Французький тенісист Гаель Монфіс поділився своїми враженнями після успішного виступу на турнірі Ролан Гаррос, який став для нього знаковим моментом у кар'єрі. У своєму інтерв'ю спортсмен зізнався, що цей турнір дав йому все, про що він коли-небудь мріяв: перемоги, визнання та можливість реалізувати свій потенціал. Монфіс зазначив, що роки наполегливої праці і самовідданості нарешті принесли плоди. Тенісист підкреслив важлив
39-річний Гаель Монфіс поспілкувався з медіа напередодні свого останнього в карʼєрі виступу на Відкритому чемпіонаті Франції
– Якою була ваша реакція, коли ви прочитали текст, якийЕліна написала для вашої донькина порталі The Players’ Tribune?– Насправді того вечора вона сама прочитала його мені пізно вночі, коли я повернувся після заходу. Ми обидва були дуже емоційними в той момент. Я не знав про цей текст раніше, і мене це неймовірно зворушило. Було навіть трохи незвично, тому що це був один із перших разів, коли я побачив, як вона настільки відкрито говорить про такі речі. Для мене це було щось надзвичайно глибоке та емоційне.
– Наомі Осака назвала вас GOAT і розповіла, що нещодавно запросила вас на вечерю. Також вона говорила про те, наскільки великий вплив ви мали на неї як на молоду темношкіру тенісистку. Чи замислюєтеся ви над тим, який вплив справили на гравців загалом і зокрема на молодих темношкірих спортсменів?– Це вона GOAT (усміхається).
Думаю, зараз, коли моя кар’єра вже наближається до завершення, я починаю трохи більше усвідомлювати той вплив, який мав на інших. Коли ви перебуваєте всередині цього процесу, то важко озирнутися навколо й зрозуміти, наскільки великий вплив маєте. Тому, коли я чую подібні слова, то відчуваю величезну вдячність. Якщо я зміг когось надихнути – це неймовірно цінно для мене.
Я знаю, що багатьом дітям подобається мій стиль гри, те, як я рухаюся на корті. Для темношкірої спільноти також було важливо бачити когось схожого на себе в Турі. І, можливо, це дало певним молодим темношкірим гравцям віру в те, що вони теж можуть досягти цього рівня. Думаю, повною мірою я усвідомлю це трохи пізніше. Але вже зараз, особливо протягом останнього року, починаю бачити це більше. І я справді дуже вдячний за це.
– Якщо говорити саме про цей турнір: чи є у вас якийсь особливий список речей, які ви хочете зробити на цьому Ролан Гаррос? Можливо, потренуватися на певному корті, зробити фото в особливому місці, провести час із донькою на території турніру?– Мій список бажань уже майже повністю виповнений (усміхається). Єдине, чого мені так і не вдалося – це підняти над головою цей трофей. Мабуть, це і є ті самі 99,9% Але все інше в мене вже було. Ролан Гаррос дав мені все, про що я коли-небудь мріяв, чого бажав і заради чого працював, тому зараз я просто дуже вдячний за все, що маю, і за те, де перебуваю.
– Це ваш останній Ролан Гаррос, і всі про це знають. Як проходила ваша підготовка? Можливо, ви спеціально поїхали кудись у тихе місце чи змінили щось у своїй підготовці перед цими останніми турнірами?– Насправді все було досить спокійно, тому що паралельно в особистому житті також відбувалося багато різних подій. Тож підготовка пройшла в дуже розслабленому режимі – я просто намагався привести себе в якомога кращу форму, тому що останнім часом почувався не надто добре фізично. Але якщо бути чесним, то головним для мене було просто краще відчувати м’яч. Я не робив чогось кардинально інакшого – просто залишався доволі спокійним.
