Марта Костюк, українська тенісистка, продовжує вражати своїми досягненнями на міжнародній арені та демонструє зрілість не лише в спорті, а й у житті. У недавньому інтерв'ю спортсменка відкрито поділилася своїм досвідом щодо управління емоціями та стресом під час змагань. Вона зазначила, що навчилася не дозволяти зовнішнім факторам впливати на її внутрішній стан і настрій. Костюк акцентувала увагу на важливості контролю над власними думками і почуттями. "
Друга ракетка України Марта Костюк відповіла на запитання журналістів напередодні старту виступів на Ролан Гаррос
– Марто, вітаємо з поверненням на Ролан Гаррос. Ви приїжджаєте сюди післядвохтитулівна ґрунті та без поразок у сезоні на цьому покритті. Що ви зараз відчуваєте і чи змінює це ваші думки або настрій перед турніром?– Я сиджу зараз на тому самому місці, де сиділа минулого року, коли програла в першому колі (усміхається). Чесно кажучи, я намагаюся про це не думати. У тенісі все змінюється дуже швидко, всі постійно рухаються далі. Я завершила фінал у Мадриді, а в Римі вже почалася кваліфікація. Усі одразу перемикаються на наступний турнір, наступний матч. Звісно, усе це залишається всередині мене й завжди буде частиною мене. Але я з нетерпінням чекаю майбутнього і дуже рада знову бути на цьому турнірі.
– Марто, вітаю з чудовим сезоном. Я беру у вас інтерв’ю ще з того часу, коли вам було 15 років, і завжди мала відчуття, що ви дуже гостро сприймаєте все, що відбувається у світі. Ви завжди говорили, що це сильно на вас впливає. Зараз, коли ви стали старшою і пройшли більший шлях у Турі, як ви працюєте з цією частиною себе? Ви більше це приймаєте чи намагаєтеся контролювати?– Думаю, мені точно довелося працювати над бажанням усе контролювати, тому що коли ви чимось розчаровані й у вас є ця внутрішня потреба все змінити, це забирає дуже багато енергії. А були речі, які я хотіла змінити, хоча абсолютно не могла на них вплинути, бо світ просто влаштований саме так. І те, що я навчилася відпускати це, сильно допомогло мені.
Я намагаюся зосереджуватися лише на тих речах, які справді можу змінити, і працювати саме над ними. Я все одно розумію всі ці речі, але вони більше не мають такого сильного емоційного навантаження. Крім того, з віком ви перестаєте сприймати все настільки особисто й близько до серця. Це теж допомагає. Я б ніколи не хотіла знову бути молодою. І, звісно, дуже допомогла терапія. Я все ще залишаюся дуже емпатичною людиною, тому все розумію, але більше не дозволяю цим речам псувати мій день, настрій чи щось інше.
– Ви сказали, що є дуже емоційною гравчинею. Коли емоції проявляються на корті, як це впливає на вашу гру? Для когось це допомагає, а для когось навпаки є сигналом, що все йде не в той бік. Як це працює у вашому випадку?– Я намагаюся концентруватися на тому, що можу контролювати. Бувають дні, коли ви можете показувати дуже хороший теніс, але при цьому все складається не на вашу користь – і це нормально. Я просто намагаюся реалістично оцінювати те, що відбувається, а не лише думати про перемогу чи результат.
Я знаю, що є моменти, коли мені потрібно виплеснути емоції, тому що вони накопичуються, і тоді я просто маю їх відпустити. А є ситуації, коли я можу пояснити собі, чому не повинна почуватися так чи інакше. Я можу змінити свій внутрішній наратив, змінити фокус – і тоді емоції зникають та вже не мають такої ваги для мене. Але я дуже рада, що я емоційна людина. І, безумовно, знаходжу способи, як це може допомагати мені на корті.
