Цього опалювального сезону місто Суми стикається з безпрецедентними викликами, пов'язаними з російськими ударами по критичній інфраструктурі. Внаслідок постійних обстрілів енергетичних об'єктів, жителі міста змушені адаптуватися до нових реалій, де забезпечення теплом стало справжнім випробуванням. Місцева влада активно працює над відновленням пошкоджених систем опалення та електропостачання. Однак ситуація залишається вкрай напруженою: частина районів
У мирний час робота тепловиків була майже непомітною. Гаряча вода є в крані, батареї теплі — і мало хто задумується, скільки людей і складних процесів стоїть за цим. Але повномасштабна війна змінила все. У прифронтових Сумах теплібатареїдавно пересталибути просто комунальною послугою. Це результат щоденної роботи людей, які під обстрілами утримують місто живим.
“Сумитеплоенерго” забезпечує теплом близько 75% жителів Сум, та надає гаряче водопостачання практично всьому місту. Підприємство працює з 2005 року, а його головний об’єкт генерації виробляє не лише тепло, а й електроенергію. Для енергодефіцитної Сумщини це критично важливий вузол. Також в Сумах підприємство обслуговує 20 котелень, до кожної під’єднано від 20 до 60 будинків.
Директор “Сумитеплоенерго” Дмитро Васюнін говорить, попри те, що Суми — прифронтове місто, вони не лишають планів щодо оновлення обладнання, збудованого у 50-х роках минулого століття.
На початку повномасштабного вторгнення тепловики, як і більшість комунальників, залишилися на своїх місцях. Опалювальний сезон тривав навіть тоді, коли значна частина жителів Сум евакуювалася.
“Я виходив увечері на балкон і бачив майже темні будинки. Було моторошно. Думав: а кому ми подаємо це тепло? Але ми не зупинилися, хоч і увійшли у збитки”, — згадує Васюнін.
Вже тоді підприємство зіткнулося з дефіцитом палива, логістичними труднощами та загрозою обстрілів. Проте найважчі випробування чекали попереду.
Фото “Сумитеплоенерго”
Цілеспрямовані масовані атаки на головний об’єкт генерації тепла у Сумах почалися влітку 2025 року. Відтоді, за словами керівництва підприємства, зафіксовано понад 50 влучань по основному об’єкту. Били керованими авіабомбами, ракетами, бензиновими та електричними дронами. Частина обладнання була знищена повністю. Також неодноразових пошкоджень зазнавали й котельні та магістральні й розподільні трубопроводи.
Один із найважчих ударів стався у жовтні 2025 року — лише через кілька днів після старту опалювального сезону. Тоді чотири КАБи влучили на території підприємства та поруч із ним.
“У нас було кілька діб, аби повторно запустити об’єкт і подати тепло людям. Ті дії й заходи, які були вжиті персоналом у цей опалювальний сезон, гідні, аби про них написати дисертацію. Враховуючи аномально низькі температури повітря взимку, обставини змусили вдатися до таких способів і методів, про які не пишуть в підручниках, яких не навчають в ніяких закладах і яких раніше ми не мали. Це без перебільшення був найважчий опалювальний сезон через російську агресію”, — говорить Васюнін.
Під час зимових морозів атаки призводили до критичних аварій. В один із днів після удару був розірваний трубопровід діаметром 700 міліметрів.
“У трубі — вода температурою 70 градусів. При мінус 20 вона миттєво холоне. Ми розуміли: якщо втратимо систему — місто залишиться без тепла”, — говорить директор.
Через різкі аварійні зупинки виникали потужні гідравлічні удари. У системі циркулюють тисячі тонн води через 313 кілометрів мереж. Раптові перепади тиску спричиняли нові розриви труб та пошкодження обладнання.
