Апеляційний суд скасував рішення про позбавлення батьківських прав жителя Рівненщини

Рівненський апеляційний суд скасував рішення про позбавлення чоловіка батьківських прав.Про це повідомили у пресслужбі суду.Так, колегія суддів переглянула заочне рішення місцевого суду, оскаржене представником відповідача, яким задоволено позов селищної ради та позбавлено його довірителя батьківських прав щодо малолітньої доньки.Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача в апеляційній скарзі вказав, що його довіритель, попри перебування за кордоном,  підтримує постійний зв’язок з дитиною, спілкується з нею за допомогою телефонного зв’язку й месенджерів, цікавиться її життям, бере участь у її утриманні, зокрема надає матеріальну допомогу та придбаває необхідні речі. Зазначив, що його перебування за кордоном є тимчасовим, зумовлене об’єктивними обставинами та не свідчить про самоусунення від виконання батьківських обов’язків, а висновки органу опіки щодо небажання повертатися в Україну є необґрунтованими та не підтверджені доказами. Просив скасувати оскаржене судове рішення й ухвалити нове про відмову позивачеві у задоволенні позовних вимог.Апеляційний суд ухвалив рішення про задоволення апеляційної скарги представника відповідача та скасував оскаржене ним рішення суду попередньої інстанції, не погодившись із висновками про достатність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, поставленого без належних доказів.Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням місцевого суду у березні 2023 року мати неповнолітньої дитини позбавлена батьківських прав.За наказом керівника Служби у справах дітей селищної ради дівчинку взято на облік як таку, що лишилася без батьківського піклування, та тимчасового влаштовано в сім’ю.Рішенням виконавчого комітету селищної ради затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ще й батька відносно малолітнього доньки.Ухвалюючи рішення на користь відповідача, колегія суддів взяла до уваги норми чинного законодавства, практику Верховного Суду при розгляді такої категорії справ, інтереси малолітньої дитини і ту обставину, що сам факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав вказує про його інтерес до дитини.- Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.Сукупністю зібраних доказів підтверджується пасивність відповідача щодо виконання батьківських обов’язків, проте колегія суддів зауважує, що наданих доказів недостатньо для висновку про остаточну та безповоротну втрату батьківського зв’язку, неможливості його відновлення та того, що збереження правового статусу становить реальну загрозу для благополуччя дитини, - йдеться у повідомленні.Колегія суддів погодилася з доводами апеляційної скарги щодо того, що в основу рішення покладено лише висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.Проте такий висновок є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер для суду.Відповідач надав докази, які вказують, що батько та дитина спілкуються дистанційно, дитина усвідомлює наявність батька.У матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача вживались заходи попередження та впливу, відсутні докази того, що орган опіки для підготовки висновку контактував із відповідачем.Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, не відповідає меті возз’єднання дитини та одного з батьків, апеляційний суд вважає висновки суду про достатність підстав для позбавлення батьківських прав передчасними та такими, що не ґрунтуються на достатніх доказах.Апеляційний суд врахував, що надані відповідачем докази свідчать про підтримання ним певного зв’язку з дитиною, зокрема шляхом спілкування та надання матеріальної допомоги. Разом із тим такі дії самі по собі не свідчать про належне та повноцінне виконання батьківських обов’язків. Водночас за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що наявна поведінка відповідача не дає достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Про це повідомили у пресслужбі суду.Так, колегія суддів переглянула заочне рішення місцевого суду, оскаржене представником відповідача, яким задоволено позов селищної ради та позбавлено його довірителя батьківських прав щодо малолітньої доньки.Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача в апеляційній скарзі вказав, що його довіритель, попри перебування за кордоном,  підтримує постійний зв’язок з дитиною, спілкується з нею за допомогою телефонного зв’язку й месенджерів, цікавиться її життям, бере участь у її утриманні, зокрема надає матеріальну допомогу та придбаває необхідні речі. Зазначив, що його перебування за кордоном є тимчасовим, зумовлене об’єктивними обставинами та не свідчить про самоусунення від виконання батьківських обов’язків, а висновки органу опіки щодо небажання повертатися в Україну є необґрунтованими та не підтверджені доказами. Просив скасувати оскаржене судове рішення й ухвалити нове про відмову позивачеві у задоволенні позовних вимог.Апеляційний суд ухвалив рішення про задоволення апеляційної скарги представника відповідача та скасував оскаржене ним рішення суду попередньої інстанції, не погодившись із висновками про достатність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, поставленого без належних доказів.Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням місцевого суду у березні 2023 року мати неповнолітньої дитини позбавлена батьківських прав.За наказом керівника Служби у справах дітей селищної ради дівчинку взято на облік як таку, що лишилася без батьківського піклування, та тимчасового влаштовано в сім’ю.Рішенням виконавчого комітету селищної ради затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ще й батька відносно малолітнього доньки.Ухвалюючи рішення на користь відповідача, колегія суддів взяла до уваги норми чинного законодавства, практику Верховного Суду при розгляді такої категорії справ, інтереси малолітньої дитини і ту обставину, що сам факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав вказує про його інтерес до дитини.- Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.Сукупністю зібраних доказів підтверджується пасивність відповідача щодо виконання батьківських обов’язків, проте колегія суддів зауважує, що наданих доказів недостатньо для висновку про остаточну та безповоротну втрату батьківського зв’язку, неможливості його відновлення та того, що збереження правового статусу становить реальну загрозу для благополуччя дитини, - йдеться у повідомленні.Колегія суддів погодилася з доводами апеляційної скарги щодо того, що в основу рішення покладено лише висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.Проте такий висновок є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер для суду.Відповідач надав докази, які вказують, що батько та дитина спілкуються дистанційно, дитина усвідомлює наявність батька.У матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача вживались заходи попередження та впливу, відсутні докази того, що орган опіки для підготовки висновку контактував із відповідачем.Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, не відповідає меті возз’єднання дитини та одного з батьків, апеляційний суд вважає висновки суду про достатність підстав для позбавлення батьківських прав передчасними та такими, що не ґрунтуються на достатніх доказах.Апеляційний суд врахував, що надані відповідачем докази свідчать про підтримання ним певного зв’язку з дитиною, зокрема шляхом спілкування та надання матеріальної допомоги. Разом із тим такі дії самі по собі не свідчать про належне та повноцінне виконання батьківських обов’язків. Водночас за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що наявна поведінка відповідача не дає достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Так, колегія суддів переглянула заочне рішення місцевого суду, оскаржене представником відповідача, яким задоволено позов селищної ради та позбавлено його довірителя батьківських прав щодо малолітньої доньки.Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача в апеляційній скарзі вказав, що його довіритель, попри перебування за кордоном,  підтримує постійний зв’язок з дитиною, спілкується з нею за допомогою телефонного зв’язку й месенджерів, цікавиться її життям, бере участь у її утриманні, зокрема надає матеріальну допомогу та придбаває необхідні речі. Зазначив, що його перебування за кордоном є тимчасовим, зумовлене об’єктивними обставинами та не свідчить про самоусунення від виконання батьківських обов’язків, а висновки органу опіки щодо небажання повертатися в Україну є необґрунтованими та не підтверджені доказами. Просив скасувати оскаржене судове рішення й ухвалити нове про відмову позивачеві у задоволенні позовних вимог.Апеляційний суд ухвалив рішення про задоволення апеляційної скарги представника відповідача та скасував оскаржене ним рішення суду попередньої інстанції, не погодившись із висновками про достатність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, поставленого без належних доказів.Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням місцевого суду у березні 2023 року мати неповнолітньої дитини позбавлена батьківських прав.За наказом керівника Служби у справах дітей селищної ради дівчинку взято на облік як таку, що лишилася без батьківського піклування, та тимчасового влаштовано в сім’ю.Рішенням виконавчого комітету селищної ради затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ще й батька відносно малолітнього доньки.Ухвалюючи рішення на користь відповідача, колегія суддів взяла до уваги норми чинного законодавства, практику Верховного Суду при розгляді такої категорії справ, інтереси малолітньої дитини і ту обставину, що сам факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав вказує про його інтерес до дитини.- Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.Сукупністю зібраних доказів підтверджується пасивність відповідача щодо виконання батьківських обов’язків, проте колегія суддів зауважує, що наданих доказів недостатньо для висновку про остаточну та безповоротну втрату батьківського зв’язку, неможливості його відновлення та того, що збереження правового статусу становить реальну загрозу для благополуччя дитини, - йдеться у повідомленні.