червака, незабаром повернеться і Євген Коновалець.
Симон Петлюра наразі лежить на Монпарнаському цвинтарі в Парижі — поруч із дружиною Ольгою і донькою Лесею. Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров уже заявив, що необхідно говорити про перепоховання Петлюри в Україні. І схоже, коли це станеться — лише питання часу.
Останки визначних українців повертають на батьківщину. А де поховані найвідоміші вінничани?
Де купити сувеніри у Вінниці: шість крамниць, про які варто знати кожному туристу і вінничанину
Слідкуйте за новинами Вінниці уTelegram.
Додай 20 хвилин собі на екран