– Як би ви описали ці шість місяців – від моменту, коли оголосили про завершення кар’єри, і до сьогоднішнього Ролан Гаррос? Ви не грали американську серію, але були великі перемоги в Монте-Карло, розчарування в Австралії. Якими для вас були ці місяці?– Насправді ці місяці були дуже хорошими. Відтоді як я зміг відкрито сказати про своє бажання завершити кар’єру, а для мене це було важливо, я почав почуватися добре. Як я вже казав наприкінці минулого року – можливо, це прозвучить дивно, але незалежно від результатів я почуваюся неймовірно щасливим через те, що можу попрощатися з тенісом саме так: продовжувати виходити на корт, грати з усіма цими гравцями й ще мати можливість конкурувати з молодими хлопцями. Тому загалом це був дуже позитивний досвід. Звісно, я залишаюся конкурентною людиною, тому в деяких матчах усе одно намагаюся максимально викладатися. Але водночас я по-справжньому насолоджуюся цим періодом і відчуваю вдячність за те, що можу провести ще один сезон у Турі поруч із такими великими гравцями.
– Якщо не брати до уваги можливий фінал цього року, ваш найкращий результат на Ролан Гаррос – це півфінал 2008 року проти Роджера Федерера. Матч був дуже близьким. Чи пам’ятаєте ви його? І чи був саме той рік моментом, коли ви почувалися найсильнішим у Парижі, чи, можливо, були інші сезони, коли вам здавалося, що можете пройти ще далі?– Я не так добре пам’ятаю сам матч. Пам’ятаю лише, що це був півфінал у чотирьох сетах. У мене хороша пам’ять, але не можу точно згадати, що тоді відчував.
Я точно знаю, що у 2009 році почувався навіть краще, хоча програв Федереру вже у чвертьфіналі. Тоді я показував чудовий теніс і мав прекрасні відчуття на корті. Це був той рік, коли Надаль програв, тому в мене справді були дуже хороші відчуття. Потім я чудово почувався у 2016 році. Я був у хорошій формі, але не зміг зіграти. Перед турніром у мене була велика впевненість у собі, але виступити я не зміг. Також я мав хороший початок у ковідний сезон. Я перебував у чудовій формі, але через обставини не було повноцінного турніру. Але кожен результат усе одно має свою цінність.
– Стен Вавринка колись сказав, що якби поїхав до Лас-Вегаса, то зробив би це разом із вами, Бенуа Пером і Френсісом Тіафо. Хороша компанія?– Так, чудова компанія.
– Хотілося б почути трохи більше про ваші стосунки зі Стеном – не на корті й не в роздягальні, а поза тенісом. Я бачив вас разом у Женеві. Хто для вас Стен?– Стен – це справжній друг. Один із моїх найближчих друзів, і теніс тут уже давно на другому плані. Це людина, з якою я чудово проводжу час поза кортом. Ми знайомі дуже багато років. Я також надзвичайно захоплююся тим, яким гравцем він є. Це ж Stan the Man. Те, що він зробив у тенісі – щось абсолютно виняткове. У нього легендарна кар’єра, він сам – легенда.
Ви самі його добре знаєте: він дуже дотепний, щедрий, відкритий до людей і водночас людина, на яку завжди можна покластися. І я зараз говорю саме про життя поза тенісом. Він справді мій друг. Якщо мені потрібна допомога чи підтримка, це людина, яка завжди відповість на дзвінок і зробить усе можливе. І це дуже цінно.
– Ви вже думали про те, що скажете у своїй прощальній промові?– Насправді я не люблю все планувати, тому, думаю, це буде щось абсолютно спонтанне. Скажу те, що відчуватиму в той момент. Мені здається, це найкращий варіант.
– Ви були одним із головних облич французького тенісу протягом багатьох років. Чи задоволені ви тим, у якому стані залишаєте французький теніс наступному поколінню?– У нас є дуже хороші гравці й достатньо багато сильних тенісистів високого рівня. Але все також залежить від того, що саме вважати топрівнем і як на це дивитися. Але, на мою думку, у Франції є чудові гравці й достатньо велика група молодих тенісистів, які прогресують. Рівень конкуренції дуже високий, тому я вважаю, що в нас хороше покоління.
У першому колі Ролан Гаррос Гаель Монфіс зіграє проти свого співвітчизника Уго Гастона, з яким раніше не зустрічався.
Напишіть свій коментар тут
Зберегти моє ім’я, email і сайт у цьому браузері для наступного коментаря.