Колегія суддів погодилася з доводами апеляційної скарги щодо того, що в основу рішення покладено лише висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.Проте такий висновок є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер для суду.Відповідач надав докази, які вказують, що батько та дитина спілкуються дистанційно, дитина усвідомлює наявність батька.У матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача вживались заходи попередження та впливу, відсутні докази того, що орган опіки для підготовки висновку контактував із відповідачем.Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, не відповідає меті возз’єднання дитини та одного з батьків, апеляційний суд вважає висновки суду про достатність підстав для позбавлення батьківських прав передчасними та такими, що не ґрунтуються на достатніх доказах.Апеляційний суд врахував, що надані відповідачем докази свідчать про підтримання ним певного зв’язку з дитиною, зокрема шляхом спілкування та надання матеріальної допомоги. Разом із тим такі дії самі по собі не свідчать про належне та повноцінне виконання батьківських обов’язків. Водночас за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що наявна поведінка відповідача не дає достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача в апеляційній скарзі вказав, що його довіритель, попри перебування за кордоном,  підтримує постійний зв’язок з дитиною, спілкується з нею за допомогою телефонного зв’язку й месенджерів, цікавиться її життям, бере участь у її утриманні, зокрема надає матеріальну допомогу та придбаває необхідні речі. Зазначив, що його перебування за кордоном є тимчасовим, зумовлене об’єктивними обставинами та не свідчить про самоусунення від виконання батьківських обов’язків, а висновки органу опіки щодо небажання повертатися в Україну є необґрунтованими та не підтверджені доказами. Просив скасувати оскаржене судове рішення й ухвалити нове про відмову позивачеві у задоволенні позовних вимог.Апеляційний суд ухвалив рішення про задоволення апеляційної скарги представника відповідача та скасував оскаржене ним рішення суду попередньої інстанції, не погодившись із висновками про достатність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, поставленого без належних доказів.Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням місцевого суду у березні 2023 року мати неповнолітньої дитини позбавлена батьківських прав.За наказом керівника Служби у справах дітей селищної ради дівчинку взято на облік як таку, що лишилася без батьківського піклування, та тимчасового влаштовано в сім’ю.Рішенням виконавчого комітету селищної ради затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ще й батька відносно малолітнього доньки.Ухвалюючи рішення на користь відповідача, колегія суддів взяла до уваги норми чинного законодавства, практику Верховного Суду при розгляді такої категорії справ, інтереси малолітньої дитини і ту обставину, що сам факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав вказує про його інтерес до дитини.- Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.Сукупністю зібраних доказів підтверджується пасивність відповідача щодо виконання батьківських обов’язків, проте колегія суддів зауважує, що наданих доказів недостатньо для висновку про остаточну та безповоротну втрату батьківського зв’язку, неможливості його відновлення та того, що збереження правового статусу становить реальну загрозу для благополуччя дитини, - йдеться у повідомленні.Колегія суддів погодилася з доводами апеляційної скарги щодо того, що в основу рішення покладено лише висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.Проте такий висновок є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер для суду.Відповідач надав докази, які вказують, що батько та дитина спілкуються дистанційно, дитина усвідомлює наявність батька.У матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача вживались заходи попередження та впливу, відсутні докази того, що орган опіки для підготовки висновку контактував із відповідачем.Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, не відповідає меті возз’єднання дитини та одного з батьків, апеляційний суд вважає висновки суду про достатність підстав для позбавлення батьківських прав передчасними та такими, що не ґрунтуються на достатніх доказах.Апеляційний суд врахував, що надані відповідачем докази свідчать про підтримання ним певного зв’язку з дитиною, зокрема шляхом спілкування та надання матеріальної допомоги. Разом із тим такі дії самі по собі не свідчать про належне та повноцінне виконання батьківських обов’язків. Водночас за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що наявна поведінка відповідача не дає достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Апеляційний суд ухвалив рішення про задоволення апеляційної скарги представника відповідача та скасував оскаржене ним рішення суду попередньої інстанції, не погодившись із висновками про достатність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, поставленого без належних доказів.Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням місцевого суду у березні 2023 року мати неповнолітньої дитини позбавлена батьківських прав.За наказом керівника Служби у справах дітей селищної ради дівчинку взято на облік як таку, що лишилася без батьківського піклування, та тимчасового влаштовано в сім’ю.Рішенням виконавчого комітету селищної ради затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ще й батька відносно малолітнього доньки.Ухвалюючи рішення на користь відповідача, колегія суддів взяла до уваги норми чинного законодавства, практику Верховного Суду при розгляді такої категорії справ, інтереси малолітньої дитини і ту обставину, що сам факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав вказує про його інтерес до дитини.- Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.Сукупністю зібраних доказів підтверджується пасивність відповідача щодо виконання батьківських обов’язків, проте колегія суддів зауважує, що наданих доказів недостатньо для висновку про остаточну та безповоротну втрату батьківського зв’язку, неможливості його відновлення та того, що збереження правового статусу становить реальну загрозу для благополуччя дитини, - йдеться у повідомленні.Колегія суддів погодилася з доводами апеляційної скарги щодо того, що в основу рішення покладено лише висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.Проте такий висновок є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер для суду.Відповідач надав докази, які вказують, що батько та дитина спілкуються дистанційно, дитина усвідомлює наявність батька.У матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача вживались заходи попередження та впливу, відсутні докази того, що орган опіки для підготовки висновку контактував із відповідачем.Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, не відповідає меті возз’єднання дитини та одного з батьків, апеляційний суд вважає висновки суду про достатність підстав для позбавлення батьківських прав передчасними та такими, що не ґрунтуються на достатніх доказах.Апеляційний суд врахував, що надані відповідачем докази свідчать про підтримання ним певного зв’язку з дитиною, зокрема шляхом спілкування та надання матеріальної допомоги. Разом із тим такі дії самі по собі не свідчать про належне та повноцінне виконання батьківських обов’язків. Водночас за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що наявна поведінка відповідача не дає достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням місцевого суду у березні 2023 року мати неповнолітньої дитини позбавлена батьківських прав.За наказом керівника Служби у справах дітей селищної ради дівчинку взято на облік як таку, що лишилася без батьківського піклування, та тимчасового влаштовано в сім’ю.Рішенням виконавчого комітету селищної ради затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ще й батька відносно малолітнього доньки.Ухвалюючи рішення на користь відповідача, колегія суддів взяла до уваги норми чинного законодавства, практику Верховного Суду при розгляді такої категорії справ, інтереси малолітньої дитини і ту обставину, що сам факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав вказує про його інтерес до дитини.- Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.Сукупністю зібраних доказів підтверджується пасивність відповідача щодо виконання батьківських обов’язків, проте колегія суддів зауважує, що наданих доказів недостатньо для висновку про остаточну та безповоротну втрату батьківського зв’язку, неможливості його відновлення та того, що збереження правового статусу становить реальну загрозу для благополуччя дитини, - йдеться у повідомленні.Колегія суддів погодилася з доводами апеляційної скарги щодо того, що в основу рішення покладено лише висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.Проте такий висновок є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер для суду.Відповідач надав докази, які вказують, що батько та дитина спілкуються дистанційно, дитина усвідомлює наявність батька.У матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача вживались заходи попередження та впливу, відсутні докази того, що орган опіки для підготовки висновку контактував із відповідачем.Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, не відповідає меті возз’єднання дитини та одного з батьків, апеляційний суд вважає висновки суду про достатність підстав для позбавлення батьківських прав передчасними та такими, що не ґрунтуються на достатніх доказах.Апеляційний суд врахував, що надані відповідачем докази свідчать про підтримання ним певного зв’язку з дитиною, зокрема шляхом спілкування та надання матеріальної допомоги. Разом із тим такі дії самі по собі не свідчать про належне та повноцінне виконання батьківських обов’язків. Водночас за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що наявна поведінка відповідача не дає достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

