У новому відеозверненні, яке стало доступним завдяки українським журналістам, російський окупант з Мелітопольського напрямку висловлює своє невдоволення ситуацією на фронті. Він відверто скаржиться на значні втрати серед особового складу свого підрозділу, порівнюючи своїх товаришів по зброї з "м'ясом". Ця метафора вказує на те, що він сприймає військових як бездушний ресурс у війні, де людське життя здається другорядним. Окупант зазначає, що їх
Окупант скаржиться на великі втрати. Фото з відкритих джерел
Окупант, який воює на Мелітопольському напрямку, відверто розповів про катастрофічні втрати у своєму підрозділі та про те, як командування ставиться до мобілізованих як до витратного матеріалу.
Військовослужбовець російської армії на ім'я Руслан з Астрахані три роки бере участь у бойових діях на Мелітопольському напрямку. За цей час він встиг послужити в штурмовому підрозділі, отримати поранення і бути переведеним, але не списаним.
Розмова з окупантом у компанії афроамериканця (ймовірно, російського найманця) потрапила в мережу: на відео вояк скаржиться на «тваринне» ставлення і не приховує гіркої правди про те, що відбувається з мобілізованими на передовій.
Його слова підтверджують те, про що вже давно говорять українські військові та аналітики: російське командування кидає мобілізованих у штурмові атаки, не дбаючи про їхні життя. Втрати в підрозділі військовослужбовця склали понад 65% особового складу — дві третини горе-окупантів вже ніколи не візьмуть до рук зброю.
«Я мобік, с*ка. А мобіки це, як нам сказали, м'ясо. Ну, коротше, витратний матеріал. Ось з моєї роти нас 600 чоловік набрали — залишилося тільки 200. Пішов з хлопцями за другом, а його вже немає», — розповідає окупант.
Після отриманих поранень Руслана перевели зі штурмового підрозділу в розрахунок АГС, де він продовжує проходити військову службу. Однак це не позбавило його від втоми і розчарування.
«Я був у штурмовиках, потім отримав поранення, зараз АГС-ник, а до поранення був у штурмах. Ось уже три роки тут», — каже боєць, підкреслюючи, що за весь цей час він так і не отримав можливості повноцінно повернутися додому.
Військовослужбовець не приховує свого відчаю і бажання покинути зону бойових дій. Він зазначив, що за три роки бойових дій у багатьох бійців накопичилася колосальна втома.
«Війна триває — що тут цікавого? Люди вмирають. Я вже заїб*вся... Я хочу додому. Одружений, скоро дитина».
Раніше журналісти РІА Південь вже повідомляли, щонавіть російські військові відверто визнають катастрофічну ситуацію з людськими ресурсами у своїх підрозділах.Втрати серед мобілізованих досягають критичних масштабів, що змушує командування постійно поповнювати частини новобранцями та ув'язненими з колоній.
«Старий склад мобіків, коротше, вже їх не залишилося. Якщо по всьому фронту тисяч 20-30 залишилося — то добре. Ну ось, з 300 тисяч. Так і просуваємося — з потом і кров'ю. Великі сили тут і не потрібні, як їх тягнути. Маленькими групами заходимо, закріплюємося і накопичуємо сили», — розповів командир одного зі взводу окупантів «БАРС».
Особливості рельєфу місцевості роблять будь-які військові операції на цій ділянці Запорізького фронту вкрай ризикованими для наступаючих.Відкрита степова місцевість із панівними висотами перетворюється на зону смерті для російських штурмових груп,які змушені долати кілометри під постійним вогнем української артилерії та дронів.