У Володимирі відзначили 165-ту річницю перепоховання великого українського поета Тараса Шевченка. Церемонії пам’яті зібрали численних шанувальників його творчості, представників місцевої влади та культурних організацій. У рамках заходів відбулося покладання квітів до пам'ятника Шевченку, що стало символом глибокої пошани до спадщини митця. Вшанування памяті проходило під звуки поезії Тараса Григоровича, яку читали учасники урочистостей. Присутні мали
З нагоди 165-ї річниці повернення великого поета на рідну землю, у парку «Слов’янський» біля пам’ятника Тарасу Шевченку відбувся урочистий пам’ятний захід. Аби віддати шану Пророку української нації, тут зібралися представники міської та районної влади, духовенство, громадські діячі та небайдужі жителі.
Про це повідомляють на сторінці Володимирської міськради у«Фейсбук».
Розпочався захід із мистецької присвяти – ведучаРуслана Ватлаєва, працівниця Центру культурних послуг, нагадала присутнім про велич спадщини митця, прочитавши його безсмертні твори. Після цього священнослужителі на чолі з архієпископом Володимирським і Нововолинським владикоюМатфеємвідслужили спільну молитву за упокій душі великого Кобзаря.
До присутніх звернувся громадський діячДмитро Себій. У своєму виступі він закликав українців щиро прислухатися до настанов Тараса Шевченка та повсякчас плекати національну свідомість, що є надзвичайно важливим і вирішальним чинником у нинішній боротьбі проти ворога.
На знак глибокої поваги та вдячності присутні поклали квіти до підніжжя постаменту. У церемонії покладання взяли участь міський головаІгор Пальонка, голова районної радиВіктор Хиць, архієпископ владика Матфей та заступник голови РДАВіктор Фіщук.
Історична довідка: шлях Кобзаря додому
22 травня 1861 року здійснилася остання воля Тараса Григоровича – його прах упокоївся в Україні. Серце Кобзаря зупинилося далеко від дому, в Санкт-Петербурзі, де його спершу й поховали на Смоленському кладовищі.
Проте друзі та численні шанувальники творчості поета пам’ятали його палке бажання, висловлене ще у 1845 році в безсмертному Заповіті: «Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій…».
Завдяки Михайлу Лазаревському, після 58 днів перебування у петербурзькій землі, труну з тілом Шевченка перевезли на Батьківщину. Свій вічний спокій великий поет знайшов на Чернечій горі поблизу Канева.