У Нововолинську відбулася урочиста церемонія нагородження, під час якої журналістка Олена Романюк та шахтар Віталій Костюк отримали почесні відзнаки за свої значні досягнення у вихованні дітей. Обидва лауреати представляють справжній приклад відповідального батьківства, адже їх сини не лише успішно навчаються, а й активно займаються спортом. Олена Романюк поділилася враженнями про те, як важливо підтримувати та мотивувати дітей на шляху до самореалізації. Вона зазначила, що кожен з нас
Марія і Василь Корнилюки із почесною нагородою від Нововолинської громади – статуеткою «Сила родини-2026».
Минулого тижня, напередодні Дня сім’ї, в Нововолинському міському Палаці культури вперше відбулася зустріч із родинами, які виховали видатних дітей. Це – уродженці громади, що прославили своє місто в різних галузях – спорті, мистецтві, науці, культурі та підприємництві
Зі словами вдячності виступив міський голова Борис Карпус, який наголосив, що виховання дітей – це не теорія чи повчання, а щоденні вчинки та поведінка батьків, котрі копіюють нащадки. Тому це – духовний фундамент, на якому формуються християнські цінності, любов до Бога та ближнього. І йому приємно назвати тих, хто виховав талановитих дітей.
Після промови міський голова вручив вісьмом сім’ям із Нововолинської громади символічні відзнаки «Сила родини-2026»:
♥Євгенії Гордієвич за виховання сина Сергія– ветерана російсько-української війни, переможця «Ігор Нескорених- 2025» в Канаді з гірськолижного спорту;
♥родині Сергія та Катерини Бахмачів за виховання сина Арсенія– переможця Всеукраїнської олімпіади з історії та багаторазового переможця олімпіад і конкурсів обласного рівня;
♥Галині Богун за виховання доньки Олени– професорки Орегонського університету в галузі фармацевтики;
♥родині Бориса та Анжели Пасєки за виховання доньки Валерії– муралістки та художниці, чиї роботи прикрашають будівлі Варшави та Нью-Йорка;
♥родині Валентина та Яни Панафідіних за виховання сина Даніеля– призера Всесвітньої Гімназіади з боксу, боксера національної збірної України, багаторазового переможця та призера змагань різного рівня.
Також відзнаки передали сім’ям, які не змогли бути присутніми на заході:
♥Юрію Морозу за виховання доньки Оксани Мороз– письменниці, лекторки Києво-Могилянської бізнес-школи;
♥Ларисі Боратинець за виховання сина Олександра«ВОRA» – співака, автора пісень і композитора;
♥родині Василя й Марії Корнилюків за виховання синів Сергія та Романа,які продемонстрували високі досягнення в галузі економіки.
Мені особисто, і колишнім журналістам, працівникам міської газети «Наше місто» вдесятеро приємно було почути про синів члена Національної спілки журналістів України, завідувачки відділу міського часопису (нині на заслуженому відпочинку) з трудовим стажем більше сорока років, Марії Максимівни Корнилюк і її чоловіка, випускника Нововолинського електромеханічного технікуму, працівника спочатку місцевої філії Укртелекому, але котрий левову частку із 59 років трудового стажу віддав праці на шахті «Бужанській», Василя Васильовича.
Виховання дітей – це не теорія чи повчання, а щоденні вчинки та поведінка батьків, котрі копіюють нащадки.
Обоє – патріоти України, щирі українці, трударі, надійні люди. Пам’ятаю їхніх талановитих синів ще хлопчаками, учнями школи №2, коли вони гарантовано ставали переможцями олімпіад різного рівня.
Сьогодні Роман Корнилюк – доктор економічних наук, професор кафедри банківської справи та страхування Київського Національного економічного університету, автор багатьох статей у вітчизняних та закордонних виданнях. Його дружина Анна – також науковець, закінчила у Полтаві два вузи, кандидат економічних наук, її батьки – науковці, мала можливість викладання у Празькому університеті, але відмовилася, трудиться у виші Києва. Неабиякі інтелектуальні здібності вже демонструє внучка Софійка – учениця столичного технічного ліцею. Молодший син Корнилюків – Сергій – працює в консалтингу, консультант із розвитку громад у міжнародній компанії CIVITTA, радник Нововолинського міського голови з економічних питань на громадських засадах. У Сергія в дитинстві було багато захоплень. Одне з них – драматичний дитячий театр, режисером якого була Галина Іванівна Жуковська. Виконував багато різнопланових ролей у виставах.
Найголовніше, що ці нововолинці працюють в Україні, працюють для своєї держави, і не забувають ніколи про Нововолинськ не тільки як про малу батьківщину, але й стараються допомогти своїм інтелектом.
Корнилюки-батьки чекають канікулів, коли всі збираються у батьківській хаті.
І найбільша їхня мрія: щоб закінчилася війна і всі Захисники повернулися додому неушкодженими.