Близько двохсот запоріжців приєдналися до Спільноти підтримки родичів загиблих воїнів

В День Героїв України "Справжнє” поспілкувалося із запорізькою громадською діячкою Яриною Геращенко. Разом зі своєю мамою вона три роки тому заснувала проєкт на підтримку дружин загиблих воїнів.

З Яриною піднімали багато питань: від гідного вшанування пам`яті військових до підтримки близьких загиблих.

"Ще від початку Революції гідності ми щороку проводили якісь заходи до Дня Героїв. Це були і просвітницькі лекції, марші та інші заходи зі вшанування учасників національно-визвольних змагань. Загалом це свято про всіх наших героїв минулого та сучасності. Але оскільки наша спільнота займається підтримкою дружин та матерів полеглих воїнів, а також зниклих безвісти, то ми в цей день акцентуємо увагу саме на тих, хто віддав своє життя, захищаючи країну”, – розповідає Ярина Геращенко.

Активістка розповідає, що 23 травня 2023 року учасники їхнього проєкту "Коханий, я живу!” створили меморіальний простір "Прапорець пам'яті” на Майдані Волі. На жаль, з роками війни він стає все більшим.

"Він у нас починався з шести пропорців, які ми поставили на честь загиблих воїнів. Це були чоловіки учасниць нашого проєкту. І от так трапляється, що кожного року ми розширюємо цей простір. Тобто для мене зараз пам'ять – це більше, скажімо, саме героїчного подвигу. І добре, що в нашому місті останнім часом формується політика вшанування пам'яті воїнів”, – каже Ярина.

Громадська діячка й сама стикнулася з болем втрати коханого, який захищав Україну на фронті.

"28 грудня 23-го року загинув мій Ростислав. Вже на той момент ми з мамою запустили проєкт "Коханий, я живу!” і тоді діяла третя група підтримки. Тому в мене була колосальна підтримка учасниць нашої спільноти й бачення психологічної допомоги іншим жінкам”, – згадує вона.

Спільнота опікується не тільки дружинами загиблих героїв, а також матерями й родичами зниклих безвісти. Втім, починалось все три роки тому з невеликого проєкту для підтримки дружин полеглих воїнів.

"Так, починали ми з невеликої групи жінок, яких хотіли підтримати. На даний момент у нас вже більше 150-ти учасниць. Є учасниці, які проходять наші групи підтримки, а є такі, які просто беруть участь в різних заходах, які ми проводимо. Якщо загалом рахувати, то в нашій спільноті вже десь двісті родин. І, чесно, я ніколи не думала, що наш маленький проєкт перетвориться на такий рух”, – розповідає Ярина Геращенко.

Мама Ярини – психологиня Вікторія Геращенко – відіграє важливу роль в проєкті, оскільки саме вона надає жінкам психологічну допомогу.

"Вона психологиня, і вона авторка всіх програм психологічної підтримки у всіх наших групах. Ну, тобто, це її авторська розробка, авторська програма. І вона в нас головна і єдина психологиня на нашому проєкті. Я просто фасилітую групи, тобто, підтримую, допомагаю їх організовувати. Моя задача – все організувати, а її – супроводжувати, підтримувати. І на ній все тримається. Вона душа проєкту, вона душа Спільноти”, – розповідає Ярина.

Жінка додає, що її мама ще з 2014 року спеціалізувалася на темі психологічної підтримки ветеранів, військових, їх родин, родин загиблих, зниклих, полонених. І з початку повномасштабної війни вона виношувала ідею створення волонтерського проєкту допомоги таким родинам, бо в Запоріжжі нічого подібного не було.

"З початком великої війни ми з нею обговорювали, що немає в нашому місті нічого подібного, а потреба вже на той момент була. І мама казала, що потрібно нам робити групи підтримки. І так трапилося, що в жовтні 22-го року гине кращий друг нашої родини Ілля Волошин. А в березні 23-го року до нас звернулася його дружина Альона. Вона звернулася до мене, як до людини, яка може організувати все, що завгодно, бо в мене був великий досвід організації різних заходів. І знала, що мама має великий досвід психологічної підтримки. Вона просто попросила підтримки для себе і для інших, тобто це, як говорять, що хочеш і собі допомогти, і іншим допоможеш”, – згадує Ярина.

Від самого початку проєкт працював так, що кожна група жінок проходила вісім зустрічей. Кожна зустріч ділилася на дві частини: перша частина – це закрита психологічна сесія, а друга частина – закріплення умовно пройденого матеріалу через певну діяльність. Діяльністю може бути, як арттерапія, так і фізична активність. Фотопроєкти авторства Олени Тіта "Пам’ять про Тебе: Наше сьогодні” та "Коханий, я живу: Відновлення”, як окремі активності в межах 8-тижневої програми підтримки.

"Для рідних полеглих Воїнів дуже важливо відчувати, що вони не самі, а також знати, що люди не байдужі до їхньої втрати й пам`ятають. Насправді, все, що пов'язане зі збереженням пам'яті, йде від небайдужих людей, людей, які пережили цей страшний біль втрати. Бо саме вони розуміють цю цінність несення пам'яті”, – говорить громадська діячка.

Ярина Геращенко є також співорганізаторкою створення Алеї Спогадів – висадження дерев в парку Дениса Тарасова, за ініціативи його дружини, учасниці проєкту "Коханий, я живу!”, Катерини.

"Поясню, чому я запропонувала назву Алея Спогадів. Тому що людина, яка підходить до кожного дерева на цій алеї, має змогу відсканувати QR-код і вона занурюється в життя, в спогади про життя полеглого воїна. Тобто, не читає саме біографію, а просто занурюється в спогади життя. Тому в нас уже там зараз 60 іменних горобин. Тепер у нас дві частини алеї. Першу частину ми висадили в жовтні 24-го року, а другу частину от в квітні 26-го року”.

Громадська діячка вважає, що системність вшанування пам`яті героїв захисників України треба прищеплювати з дитячого садочка та родини.

Читайте також:Як допомогти у невизначеній втраті – досвід психологині групи підтримки в Запоріжжі