У Запоріжжі відбулася трагічна подія, яка вкотре нагадала про жахливу ціну війни. Внаслідок атаки ворожого дрону загинув 25-річний військовослужбовець, який захищав Україну на передовій. Його життя обірвалося під час виконання бойового завдання, що стало важкою втратою для родини, друзів та побратимів. Відомо, що молодий воїн був патріотом своєї країни і з початку війни активно долучився до оборони рідної землі. Своїм прикладом
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує фаната запорізького «Металурга» Едуарда Молочка, який віддав життя за Україну два роки тому, 22 травня 2024 року, назавжди залишившись 25-річним.
Едуард Молочко народився 3 січня 1999 року в селі Володимирівське на Запоріжжі, пізніше навчався у запорізькій в школі №7, після закінчення якої здобув освіту у Запорізькому будівельному фаховому коледжі. Завершивши навчання, хлопець працював разом з батьком, займалися будівництвом та покрівельними роботами.
З дитинства головним і улюбленим спортом Едуарда був футбол. Він сам грав на аматорському рівні, а з 2015 року почав активно підтримувати запорізький «Металург».
Від початку повномасштабної війни Молочко займався волонтерською діяльністю, допомагав військовим, а навесні 2023 року підписав контракт та вступив до лав Збройний сил України.
Воював Едуард, який мав позивний Ультрас, у складі 55-ї окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ» - захищав країну на Донецькому напрямку, зокрема був у Вугледарі, Авдіївці та Мар’їнці.
Рідні розповідають про захоплення Едуарда вишиванням бісером. Після бойових, коли повертався до хати, сідав та вишивав. Останньою незакінченою роботою став «Козак с розбитими кайданами» (угорі надпис «Рабів до раю не пускають»).
Життя за Україну Едуард Молочко віддав у травні 2024-го. 20 травня він отримав поранення в результаті влучання ворожого дрона, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Птиче Покровського району на Донеччині. Зазнавши опіків 90% шкіри та переламів різної тяжкості, він ще дві доби боровся за життя. 22 травня серце воїна зупинилося.
Поховали Едуарда у рідному селі Володимирівське.