Регулярна фізична активність є ключовим фактором для підтримки здоров'я серцево-судинної системи. Дослідження показують, що 150 хвилин помірних фізичних вправ на тиждень — це мінімум, який необхідний для зниження ризику розвитку серцевих захворювань та покращення загального стану організму. Цей обсяг активності може включати прогулянки, плавання, їзду на велосипеді або заняття спортом. Фахівці наголошують на важливості не лише кількості часу, проведеного у русі, але й його якості
Загальні медичні рекомендації включають щонайменше 150 хвилин помірно‑інтенсивної або інтенсивноїфізичної активності на тиждень— наприклад, швидка ходьба, їзда на велосипеді чи біг.
Автори проаналізували понад 17 000 дорослих учасників UK Biobank, які носили наручні пристрої для вимірювання рухової активності (акселерометри) і проходили тест на фізичну підготовленість. Дані збиралися в 2013–2015 роках, потім їх пов’язали з госпітальними й померлими записами до жовтня 2022 року. Медіанний період спостереження — 7,85 року.
За цей час зафіксували 874 випадки фібриляції передсердь, 156інфарктів, 111 випадків серцевої недостатності та 92 інсульти.
Дослідники підтвердили: виконання мінімальної рекомендації близько 150 хвилин на тиждень пов’язане з помірним — приблизно 8–9% — зниженням ризику серцево‑судинних подій незалежно від рівня фізичної підготовленості. Іншими словами, 150 хвилин — надійна базова захисна лінія.
Проте для тих, хто прагне суттєвішого зниження ризику, цифри виявилися значно вищими. Редукція ризику понад 30% асоціювалася з приблизно 3–4 разів більшим об’ємом щотижневої активності — тобто близько 560–610 хвилин на тиждень (приблизно 80–90 хвилин на день).
Окрім акселерометрів, учасники пройшли субмаксимальний велотест для оцінки VO₂max — показника того, наскільки ефективно серце, легені й м’язи доставляють і використовують кисень під час навантаження. Це важливо: двоє людей можуть повідомляти схожі звички активності, але відрізнятися за кардіореспіраторною підготовленістю через генетику, вік, історію хвороб чи попередній тренувальний досвід.
«Майбутні рекомендації можуть розрізняти мінімальний об’єм помірно‑інтенсивної та інтенсивної активності, необхідний для базової безпеки, і значно вищі об’єми, потрібні для оптимального зниження серцево‑судинного ризику», — роблять висновок автори.
Зв’язок між активністю, підготовленістю й ризиком виявився нелінійним. Люди з вищою фізичною підготовленістю мали власний захисний резерв, і в них додаткове збільшення активності знижувало ризик швидше ніж у найменш підготовлених. Проте для досягнення однакового рівня зниження ризику менш підготовленим доводиться витрачати більше часу.
Тобто, якщо ви зараз малорухливі, доведеться вкласти більше часу і зусиль, ніж тому, хто уже у формі, щоб отримати ту саму серцеву «вигоду».
Для людей старшого віку, тих, хто має серцеві захворювання, або довго був неактивний, такі обсяги можуть бути нереалістичними або ризикованими без консультації лікаря.
Отже, для суспільного здоров’я 150 хвилин на тиждень лишаються корисною, досяжною метою. Але якщо ваш лікар дає добро і ви можете безпечно збільшувати навантаження, серце, ймовірно, отримуватиме користь і при значно вищих обсягах — аж до показників, згаданих у дослідженні.
За матеріаламиZME Science