За наказом керівника Служби у справах дітей селищної ради дівчинку взято на облік як таку, що лишилася без батьківського піклування, та тимчасового влаштовано в сім’ю.Рішенням виконавчого комітету селищної ради затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ще й батька відносно малолітнього доньки.Ухвалюючи рішення на користь відповідача, колегія суддів взяла до уваги норми чинного законодавства, практику Верховного Суду при розгляді такої категорії справ, інтереси малолітньої дитини і ту обставину, що сам факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав вказує про його інтерес до дитини.- Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.Сукупністю зібраних доказів підтверджується пасивність відповідача щодо виконання батьківських обов’язків, проте колегія суддів зауважує, що наданих доказів недостатньо для висновку про остаточну та безповоротну втрату батьківського зв’язку, неможливості його відновлення та того, що збереження правового статусу становить реальну загрозу для благополуччя дитини, - йдеться у повідомленні.Колегія суддів погодилася з доводами апеляційної скарги щодо того, що в основу рішення покладено лише висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.Проте такий висновок є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер для суду.Відповідач надав докази, які вказують, що батько та дитина спілкуються дистанційно, дитина усвідомлює наявність батька.У матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача вживались заходи попередження та впливу, відсутні докази того, що орган опіки для підготовки висновку контактував із відповідачем.Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, не відповідає меті возз’єднання дитини та одного з батьків, апеляційний суд вважає висновки суду про достатність підстав для позбавлення батьківських прав передчасними та такими, що не ґрунтуються на достатніх доказах.Апеляційний суд врахував, що надані відповідачем докази свідчать про підтримання ним певного зв’язку з дитиною, зокрема шляхом спілкування та надання матеріальної допомоги. Разом із тим такі дії самі по собі не свідчать про належне та повноцінне виконання батьківських обов’язків. Водночас за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що наявна поведінка відповідача не дає достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішенням виконавчого комітету селищної ради затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ще й батька відносно малолітнього доньки.Ухвалюючи рішення на користь відповідача, колегія суддів взяла до уваги норми чинного законодавства, практику Верховного Суду при розгляді такої категорії справ, інтереси малолітньої дитини і ту обставину, що сам факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав вказує про його інтерес до дитини.- Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.Сукупністю зібраних доказів підтверджується пасивність відповідача щодо виконання батьківських обов’язків, проте колегія суддів зауважує, що наданих доказів недостатньо для висновку про остаточну та безповоротну втрату батьківського зв’язку, неможливості його відновлення та того, що збереження правового статусу становить реальну загрозу для благополуччя дитини, - йдеться у повідомленні.Колегія суддів погодилася з доводами апеляційної скарги щодо того, що в основу рішення покладено лише висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.Проте такий висновок є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер для суду.Відповідач надав докази, які вказують, що батько та дитина спілкуються дистанційно, дитина усвідомлює наявність батька.У матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача вживались заходи попередження та впливу, відсутні докази того, що орган опіки для підготовки висновку контактував із відповідачем.Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, не відповідає меті возз’єднання дитини та одного з батьків, апеляційний суд вважає висновки суду про достатність підстав для позбавлення батьківських прав передчасними та такими, що не ґрунтуються на достатніх доказах.Апеляційний суд врахував, що надані відповідачем докази свідчать про підтримання ним певного зв’язку з дитиною, зокрема шляхом спілкування та надання матеріальної допомоги. Разом із тим такі дії самі по собі не свідчать про належне та повноцінне виконання батьківських обов’язків. Водночас за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що наявна поведінка відповідача не дає достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Ухвалюючи рішення на користь відповідача, колегія суддів взяла до уваги норми чинного законодавства, практику Верховного Суду при розгляді такої категорії справ, інтереси малолітньої дитини і ту обставину, що сам факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав вказує про його інтерес до дитини.- Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.Сукупністю зібраних доказів підтверджується пасивність відповідача щодо виконання батьківських обов’язків, проте колегія суддів зауважує, що наданих доказів недостатньо для висновку про остаточну та безповоротну втрату батьківського зв’язку, неможливості його відновлення та того, що збереження правового статусу становить реальну загрозу для благополуччя дитини, - йдеться у повідомленні.