У Києві відбувся благодійний матч, який зібрав численну аудиторію на стадіоні. На футбольному полі зустрілися команда "Динамо" та "Спецпідрозділ Тимура", що стало символом єдності та підтримки українських захисників у складні часи. Ця подія не лише продемонструвала спортивний дух учасників, але й сприяла збору коштів для потреб військових. Матч проходив в атмосфері піднесення і патріотизму, адже кожен глядач розумів важливість такого заходу для підтримки тих,
В Києві відбувся благодійний футбольний матч між київським Динамо і Спецпідрозділом Тимура Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Ця зустріч відбулась на підтримку ГО Вона Захищає.
Ця гра зібрала на трибунах стадіону Динамо імені Валерія Лобановського безліч вболівальників і військових, які прийшли підтримати своїх побратимів із прапорами бригад та фаєрами, зробивши яскраве шоу.
Відомий спортивний журналіст Ігор Циганик, який коментував цей матч з кромки поля, спеціально для Армія ФМ розповів про важливість і головну мету такого поєдинку.
— Тут не можна навіть оцінити важливість цього матчу, тому що бувають моменти, коли треба відчувати якісь позитивні емоції. Позитивні емоції в наш час, вони цінніші будь-яких грошей, будь-яких матеріальних цінностей. І звичайно, коли люди виходять, бачать своїх кумирів, яких вони бачать по телебаченню, приходять проти них, грають, бачать, що вони живі люди, які так само переживають за них, це дуже і дуже важливо. Тому, звичайно, що такі події вони надзвичайно важливі. Це благодійна мета і товариська мета, і тут багато таких цілей. Зібрати кошти, побачити один одного, в очі один одному подивитися. Ті, хто захищає країну безпосередньо зі зброєю, і ті, хто представляє країну на міжнародній арені, в спортивній — це дуже важливо. Воно повинно мати якийсь симбіоз, повинно бути якесь поєднання.
Разом з Цигаником гру коментував Роман Бебех, який у другому таймі грав за команду військових.
Головним тренером Спецпідрозділу Тимура був легендарний український наставник В’ячеслав Грозний.
«Динамо» на гру вийшло у складі: Моргун – Коробов, Попов, Захарченко, Дубінчак – Бражко, Піхальонок, Яцик – Ярмоленко, Пономаренко, Волошин. Також на полі з’являлись: Ігнатенко, Вівчаренко, Біловар, Караваєв і Шапаренко.
Матч відбувався у форматі 2 тайми по 30 хвилин.
Сама гра пройшла у дружній атмосфері і закінчилась нічиєю 10:10. А в серії пенальті перемогли динамівці 4:3.
Під час матчу футболісти Динамо Валентин Моргун, Андрій Ярмоленко та Олександр Караваєв змінювали команду і грали разом з військовими проти динамівців.
Командир підрозділу Стугна спецпідрозділу Тимура на позивний Лінукс в коментарі АрміяFMрозповів, що здійснив свою дитячу мрію та назвав головну ціль цього матчу.
— Колись у мене була мрія, мабуть, у 1996 році я почав дивитися футбол за участю Динамо. І от пройшло 20 років, і я на стадіоні Динамо граю з професійною командою Динамо. Безумовно, наша сьогодні головна задача була — це просто 60 хвилин витримати той темп, який можуть показати професійні гравці. Я думаю, ми з цим впорались, і гра вийшла динамічна. Дякуємо, що Динамо зголосилося пограти. Це привід зібратися всім нам і потренуватися, пограти з друзями, зустрітися з рідним, які всі сюди прийшли нас підтримати.В першу чергу ми хотіли допомогти і згадати тих хлопців, які зараз на фронті, наші побратими, і згадати хлопців, яких з нами вже немає, на жаль, яких ми сьогодні хвилиною мовчання всіх згадували, всіх які поклали своє життя, для того, щоб ми, навіть коли такі події веселі, урочисті, згадували, завдяки кому ми можемо тут збиратися.
Також своїми враженнями від матчу проти Динамо з АрміяFMподілився Крістіан Ударов, боєць 6-го загону спеціального призначення Головного управління розвідки спецпідрозділу Тимура.
— Я в першу чергу дуже вдячний команді Динамо, тому що я в дитинстві також грав у футбол і я завжди мріяв зіграти з Динамо і грати в Динамо, але трішки моя доля склалась по-іншому. Взагалі це, я вважаю, дуже сильний захід, як і для українського футболу, так і для армії в цілому і вважаю, що такий матч потрібно проводити частіше.
Після закінчення матчу футболісти та військові зробили безліч спільних фото та ще довго роздавали автографи та фотографувалися з прихильниками.
Цей матч став значно більшим, ніж просто футбольне протистояння. Такі події не лише дарують позитивні емоції, а й допомагають пам’ятати про головне — про тих, завдяки кому ми маємо можливість жити, працювати, мріяти й навіть грати у футбол під мирним небом.