Життя спочатку: як переселенці у Херсоні обживаються, шукають роботу та допомагають іншим

Першу зиму в херсонському гуртожитку Лілія Валентинівна спала в куртці та шапці. Стояли морози, в кімнатах було так холодно, що доводилося тепло вдягатися, а грітися обігрівачами забороняли: будівля стара, тож проводка могла не витримати навантаження і спалахнути.

Після того як російські військові вщент зруйнували її будинок в Антонівці, жінка пішки дісталася доХерсона. Сьогодні у двох господарських сумках вона носить гарячі обіди сусідам-переселенцям, які були немічні й майже не виходили із кімнат. Через посилення російських атакХерсонстав прихистком для жителів небезпечніших громад області. Як місто, яке саме щодня потерпає від російських атак, приймаєпереселенцівта як вдається їм почати тут нове життя – розбиралися журналісти «Вгору».

Від початку повномасштабного вторгнення жителі з найбільш обстрілюваних районів Херсонщини виїжджали хто куди: хтось – на захід України, хтось – узагалі за кордон. Проте чимало мешканців залишилися в області, переїхавши у більш спокійні громади.

За даними заступниці міського голови Наталії Чорненької, зараз у Херсонській громаді живуть майже 24,5 тисячі людей зі статусом ВПО. Це не тільки наші земляки з майже зруйнованих прифронтових сіл Херсонщини й тимчасово окупованих територій області, а й вихідці з Криму, Донеччини, Луганщини та Миколаївщини.

На обліку в територіальних центрах громади зараз перебуває 471 переселенець. Зокрема, 47 самотніх людей отримують догляд удома – до них приходять соціальні робітники, щоб допомогти з побутовими справами. Згідно з інформацією надаю Чорненькою, підопічні Територіальних центрів, отримують гуманітарну допомогу харчовими наборами та за можливості засобами гігієни. Багатьом із них взимку видавали обігрівачі.

Багато хто виїжджає з небезпечних районів самостійно. Такі люди вже в Херсоні йдуть до військової адміністрації оформляти статус ВПО та виплати. Але для тих, хто обрав організовану евакуацію, усе працює інакше.

Спочатку їх привозять до одного з двох транзитних центрів. Там із кожним працює соцпрацівник: допомагає відновити документи, отримати медичну допомогу. Якщо людина залишається в місті, але не має родичів чи грошей на оренду квартири, їй перш за все надають дах над головою. Тимчасове житло для ВПО облаштовують у місцях спільного проживання: шелтерах, гуртожитках. Загалом у Херсоні облаштували сім таких прихистків, де зараз мешкають 335 людей.

Переселенці в Херсоні. Кадр із відео Олександра Андрющенка/”Вгору”

Жителька Антонівки Лілія Валентинівна живе в одному з таких гуртожитків з січня 2025 року. Коли окупанти вщент зруйнували її дім, жінка пішки дісталася до Херсона, де звернулася по допомогу до старостату та міської військової адміністрації.

ЇЇ прилаштували в гуртожиток,  там видали найнеобхідніше: постіль та мінімальний набір посуду. Та головним був дах над головою. Зараз Лілія Валентинівна ділить побут із 13 сусідами на поверсі. У них спільна кухня, душ та туалет. У санвузлі нещодавно зробили ремонт, на кухні на всіх є 2 холодильники та одна електроплита. Посуд та інші дрібниці мешканці здебільшого купують уже самі, намагаючись облаштувати своє нове, хоч і тимчасове, життя.

У гуртожитку мешкає близько 160 людей. Більшість – пенсіонери, яким важко ходити. Лілії Валентинівні – 69 років, але вона стала волонтеркою для своїх сусідів. Окрім обідів, вона носить їм гуманітарну допомогу від антонівського старостату і благодійного фонду “Світло Херсона”.

Лілія Валентинівна. Фото з архіву БФ “Світло Херсона”

Світлана з Кіндійки переїхала до Херсона у квітні 2024 року. Після того як у її власну хату влучив снаряд, жінка деякий час мешкала в будинку подруги. Проте через постійне полювання російських дронів вийти на вулицю стало практично неможливо. Зрештою сусід допоміг Світлані та її 14-річному сину виїхати до міста.

У Херсоні родина спершу зупинилася у друзів, але жінка дуже швидко знайшла житло. Проходила повз один із будинків і запитала людей на лавочці, чи не здає хтось квартиру. Так само з’явилася і робота – зараз Світлана працює у КП «Парки Херсона» і дбає про доброустрій міста.

