Бригада "Рубіж" відзначила одинадцяту річницю свого існування, під час якої пройшла через численні виклики та легендарні бої. Протягом цього часу бійці брали участь у ключових подіях, що визначили хід сучасної історії України. Вони пройшли шлях від Гостомеля до Покровська, де кожен населений пункт став ареною для запеклих сутичок з ворогом. Командири та військовослужбовці діляться спогадами про важкі моменти на фронті, коли доводилося приймати склад
Четверта бригада оперативного призначення «Рубіж» Національної гвардії України відзначає 11-річчя. За цей час підрозділ пройшов шлях від першої бригади, сформованої за стандартами НАТО, до одного з ключових підрозділів, що сьогодні тримають оборону на найгарячіших ділянках фронту. Про легендарні бої, технологічне оснащення, роль дронів, рекрутинг і відповідальність українців за майбутнє держави в ефірі Армія FM розповів військовослужбовець служби комунікації бригади «Рубіж» Олексій Запорожченко.
— Уже встигли і нагородити — і в пункті постійної дислокації, неподалік Києва, і в зоні виконання бойових завдань, де особисто комбріг вручав нагороди.Продовжується відзначення хлопців і дівчат, які досягли чогось вагомого, особливого, героїчного в лавах бригади «Рубіж». І, чесно кажучи, дуже приємно за цим спостерігати.Багато хто каже: кому це зараз потрібно? Але будь-яка медаль, будь-яка відзнака для військових, які на позиціях, — це дуже важлива історія. Я бачив, як це відбувається, наскільки з гордістю люди це приймають, наскільки це їм приємно. Це дуже круто і дуже правильно.Тому шановні командири, будь ласка, не забувайте мотивувати своїх підлеглих саме такими нагородами. І хай це буде не просто грамота чи папірець, а те, що можна потім повісити на кітель, показувати дітям і онукам.
— Їх справді дуже багато. Починаючи із заснування бригади 11 років тому, коли після реформи Національної гвардії вирішили відкинути все пострадянське і сформувати підрозділ нового типу.Спочатку ми були бригадою швидкого реагування. У 2015 році стали першою бригадою, сформованою за стандартами НАТО. Якщо подивитися на наш шеврон, то там навіть закладена ця ідея: український тризуб поєднаний із формою, що нагадує розу НАТО.Тоді всі молоді, амбітні офіцери й солдати хотіли потрапити саме до нас. Відбір був жорсткий, але це було справжнє «вау»: підготовка, забезпечення, екіпірування, нові підходи, командування, техніка. Саме так формувалася бригада «Рубіж».Назву «Рубіж» ми отримали під час «Гвардії наступу», коли створювали впізнавані бренди для підрозділів.Якщо говорити про легендарні бої, то це, звісно, оборона Гостомеля, бої за Антонівське летовище, збиття російського Ка-52 — тоді багато хто вважав, що ці вертольоти неможливо збити, але наші хлопці довели протилежне.Також це бої в трикутнику Сєвєродонецьк — Рубіжне — Лисичанськ, де наші підрозділи два місяці тримали оборону. Підрив «Азоту» — це теж усе було в зоні відповідальності бригади.
— На найгарячішому напрямку — Покровському.
— Окей, але не окей, бо завжди хочеться більше. Більше бомберів, більше дронів.Чи ми голі-босі? Ні, звичайно. Але одна з наших цінностей — максимально берегти особовий склад. Якщо бойову роботу можуть виконувати дрони, то хай це роблять дрони.Ми застосовуємо весь спектр: від маленьких FPV до великих бомберів. Активно розвиваємо напрямок НРК, розвивається батальйон безпілотних систем.Дрони використовуються для всього: мінування, дистанційного мінування, знищення ворога, руйнування логістики.Навіть підрозділи забезпечення мають своїх операторів, які дуже серйозно працюють. У війську всі важливі — не тільки піхота чи штурмовики. У кожного своя критично важлива місія.
— Не можна недооцінювати противника. У них усе добре з технологічним забезпеченням і розвитком.Ми знаємо такі їхні підрозділи, як «Рубікон», «Судний день». Вони завдають великої шкоди. Ми завдаємо великої шкоди, і вони теж.Але я вважаю, що технологічно попереду саме наші Сили оборони. Бо ми швидше адаптуємося. Бізнесовою мовою це називається диверсифікація — менша залежність від центру, більше ініціативи на рівні рот, взводів, окремих підрозділів.Кожен підрозділ створює свої майстерні, щось друкує, модернізує, вдосконалює. Ми швидше бачимо проблему і швидше вносимо зміни.
— Так. Наприклад, хлопці з четвертого батальйону «Сила Свободи» евакуювали нашого бійця за допомогою електровелосипеда.Його доставили на позицію по повітрю — важкими дронами перенесли запчастини, сам транспорт, усе необхідне. Це була спеціально розроблена операція, тому що іншим способом дістатися до пораненого було неможливо.Це справді унікальні кейси. Думаю, жодна армія світу раніше не стикалася з такими завданнями.
— Ми щомісяця публікуємо статистику.
• 167 знищених окупантів
•4 одиниці мототехніки
•255 безпілотників різного типу
А тепер масштабуйте це на все військо — і стане зрозуміло, який внесок робить бригада «Рубіж» у те, щоб у тилу була відносно мирна година.
— Дуже просто. На сайті є анкета — її можна заповнити, і вона дуже швидко обробляється.Є телефон, є Telegram-бот, є соцмережі. Можна просто загуглити, де ми знаходимося, приїхати і сказати: «Хочу до вас».Можна знайти знайомих, які вже служать у бригаді, поспілкуватися з ними.І важливо розуміти: потрібні всі.Хороший водій — це великий плюс.Хороший токар — це плюс.Кухар — це взагалі фантастика.А хороший діловод — це 50% внутрішнього спокою підрозділу.Не бойові посади теж критично важливі.І не треба вірити міфам, що після базової підготовки одразу дадуть кілька патронів і відправлять у посадку із саперною лопаткою. Це брехня й російська пропаганда.
— Потрібно брати на себе відповідальність.Чому людина, яка сидить на позиції два, три, шість місяців, бере на себе відповідальність, а хтось інший — ні?Хлопці не клонуються. Неможливо просто зробити Ctrl+C, Ctrl+V і створити новий батальйон.Так, сьогодні є різні варіанти служби. Можна навіть керувати дроном дистанційно.Але потрібно хоча б почати про це думати.Бо ця війна надовго. Навіть якщо буде якесь тимчасове призупинення, глобально ця історія триватиме.Росіяни налаштовані на повне знищення України та українців.Тому потрібні більша відповідальність і доросле рішення.До речі, бойові посади для жінок також є, і їх дуже багато.У нас нещодавно дівчина з позивним «Вирва» отримала звання Героя України — перша жінка в Нацгвардії.Є Юнга Єва — пілотка FPV, яка повернулася до України у 2022 році, хотіла бойову посаду, отримала її й має такий бойовий рахунок, що багато хто може лише позаздрити.
— Тримайтеся.Ми всі працюємо над тим, щоб бригада була помітною, щоб до нас приходила зміна, щоб ротації були частішими, щоб у хлопців було більше відпочинку.І я впевнений: колись настане перемога.І це буде, мабуть, найкращий день для бійців бригади «Рубіж». І не тільки для них — для всіх українців.