Марта Костюк: Сто метрів в інший бік – і я могла б залишитися без мами та сестри

Українську програму першого ігрового дняРолан Гарросвідкривала Марта Костюк, якій експерти прогнозують щонайменше вихід у другий тиждень турніру. І на це є серйозні підстави: поточного сезону вона досі непереможна на ґрунті й уже має у своєму активі два титули.

Втім, є й контрастний факт –перемогав першому колі над Оксаною Селехметьєвою (6:2, 6:3) стала для неї лише другою за останні п'ять років у Парижі.

Одразу після успішного старту на турнірі Марта Костюк в ексклюзивному інтерв'ю кореспонденту"Чемпіона"Ігорю Грачову розповіла про деталі перемоги, паризьку спеку та тривожні новини з дому. І почула від журналіста приємний сюрприз.

–Марто, я, як і мої закордонні колеги, не можу не почати з теми бомбардування Києва. Як саме ти дізналася, що ракета впала неподалік будинку твоєї сім'ї?

–Усе почалося з того, що зранку я читала новини й не побачила прильотів у районах, де живе мама. Трохи заспокоїлася. Але згодом написала в наш сімейний чат, щоб дізнатися, як минула ця жахлива ніч.

У відповідь мама надіслала фотографію будинку у вогні–він розташований поруч із домом батьків. Сто метрів в інший бік–і я могла залишитися без мами та сестри.

–Ні, лише переписувалися. Морально було дуже важко напередодні матчу.

–На пресконференції майже не було запитань безпосередньо про матч, хоча він тобі очевидно вдався. Якою була головна тактична установка?

–Найголовніше–не поспішати. Саме цю помилку я зробила торік у першому колі, коли намагалася занадто швидко завершувати розіграші.

Зараз ритм був зовсім іншим. Звісно, я атакувала, але коли відчувала, що починаю заграватися, робила ставку на стабільність. Очки можна заробляти не лише вінерсами.

У якийсь момент цієї стабільності стало забагато, тому я знову додала агресії. Матч вийшов динамічним, не монотонним. Я задоволена не лише перемогою, а й якістю гри.

–Коли ти дізналася про зміну громадянства Оксани Селехметьєвої?

–Фактично в день матчу, коли ми виходили на корт. Мені сказали, що на табло саме змінюють прапор поруч із її прізвищем–з'явиться Іспанія.

–Як ти на це відреагувала?

–Ми ніколи не спілкувалися. І жодної громадянської позиції щодо війни я від неї теж не чула. Моє ставлення до тих, хто не висловлюється, не змінюється, навіть якщо змінюється громадянство.

–У Парижі зараз шалена спека, і, схоже, вона триматиметься ще довго. Як ти переносиш такі умови?

–Загалом у мене ніколи не було проблем зі спекою. Думаю, всі страждають від неї приблизно однаково.

Але я серйозно ставлюся до таких умов: п'ю значно більше води, гідратація з електролітами. Багато ти не зміниш, але через нерви стає важче дихати, зростає ризик судом.

Тому я намагаюся "заземлятися", заспокоювати себе. Це допомагає спокійніше переносити і тренування, і матчі в таку погоду.

–Ти досі непереможна на ґрунті цього сезону. Це більше додає тиску чи впевненості?

–Намагаюся про це не думати. Між Мадридом і Парижем була велика пауза, тому зараз я просто рухаюся від матчу до матчу.

–У другому колі на тебе чекає Кеті Волинець.

–Я їй програла майже два роки тому, але той результат нічого не означає. Думаю, матч буде цікавим. Тим паче він лише через два дні, тому поки я більше думаю про те, що завтра в мене вихідний.

–Хочу, щоб усмішка ще трохи залишилася з тобою, тому наостанок–короткий квіз. Вгадай, хто був на першій шпальті газети "Команда", коли вона вперше вийшла друком 11 березня 1995 року?

–Емм… Це був тенісист?

–Ні. Ця людина вам дуже близька.

Ігор Грачов, спеціально для "Чемпіона" з Парижа