За цей час, крім державних виплат, родина не отримувала жодної допомоги. Світлана зізнається: просто не знала, на що має право і куди саме звертатися.

За інструкцією від ХМВА, для отримання допомоги в Херсоні переселенцям спочатку необхідно написати заяву на статус ВПО у районній раді за місцем проживання в Херсоні. Після цього переселенці від 60 років, з інвалідністю, маломобільні та родини з дітьми можуть записатися для отримання  продуктових наборів від WFP (всесвітньої продовольчої програми від ООН) через голову ОСББ, квартального чи відповідального по вулиці. Інші категорії херсонців отримують допомогу в Центрах гуманітарної підтримки, адреси яких надають за телефоном 0 800 101 102. Окремо люди з підтвердженою інвалідністю стають на облік у Територіальному центрі для регулярної соцпідтримки. Ті, хто щойно евакуювався, можуть зареєструватися на виплату 12 300 гривень, а також отримати продукти й засоби гігієни в Транзитному центрі по Миколаївському шосе. Додаткові питання приймає гаряча лінія: 0 800 101 102.

В одному з місць тимчасового проживання переселенців. Кадр із відео Олександра Андрющенка/ “Вгору”

Історія  швидкого працевлаштування радше виняток. Більшості переселенців доводиться місяцями шукати бодай якісь вакансії. Торік до Херсонського Центру зайнятості звернулися 1600 переселенців (1107 отримали офіційний статус безробітного). Серед них – 876 жінок, тоді як чоловіків виявилося вчетверо менше. Херсонське безробіття сьогодні має жіноче обличчя.

Переселенцям старшого віку навіть з вищою освітою і великим досвідом важко знайти роботу за фахом. У таких випадках центр зайнятості пропонує ваучери на опанування нової професії чи підвищення кваліфікації. Торік їх отримали майже 300 людей. Проте навіть зміна фаху не гарантує швидке працевлаштування, адже прифронтовий ринок праці дуже обмежений.

Людмила виїхала з Антонівки 11 жовтня 2024 року. Вона – вчителька з 29-річним стажем. Попри відсутність світла в селищі, до останнього вела уроки онлайн. Живила техніку від сонячних панелей, щоб залишатися на зв'язку з учнями. Проте, з її слів, витрати на оснащення такого онлайн-класу перевищили її зарплату в 7 тисяч гривень і вона звільнилася. У Херсоні Людмила пів року марно  шукала роботу. Зрештою, знайомі допомогли їй влаштуватися я соціальною педагогинею в міжнародній благодійній організації «Карітас», а у вільний від роботи час  вона волонтерить у благодійній організації “Світло Херсона”.

Старшій сестрі Людмили пощастило менше, роботу за дипломом економіста вона так і не знайшла. У центрі зайнятості їй запропонували перекваліфікуватися на швачку. Але без досвіду заробляти цим в неї не вийшло. Зараз жінка працює тимчасово в одній із районних рад: приймає дзвінки на гарячій лінії та виконує технічні доручення.

Людмила. Фото з особистого архіву

До допомоги переселенцям у місті долучаються і громадські організації: ГО «З любов’ю до дітей», простір «Дитинство», ГО «Десяте квітня»,  БФ "МАНГУСТ”,  Товариство Червоного Хреста України та інші.

Наприклад, в «Успішній жінці» надають жінкам ВПО психологічну підтримку, проводять арттерапію, йогу та безплатні освітні курси – від 3D-друку до судноводіння. У 2025 році таку підтримку від організації отримали понад 3700 жінок.

Сестри Інна та Жанна з мікрорайону Острів спочатку приходили до безпечного простору організації перепочити й зарядити телефони. Згодом пройшли курс психологічної підтримки та записалися на навчання з крою та шиття.

Коли через чергові обстріли вони втратили дім, організація придбала для них швейну машинку та оверлок. Це дозволило їм вчитися далі й започаткувати власну справу. Зараз Інна вже шиє свої перші вироби на замовлення.

Інна та Жанна. Фото ГоХОЦ “Успішна жінка”

Попри щоденні обстріли, полювання російських дронів та травму втрати дому люди знаходять у собі сили не просто виживати. Вони облаштовують спільний побут у гуртожитках, відвідують творчі заняття у безпечних просторах, вчаться нового, змінюють професії, та волонтерять, щоб допомогти тим, кому зараз ще важче.