Експорт феросплавів з України за перші місяці 2026 року зазнав суттєвого падіння, скоротившись у десять разів у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Цей різкий спад відображає не лише внутрішні проблеми в економіці країни, але й глобальні тенденції на ринку металургійної продукції. Феросплави є важливим елементом для виробництва сталі та інших металевих сплавів, і їх експорт традиційно відіграє значну роль в українській економіці. Однак через військовий
У січні-квітні 2026 року українські підприємства феросплавної галузі зафіксували суттєве скорочення експорту. За цей період на зовнішні ринки було поставлено лише 3,93 тисячі тонн феросплавів, що свідчить про серйозну кризу в секторі та різке погіршення динаміки порівняно з попередніми роками.
Про це розповідаєAgroReview
Ситуація на ринку металургії залишається вкрай напруженою. Для порівняння, за аналогічний період 2025 року обсяги експорту становили 38,96 тисячі тонн, тобто цьогорічне скорочення майже десятикратне. Показники 2026 року майже дорівнюють антирекордам початку 2024 року, коли виробництво фактично зупинилося через масштабні проблеми з енергопостачанням.
“Тоді, у перші місяці 2024 року, галузь опинилася на межі повної зупинки через масштабні проблеми з енергопостачанням.”
Наразі експорт феросплавів знову під тиском негативних чинників, які обмежують виробничі можливості основних підприємств галузі. Зниження експорту пояснюють енергетичною нестабільністю, а також складнощами з логістикою, з якими постійно стикаються українські виробники.
Згідно з оцінками галузевих аналітиків, тривала стагнація виробництва феросплавів має прямий негативний вплив на валютні надходження та загальний стан промисловості України. Втрата стабільної роботи підприємств призводить до зниження конкурентоспроможності на світових ринках, де конкуренція лишається дуже високою.
Відсутність системної підтримки та стабільної роботи енергосистеми ставить під загрозу майбутнє феросплавної галузі. Для відновлення експортного потенціалу необхідні комплексні рішення на державному рівні, спрямовані на подолання енергетичних та логістичних бар’єрів.
Падіння експорту до 3,9 тисячі тонн за чотири місяці 2026 року є сигналом про необхідність негайних дій для стабілізації виробництва та повернення галузі до повноцінної роботи на світових ринках.