“Із серйозного та критичного: був випадок, коли за один раз було більше десяти влучань, і тоді я дійсно був на межі прийняття рішення щодо дренування системи і спуску води з мереж, тому що кожна година зволікання могла призвести до того, що ми втратимо мережі. Фізику ніхто не відміняв: при морозах вода б просто замерзла і пошкодила трубопроводи”, — згадує директор.
Російська пропаганда регулярно заявляє, що удари нібито наносяться по військових цілях. Однак працівники підприємства, які особисто перебували на об’єкті під час атак, говорять протилежне.
“Росіяни цілеспрямовано били по наших об’єктах. І вони знають, куди вони б’ють. Коли вони пишуть, що це склад боєприпасів чи військові тут живуть — це повна нісенітниця. Це свідомий геноцид наших земляків. Інакше це не назвеш, коли взимку при мінус 20 вони б’ють по тепловій інфраструктурі. А їхні відмовки виглядають недолуго”, — каже Дмитро Васюнін.
За його словами, удари приходилися саме по трансформаторах, тепловому обладнанню та енергетичній інфраструктурі.
“Якби це були один чи два випадкові удари — ще можна було б щось пояснювати. Але коли влучання точно в трансформатор — про що тут говорити? Це пряма атака на критичну цивільну інфраструктуру”.
Тепловики переконані: мета таких атак — не військовий ефект, а дестабілізація життя у прифронтовому місті.
“Удари по критичній інфраструктурі не допомагають ворогу на полі бою. Їхня мета — викликати незадоволення, змусити людей виїжджати, створити хаос усередині країни”.
Співробітники підприємства працюють без можливості перейти “на дистанційку”. Під час повітряних атак люди залишаються біля обладнання, від якого залежить тепло в усьому місті. Троє людей були поранені уламками від ударів під час відновлювальних робіт на території підприємства.
“Наші хлопці іноді навіть не можуть почути, що щось летить. У цехах постійний гул від роботи обладнання. Якщо воно влучає раз, п’ять, десять — а ти все одно йдеш на роботу, що це, якщо не стійкість?”, — говорить Васюнін.
На підприємстві є спеціальна сирена, яка сигналізує, якщо є пряма загроза, тоді працівники спускаються в укриття. Попри небезпеку та складність роботи, основна частина людей лишилася на своїх місцях.
“Глобального відтоку кадрів у нас немає. Для роботи на котлі й турбіні треба серйозні фахівці. Просто подати оголошення або кинути клич і знайти потрібну людину на роботу, враховуючи, що цей об’єкт під пильною увагою ворога, майже неможливо. Там працюють люди, які все життя у цій сфері”.
У цьому році 19 працівників “Сумитеплоенерго” отримали нагороди від прем’єр-міністерки Юлії Свириденко.
Максим Великород, старший майстер електроцеху, працює на підприємстві вже 10 років. Після регулярних атак тут створили спеціальні аварійні бригади, які виїжджають на місця влучань і відновлюють пошкодження максимально швидко. Говорить, що на його змінах неодноразово були атаки, людей врятувало те, що вчасно сховалися в укриття.
“Спочатку боялися прильотів. Зараз вже не страшно. Коли удари стали систематичними, боялися не самих ударів, а наслідків і думали наперед, як нам те все відновити. Така робота, комусь потрібно цим займатися”, — говорить він.
Після атак ремонтники найчастіше лагодять кабелі, замінюють ізоляцію, ремонтують вимикачі та мережі — часто і вночі, після чергової атаки.
Втрати підприємства — колосальні. Один пошкоджений трансформатор коштує близько 50 мільйонів гривень. Знищений котел — ще приблизно 180 мільйонів. І це лише окремі елементи. Через взаємопов’язаність системи вихід з ладу одного вузла часто тягне за собою пошкодження інших. Точної суми завданих збитків на підприємстві не підраховували, адже відновлюють поступово найпотрібніше для стабільної роботи.
