У недавньому ударі по Києву українські системи протиповітряної оборони продемонстрували безпрецедентну ефективність, перехопивши рекордну кількість ворожих ракет. Сергій Флеш, експерт у галузі військової техніки та стратегій, прокоментував цю подію, зазначивши важливість таких досягнень для національної безпеки. За його словами, успішна робота перехоплювачів свідчить про значний прогрес України у розвитку власних технологій ППО. Це не лише підвищує рівень захисту
Новийаналізнічної атаки від Сергія Флеша за поточною інформацією наприкінці травня 2026 року демонструє важливі тактичні тенденції. Головним підсумком удару по Києву став безпрецедентний зсув у технологіях перехоплення: використання безпілотних засобів досягло нових історичних максимумів.
Аналізуючи масований нічний удар по столиці, Сергій Флеш констатує, що основну частину руйнувань і збитків знову завдали ракетні удари. Кількість випущених ракет виявилася занадто великою для наявних утилітарних ресурсів нашої протиповітряної оборони. Водночас у сегменті боротьби з ударними безпілотниками типу Shahed Сили оборони продемонстрували ефективність, яка суттєво перевищує середні показники за останні пів року. Ключовим фактором цього успіху став колосальний тектонічний зсув у структурі протидії: частка безпілотних перехоплювачів (таких як Octopus) вперше склала понад 40% від усіх знищених «шахедів». Це свідчить про очевидну позитивну динаміку роботи Міністерства оборони України та Сил оборони щодо насичення неба роботизованими засобами за останні чотири місяці.
З точки зору тактики противник не продемонстрував жодних принципових технологічних новацій, зробивши ставку на перевірену схему перевантаження ППО. Ворог намагався виснажити українські комплекси шляхом масованого запуску безпілотників, які рухалися ідентичними маршрутами та залітали щільними групами. Серед загальної маси виділялася невелика кількість реактивних «шахедів», зокрема моделей «Герань-3» та «Герань-4», які намагалися прорватися до Києва з північного напрямку. При цьому дронів із додатковими модулями дистанційного керування в цій хвилі було обмаль — агресор свідомо обрав стратегію чисельної масовості, а не індивідуальної технологічної ефективності кожної одиниці.
Окрему увагу експерт приділив географічним та політичним особливостям удару. Цього разу фіксувалася повна відсутність спроб керувати «шахедами» через інфраструктуру ретрансляторів Республіки Білорусь, що, ймовірно, пов’язано зі звуженням вектору атаки виключно на Київ, на відміну від попереднього удару по західних регіонах України. Сергій Флеш наголошує, що вибір конкретних цілей у столиці мав виключно демонстраційний характер і слугував лише приводом для удару по місту. Як приклад він наводить атаки на завод у районі Лук’янівки, де за роки війни ракетними ударами вже давно знищено будь-які потенційні потужності, або на територію командування Сухопутних військ, яка, як і більшість подібних адміністративних об’єктів столиці, була повністю евакуйована ще з перших днів повномасштабного вторгнення.
Цей зріз демонструє, як розподілилися ролі між різними компонентами оборони неба під час ліквідації чергового нальоту.
Цифра у 40%, яку озвучив Сергій Флеш, — це найкраще підтвердження слів Михайла Федорова назустрічах із Palantir та Борисом Пісторіусом. Коли майже половину ворожого рою збивають українські відносно дешеві безпілотники-перехоплювачі, це означає, що ера дорогої «ракетної залежності» при знищенні Shahed поступово минає. Координація через Mission Control у DELTA дає змогу виставляти проти масованості ворога автоматизований цифровий заслон.
Поява реактивних «Герань-3» та «Герань-4» на північному векторі — це спроба противника підвищити швидкість прориву крізь мобільні вогневі групи. Наявність реактивного двигуна ускладнює роботу класичного кулеметника, але стає ідеальною мішенню длялазерних тренажерів ПЗРК Stinger, які Міноборони щойно допустило до експлуатації. Зенітник, навчений на лазерному симуляторі, доводить рухи до автоматизму і захоплює такий гарячий реактивний слід за лічені секунди.