– З огляду на результати цього сезону, чи приїжджаєте ви сюди з думкою, що можете поборотися за титул, якщо покажете свій максимум?– За останні чотири турніри Grand Slam я тричі програла в першому колі, тому це дуже великий стрибок у думках. Я намагаюся взагалі про це не думати. Якщо люди вважають, що я здатна на це – чудово. Але я думаю лише про свій перший матч. А якщо виграю перший матч, то думатиму вже про другий. Я точно не думаю про весь турнір загалом, тому що це занадто великий тягар. Думаю, якщо запитати будь-якого гравця тут – першого номера світового рейтингу, десятого, сотого – чи може він із першого кола думати про перемогу на турнірі, це буде надто важко витримати й надто важко просто грати в теніс. Тоді ви будете думати лише про результат і наслідки, а сенс зовсім не в цьому. Сенс у тому, щоб отримувати задоволення.
– Ви завжди комфортно почуваєтеся у спілкуванні з медіа, а ваші пресконференції часто тривають довше. Наскільки я розумію, зараз існує директива, за якою гравці маютьспілкуватися з пресою лише 15 хвилин. Вам про це повідомляли?– Так, мені сказали про це, але я просто вирішила цього не дотримуватися і все.
– Тобто ви не плануєте дотримуватися правила 15 хвилин?– Так. Я знаю про дискусії, які зараз тривають, і повністю поважаю гравців, які порушують ці питання та борються за майбутнє тенісу. Думаю, це дуже важливо. Я ніколи не брала участі в цих обговореннях. Я знаю про них, але мене там ніколи не було. І знову ж таки, теніс – це дуже унікальний і складний спорт, який важко порівнювати з командними видами спорту, тому що тут неймовірно багато різних сторін і зацікавлених учасників. Але продовжувати цю розмову – надзвичайно важливо. Я ж цього тижня виконуватиму свої обов’язки. Я рада бути тут і все.
– Марто, здається, у дитинстві ви серйозно займалися гімнастикою. У Мадриді ви показаличудове сальто назад. Яннік Сіннер, наприклад, у дитинстві професійно займався лижами. Наскільки важливо дітям займатися іншими видами спорту, щоб у майбутньому стати професійними тенісистами?– Думаю, у фізичному плані це дуже добре мене розвинуло. Але після цього мені довелося мати справу і з багатьма наслідками. Як ми знаємо, гімнастика й акробатика – це надзвичайно суворі види спорту. Я повинна була бути неймовірно худою, контролювати все, що їм. У віці від восьми до десяти років я могла ставати на ваги по 20-30 разів на день, а це зовсім не те, про що дитина повинна думати в такому віці. Тим більше коли ви тренуєтеся по п’ять годин на день – ви просто фізично не можете погладшати. І це, очевидно, мало свої наслідки, з якими мені довелося працювати. Більшу частину життя це відчувалося для мене як певний тягар.
Зараз я вже вільна від цього і неймовірно вдячна, що мала шанс займатися цим видом спорту, отримати можливість навчитися робити сальто та все інше, що робила в дитинстві. Також у юному віці я отримала дуже серйозну травму – порвала привідний м’яз. Це теж мало наслідки для моєї кар’єри, з якими мені довелося працювати. Я змогла це виправити, але це зайняло час. Тому я не знаю, яким був досвід Янніка і чи мав він серйозні травми, але я через це проходила. У таких історіях завжди є дві сторони. Проте, безумовно, це допомогло моєму тенісу, і я рада, що зрештою змогла пройти через усе це та стати сильнішою. Я завершила займатися гімнастикою в 11 років.
– Тоді ще одне запитання: чи хотіли б ви бути частиною обговорень щодо майбутнього тенісу та всіх цих політичних тем? І чи є причина, чому ви не брали участі в цих розмовах?– Я не вирішувала не брати участі. Мене просто ніколи не запрошували до цих обговорень. Я не була гравчинею топ-10 і зараз теж не є нею. Напевно, саме тому. Я була б дуже рада стати частиною таких дискусій. Мені завжди є що сказати, є що запитати, і мені подобається, коли люди збираються разом та обговорюють важливі речі. Але, знову ж таки, ми представляємо індивідуальний вид спорту. Тому буде чудово, якщо щось зміниться і ситуація почне рухатися вперед, але це непросто.
Свій виступ на Ролан Гаррос Марта Костюк розпочне в неділю матчем протиексросіянки Оксани Селехметьєвої.
Напишіть свій коментар тут
Зберегти моє ім’я, email і сайт у цьому браузері для наступного коментаря.