Колегія суддів погодилася з доводами апеляційної скарги щодо того, що в основу рішення покладено лише висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.Проте такий висновок є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер для суду.Відповідач надав докази, які вказують, що батько та дитина спілкуються дистанційно, дитина усвідомлює наявність батька.У матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача вживались заходи попередження та впливу, відсутні докази того, що орган опіки для підготовки висновку контактував із відповідачем.Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, не відповідає меті возз’єднання дитини та одного з батьків, апеляційний суд вважає висновки суду про достатність підстав для позбавлення батьківських прав передчасними та такими, що не ґрунтуються на достатніх доказах.Апеляційний суд врахував, що надані відповідачем докази свідчать про підтримання ним певного зв’язку з дитиною, зокрема шляхом спілкування та надання матеріальної допомоги. Разом із тим такі дії самі по собі не свідчать про належне та повноцінне виконання батьківських обов’язків. Водночас за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що наявна поведінка відповідача не дає достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

- Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.Сукупністю зібраних доказів підтверджується пасивність відповідача щодо виконання батьківських обов’язків, проте колегія суддів зауважує, що наданих доказів недостатньо для висновку про остаточну та безповоротну втрату батьківського зв’язку, неможливості його відновлення та того, що збереження правового статусу становить реальну загрозу для благополуччя дитини, - йдеться у повідомленні.Колегія суддів погодилася з доводами апеляційної скарги щодо того, що в основу рішення покладено лише висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.Проте такий висновок є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер для суду.Відповідач надав докази, які вказують, що батько та дитина спілкуються дистанційно, дитина усвідомлює наявність батька.У матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача вживались заходи попередження та впливу, відсутні докази того, що орган опіки для підготовки висновку контактував із відповідачем.Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, не відповідає меті возз’єднання дитини та одного з батьків, апеляційний суд вважає висновки суду про достатність підстав для позбавлення батьківських прав передчасними та такими, що не ґрунтуються на достатніх доказах.Апеляційний суд врахував, що надані відповідачем докази свідчать про підтримання ним певного зв’язку з дитиною, зокрема шляхом спілкування та надання матеріальної допомоги. Разом із тим такі дії самі по собі не свідчать про належне та повноцінне виконання батьківських обов’язків. Водночас за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що наявна поведінка відповідача не дає достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Сукупністю зібраних доказів підтверджується пасивність відповідача щодо виконання батьківських обов’язків, проте колегія суддів зауважує, що наданих доказів недостатньо для висновку про остаточну та безповоротну втрату батьківського зв’язку, неможливості його відновлення та того, що збереження правового статусу становить реальну загрозу для благополуччя дитини, - йдеться у повідомленні.Колегія суддів погодилася з доводами апеляційної скарги щодо того, що в основу рішення покладено лише висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.Проте такий висновок є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер для суду.Відповідач надав докази, які вказують, що батько та дитина спілкуються дистанційно, дитина усвідомлює наявність батька.У матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача вживались заходи попередження та впливу, відсутні докази того, що орган опіки для підготовки висновку контактував із відповідачем.Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, не відповідає меті возз’єднання дитини та одного з батьків, апеляційний суд вважає висновки суду про достатність підстав для позбавлення батьківських прав передчасними та такими, що не ґрунтуються на достатніх доказах.Апеляційний суд врахував, що надані відповідачем докази свідчать про підтримання ним певного зв’язку з дитиною, зокрема шляхом спілкування та надання матеріальної допомоги. Разом із тим такі дії самі по собі не свідчать про належне та повноцінне виконання батьківських обов’язків. Водночас за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що наявна поведінка відповідача не дає достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Колегія суддів погодилася з доводами апеляційної скарги щодо того, що в основу рішення покладено лише висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.Проте такий висновок є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер для суду.Відповідач надав докази, які вказують, що батько та дитина спілкуються дистанційно, дитина усвідомлює наявність батька.У матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача вживались заходи попередження та впливу, відсутні докази того, що орган опіки для підготовки висновку контактував із відповідачем.Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, не відповідає меті возз’єднання дитини та одного з батьків, апеляційний суд вважає висновки суду про достатність підстав для позбавлення батьківських прав передчасними та такими, що не ґрунтуються на достатніх доказах.Апеляційний суд врахував, що надані відповідачем докази свідчать про підтримання ним певного зв’язку з дитиною, зокрема шляхом спілкування та надання матеріальної допомоги. Разом із тим такі дії самі по собі не свідчать про належне та повноцінне виконання батьківських обов’язків. Водночас за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що наявна поведінка відповідача не дає достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Проте такий висновок є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер для суду.Відповідач надав докази, які вказують, що батько та дитина спілкуються дистанційно, дитина усвідомлює наявність батька.У матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача вживались заходи попередження та впливу, відсутні докази того, що орган опіки для підготовки висновку контактував із відповідачем.Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, не відповідає меті возз’єднання дитини та одного з батьків, апеляційний суд вважає висновки суду про достатність підстав для позбавлення батьківських прав передчасними та такими, що не ґрунтуються на достатніх доказах.Апеляційний суд врахував, що надані відповідачем докази свідчать про підтримання ним певного зв’язку з дитиною, зокрема шляхом спілкування та надання матеріальної допомоги. Разом із тим такі дії самі по собі не свідчать про належне та повноцінне виконання батьківських обов’язків. Водночас за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що наявна поведінка відповідача не дає достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідач надав докази, які вказують, що батько та дитина спілкуються дистанційно, дитина усвідомлює наявність батька.У матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача вживались заходи попередження та впливу, відсутні докази того, що орган опіки для підготовки висновку контактував із відповідачем.Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, не відповідає меті возз’єднання дитини та одного з батьків, апеляційний суд вважає висновки суду про достатність підстав для позбавлення батьківських прав передчасними та такими, що не ґрунтуються на достатніх доказах.Апеляційний суд врахував, що надані відповідачем докази свідчать про підтримання ним певного зв’язку з дитиною, зокрема шляхом спілкування та надання матеріальної допомоги. Разом із тим такі дії самі по собі не свідчать про належне та повноцінне виконання батьківських обов’язків. Водночас за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що наявна поведінка відповідача не дає достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

У матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача вживались заходи попередження та впливу, відсутні докази того, що орган опіки для підготовки висновку контактував із відповідачем.Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, не відповідає меті возз’єднання дитини та одного з батьків, апеляційний суд вважає висновки суду про достатність підстав для позбавлення батьківських прав передчасними та такими, що не ґрунтуються на достатніх доказах.Апеляційний суд врахував, що надані відповідачем докази свідчать про підтримання ним певного зв’язку з дитиною, зокрема шляхом спілкування та надання матеріальної допомоги. Разом із тим такі дії самі по собі не свідчать про належне та повноцінне виконання батьківських обов’язків. Водночас за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що наявна поведінка відповідача не дає достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, не відповідає меті возз’єднання дитини та одного з батьків, апеляційний суд вважає висновки суду про достатність підстав для позбавлення батьківських прав передчасними та такими, що не ґрунтуються на достатніх доказах.Апеляційний суд врахував, що надані відповідачем докази свідчать про підтримання ним певного зв’язку з дитиною, зокрема шляхом спілкування та надання матеріальної допомоги. Разом із тим такі дії самі по собі не свідчать про належне та повноцінне виконання батьківських обов’язків. Водночас за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що наявна поведінка відповідача не дає достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Апеляційний суд врахував, що надані відповідачем докази свідчать про підтримання ним певного зв’язку з дитиною, зокрема шляхом спілкування та надання матеріальної допомоги. Разом із тим такі дії самі по собі не свідчать про належне та повноцінне виконання батьківських обов’язків. Водночас за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що наявна поведінка відповідача не дає достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й поклав на орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.