В Україні спостерігається значне підвищення цін на водопостачання, яке стало наслідком різкого зростання тарифів на електроенергію для комунальних підприємств. За даними експертів, вартість електрики для водоканалів зросла у три рази, що прямо вплинуло на собівартість послуг. Це рішення стало вимушеним кроком через загальну економічну ситуацію в країні та необхідність адаптації до нових умов ринку. Фахівці зазначають, що таке подорожчання може суттєво позначитися не лише на бюджетах домог
Опубліковано:Ніка Холодовська· 25 Травня 2026
Джерело:ГОЛОС || Тернопільська агенція новин
Криворіжці вже отримали нові цифри в квитанціях. У Калуші тарифи переглянули з травня. В десятках інших міст розрахунки готові й чекають рішення. Це не збіг — це одночасний процес, який відбувається по всій країні з однієї причини.
Подача води — це насоси, які працюють цілодобово. Насоси — це електрика. І саме електрика за останні роки подорожчала найдраматичніше. У тарифі на воду, який діяв з 2021 року, кіловат закладено по 5 грн 62 коп. При цьому для побутових споживачів тариф на світло зафіксований на рівні 4,32 грн за кВт/год і залишатиметься таким щонайменше до жовтня 2026 року. Але водоканал — не побутовий споживач. На ринку електроенергії для промислових підприємств ціна вже сягала 16 гривень за кіловат — майже втричі більше, ніж закладено в тарифі на воду. При щомісячному споживанні понад мільйон кіловат це десятки мільйонів гривень збитків щороку. Паливо у тарифі — 26 гривень за літр, реально — близько 89. Реагенти, труби, матеріали — теж виросли.
Постановою НКРЕКП від 16 січня 2026 року граничну ціну на ринку було підвищено до 15–16 грн за кВт/год для промислових споживачів. З урахуванням витрат на передачу мережами та ПДВ кінцева ціна сягає понад 21 гривні за кіловат. Національний банк уже попередив: після опалювального сезону тарифи можуть зрости ще. За прогнозами енергетичних експертів, ціна на електроенергію щороку зростатиме приблизно на 20% упродовж щонайменше трьох наступних років.
До повномасштабного вторгнення державний регулятор щороку переглядав тарифи на воду, піднімаючи їх на 15–20% — рівно стільки, щоб ціна відповідала реальним витратам. Коли почалася війна, перегляд зупинили. Захистити людей від подорожчання — правильне рішення. Але є одна принципова різниця: газовики й тепловики отримали від держави компенсацію різниці між замороженим тарифом і реальними витратами. Водоканали — ні. Ціну підіймати заборонили, а з чого покривати витрати — не сказали. Різниця просто накопичувалася як борг.
Цього року держава передала право встановлювати тарифи містам. Разом із правом — увесь невирішений шлейф. Міста почали рахувати, і математика скрізь виходить однакова: щоб тариф відповідав реальним витратам після чотирьох років заморозки, його треба піднімати у два-три рази.
У Кривому Розі вирішили – підвищили тарифи. У Калуші нові тарифи набрали чинності в травні. У Тернополі попередній розрахунок — 98 грн 50 коп. за кубометр, остаточне рішення ще попереду.
Для малозабезпечених родин залишається субсидія — якщо витрати на комунальні послуги перевищують 15% доходів сім’ї, різницю компенсує держава. Після перегляду тарифів кількість отримувачів субсидій, очевидно, зросте — і держава це розуміє.
Попри складність ситуації, вихід є. Міста, водоканали і центральна влада шукають рішення, яке не ляже непосильним тягарем на сім’ї. Тернопільський водоканал разом із міською радою вже звернулися до профільного міністерства, Національної комісії, Міністерства фінансів і народних депутатів — щоб проблему вирішували системно, а не перекладали лише на плечі споживачів. Війна рано чи пізно закінчиться, енергосистема відновиться, а тарифна політика повернеться до нормального режиму щорічного перегляду. Поки що головне — зберегти саму інфраструктуру, яка щодня подає воду в кожен дім.