Атмосферний парк в Одесі, що став новим центром притягання для мешканців та туристів, відкриває свої двері до світу природи і літератури. Цей унікальний простір поєднує в собі не лише живописні краєвиди, але й цікаві історії, які пов’язані з видатними особистостями. Зокрема, тут можна знайти сліди Марка Твена — знаменитого американського письменника, який відвідував Одесу на початку XX століття. Лабіринт життя — одна з основних атракцій парку. Це міс
Журналістка Марія Котова відвідала авторську екскурсію гідеси Віолетти Дідук парком Марка Твена і підготувала фоторепортаж із прогулянки. Під час маршруту учасники обговорювали історію колишнього Стрілецького поля, перші авіаційні польоти над містом, візит Марка Твена, символіку дерев та філософські сенси, які сьогодні приховують алеї одного з найбільших парків Черемушок.
В Одесі є місця, куди приходять просто погуляти. Є й ті, де кожна алея зберігає свою історію — про літаки й імператорів, дуби й лабіринти, Марка Твена й дитячі спогади.
Саме такою виявилася авторська екскурсія Віолетти Дідук парком, який чимало одеситів усе ще звично називають парком Горького, хоч офіційно він тепер носить ім’я Марка Твена.
Парк займає майже 19 гектарів і налічує близько шести тисяч дерев. Як пожартувала Віолетта, екскурсія була б нескінченною, якби розповідати про кожне дерево окремо. Тут дерева — не просто рослини, а символи, легенди й живі свідки місцевої історії.
Колись ця територія була частиною величезного Стрілецького поля. На зламі ХІХ століття тут проходили військові паради, навчання та марші — і саме сюди приїздили імператори під час своїх візитів до міста. Також на цій землі відбувалися показові польоти легендарного одеського авіатора Сергія Уточкіна.
Поруч розташовувалися майстерні й аеродром Артура Анатри — одеського підприємця італійського походження. Тут навчалися пілоти перших місцевих літаків. Цікаво, що прізвище «Анатра» в італійській мові означає «качка». Цей авіаційний осередок пізніше пов’язаний з історією перших пасажирських рейсів з Одеси у 1920-х роках: тоді рейс Одеса — Харків тривав близько шести годин із посадками в Дніпрі та Кривому Розі, а в літаку було лише вісім місць.
Парк почали формувати у 1960-х роках: його саджали комсомольці, і спочатку планували назвати «парк Ленінського комсомолу». Однак більшу частину часу місцеві звали його парком Горького. У 1971 році тут відкрився кінотеатр, з’явився бюст Горького, від якого тепер залишився лише постамент.
Згодом місто вирішило надати цій зоні інший культурний акцент — присвятити її Марку Твену.
Це не випадково: Марк Твен справді побував в Одесі. Його корабель зайшов у порт через брак вугілля під час великої подорожі Європою та Сходом. Вийшовши на одеську бруківку, він нібито вигукнув: «Куди не глянь — всюди Америка». Потім додав, що варто лише відступити від центральних вулиць — і вже починається Російська імперія.
Одесити не втратили нагоди трохи прикрасити реальність і розповідали письменникові різні місцеві байки. Одна з таких історій — про герцога де Рішельє, який нібито на старості років просив милостиню на сходах, які сам же й побудував. Саме ці оповідки ввійшли до книги Марка Твена «Простаки за кордоном», завдяки якій читачі світу вперше побачили Одесу очима американського письменника.
Екскурсія стосувалася не лише хроніки, а й символіки. Дуби тут постають уособленням сили та зв’язку між землею й небом. Віолетта згадує, що латинська назва дуба часто сприймається як «красиве дерево», а в слов’янській традиції дуб вважався деревом Перуна.
Каштани пов’язують із давньогрецькими міфами про німфу Нею, яка відмовилася підкоритися богам. Берези нагадують, що вони ростуть не лише в Росії, а й добре прижилися в Україні. А клени відразу переносять думки до Канади.
Навіть лабіринт біля кубика Рубіка тут набуває філософського підтексту: людина, яка йде лабіринтом, не бачить цілого плану. Але, дивлячись зверху, весь задум стає зрозумілий. Так само й у житті: лише іноді потрібно піднятися трохи вище, щоб розгледіти сенс.
Окрема частина прогулянки була присвячена пам’яті. У парку знаходиться меморіал жертвам війни. Віолетта нагадує: ця земля пам’ятає розстріли, поховання й трагедії початку ХХ століття. На території колишнього Стрілецького поля ховали людей під час репресій і під час Другої світової війни.
Поруч із цими тяжкими згадками — дитячий сміх, паровозики, фонтани, лавки у формі човнів кохання й закохані ліхтарі, що ніби схиляються один до одного.
Фінальною точкою маршруту став фонтан, поруч із яким Віолетта згадала алегорію Григорія Сковороди, зображену на українській купюрі в 500 гривень. У цій алегорії джерело води символізує Бога — початок, який дарує людині силу, натхнення й життя, а посудини — людей. Вони різні за формою та об’ємом, проте вода доходить до кожної однаково. Ідея в тому, що кожен отримує стільки, скільки здатен умістити.
Це й є одна з головних думок Сковороди: людина має знайти свою «сродну працю», своє справжнє покликання. Тільки тоді життя наповнюється гармонією й сенсом.
Саме таку думку відстоював Сковорода — кожна людина має знайти свою дорогу.
Це найкраще підсумовує екскурсію Віолетти Дідук: парк Марка Твена — не лише місце для прогулянок. Він — одеський мікрокосм, де поруч співіснують історія й легенда, сміх і пам’ять, філософія й дитинство.
Як зауважував Марк Твен, наприкінці життя люди шкодують здебільшого про те, що мало любили й мало мандрували.
А мандрувати, як виявляється, можна не виходячи далеко з власного району.
Створено за матеріалами:odessa-life.od.ua