“Ми маємо розуміти, що слова відновлення і захист у нашому випадку мають стояти поруч. Бо мало відновити, треба одразу і захистити це. Треба розуміти, що саркофаг ми не можемо побудувати, бо площа величезна і не можна сказати, що щось важливе, а щось неважливе там. Щось із обладнання ми прибрали під землю, щось накрили, щось зарезервували, десь поставили блоки. Роботи із захисту ми почали ще кілька років тому, але і ворог еволюціонував. Бо раніше вони робили акцент на енергетиці, потім змістилися на тепло”, — говорить Дмитро Васюнін.
Сьогодні у Сумах тривають гідравлічні випробування та заміна трубопроводів — один із ключових етапів підготовки до нового опалювального сезону.
Тепловики кажуть: вони вже давно живуть за принципом не “план Б”, а “план до кінця алфавіту”. Бо в умовах війни потрібно бути готовими до будь-якого сценарію.
Російське керівництво виправдовує масовані удари по українських ТЕС та ТЕЦ військовою доцільністю, стверджуючи, зокрема, що ці об’єкти забезпечують роботу оборонно-промислового комплексу України та логістику ЗСУ. До прикладу, російський міністр закордонних справ Сергій Лавров заявив, що Росія нібито не починала атак на цивільні об’єкти, а саме Україна першою почала бити по її енергооб’єктах,повідомляютьу Центрі протидії дезінформації. Також Міноборони РФ офіційно звітує про удари по об’єктах енергетики як по цілях, що забезпечують роботу ВПК України та військову логістику. Володимир Путінпов’язуєці атаки з метою “демілітаризації”, намагаючись підірвати спроможність України виробляти зброю.
Типові формулювання російського військового відомства про удари по енергосистемі “у відповідь на дії київського режиму” та з метою послаблення логістики ЗСУ публікували у новинахForbes Russiaта аналітиціAbsatz.Уросійських соцмережахже відкрито радіють блекаутам в українських містах і прямо заявляють, що мета ударів по ТЕЦ — зробити життя в українських мегаполісах нестерпним та тиснути таким чином на переговори.
Натомість міжнародна спільнота та аналітичні центри категорично спростовують цю пропаганду. За даними звітівInstitute for the Study of War (ISW),атаки на енергетику є спланованою кампанією, спрямованою на фрагментацію та розділення єдиної української енергомережі, щоб цивільне населення опинилося у блекауті під час зимових холодів. Своєю чергою, моніторинговий проєкт Європейського СоюзуEUvsDisinfoнаголошує, що спроби Кремля видати удари по ТЕЦ за “легітимні військові цілі” є відвертою дезінформацією, оскільки навмисне нищення критичної інфраструктури з метою деморалізації громадян та створення гуманітарної кризи прямо підпадає під визначення воєнних злочинів.
В СБУ жповідомили,що вони кваліфікують удари РФ по українській енергетиці як злочини проти людяності — ст. 442-1 Кримінального кодексу України. Однією з особливостей цієї статті є те, що вона визначає цю категорію обстрілів як злочини міжнародного характеру, за які передбачена жорстка відповідальність як в українських, так і в закордонних судах. Фахівці зібрали необхідну доказову базу, яка підтверджує, що російські удари по енергетиці є послідовною політикою Кремля, спрямованою на знищення українського народу. Від початку опалювального сезону у 2025 році СБУ задокументувала 256 повітряних атак РФ на енергооб’єкти та системи теплопостачання України. Зокрема, з початку жовтня 2025 року росіяни цілеспрямовано атакували 11 гідроелектростанцій та 45 найбільших теплоелектроцентралей. Також росіяни завдали 49 точкових повітряних ударів по теплових електростанціях і 151 – по електропідстанціях у різних регіонах України. За матеріалами справи, найбільше обстрілів армія РФ завдала по об’єктах теплової та електричної генерації у Києві та Київській, Сумській, Харківській, Одеській, Дніпропетровській, Миколаївській і Чернігівській областях.