В Україні питання страхування воєнних ризиків стало особливо актуальним за останні чотири роки, з початком активних військових дій. Цей період виявився критичним для розвитку ринку страхових послуг, оскільки традиційні моделі перестали відповідати реаліям, які виникли на тлі конфлікту. Згідно з даними експертів, до 2020 року більшість українських компаній не включали воєнні ризики до своїх полісів через відсутність адекватного законодавства та недостатню обізнаність населення про можливості такого страхування. Пр
Після початку повномасштабної війни воєнний ризик перестав бути локальним і став частиною повсякденного життя для всієї країни. Масові події, відсутність достатньої статистики, обмежені можливості перестрахування – усе це робило його фактично непрогнозованим для ринку.
Минуло чотири роки і ситуація змінилася. Воєнні ризики не зникли і не стали менш небезпечними. Навіть навпаки. Але вони перестали бути “чорною скринькою” для ринку. Страхування війни з поодиноких рішень поступово перетворилося на робочий інструмент, який використовують і бізнес, і пересічні українці. Це не означає, що проблема вирішена. Але означає, що ринок навчився з нею працювати.
Сьогодні страхування воєнних ризиків в Україні вже має вимірюваний масштаб.Лише тільки одна страхова компанія зараз страхує від воєнних ризиків майже 7 500 автомобілів, понад 6 600 об’єктів нерухомості і близько 3 000 вантажних відправлень. Загальний обсяг покриття перевищує 32 млрд грн і він зростає.
Завдяки багаторічному досвіду, сьогодні андерайтери працюють з географією ударів, частотою подій, типами об’єктів. Те, що у 2022 році виглядало як непрогнозована катастрофа, сьогодні має свою статистику і свою ціну.
Якщо раніше страхування воєнних ризиків розглядалося як додатковий захист міжнародних компаній, то сьогодні воно все частіше стає частиною базових умов роботи для звичайного українського підприємства. У багатьох випадках наявність такого покриття є вимогою для залучення фінансування або співпраці з партнерами.
Якщо у 2024 році покриття воєнних ризиків було включено для близько 150 комерційних об’єктів нерухомості, то у 2025 році їх стало вже понад 230. Кількість застрахованих вантажів з воєнними ризиками збільшилася у 1,4 рази, автотранспорту – майже удвічі. За цей час загальний обсяг відповідальності тільки однієї СК (ІНГО) за воєнними ризиками зріс із 12,1 млрд грн до понад 30 млрд грн. Активніше страхують житло і фізичні особи: кількість застрахованих домогосподарств збільшилася з 4 400 до майже 6 400, а сукупна відповідальність за договорами – із 4,34 млрд грн до понад 8,7 млрд грн.
Окремий фактор, який дозволив цьому сегменту розвиватися, – поступове повернення міжнародної підтримки.У 2025 році СК ІНГО долучилася до програми страхування воєнних ризиків ЄБРР, реалізованої разом із міжнародним брокером Aon, і отримала ліміт покриття у 50 млн євро. Важливо, що сама програма стала можливою завдяки гарантіям ЄБРР та підтримці міжнародних донорів, які допомогли повернути перестрахову місткість на український ринок після фактичного виходу більшості міжнародних перестраховиків у 2022 році. Паралельно лондонський ринок поступово відновлює готовність працювати з Україною значно впевненіше, ніж рік-два тому.
За останній рік лише ІНГО виплатила понад 100 млн грн за воєнними ризиками – власникам автомобілів, нерухомості та бізнесу, чиє майно постраждало від обстрілів. Роком раніше ця сума була майже у п’ять разів меншою. Обсяг відшкодування збитків в майновому сегменті збільшився у чотири рази, в страхуванні автомобілів – у вісім разів. Це прямий вплив інтенсивності обстрілів і збільшення кількості застрахованих об’єктів, і водночас свідчення того, що механізм страхування в цих умовах працює.
Поступово до цього процесу почала долучатись і держава. І це, мабуть, одна з найважливіших змін останніх років.
Якщо на початку повномасштабної війни страхування воєнних ризиків залишалося виключно проблемою ринку, то зараз формується модель, у якій частину навантаження бере на себе держава. З початку 2026 року бізнес отримав можливість компенсувати частину витрат на страхування або отримувати пряме відшкодування збитків у межах державної програми підтримки.
Йдеться не лише про компенсацію збитків після обстрілів, а й про часткове повернення страхових премій за договорами страхування воєнних ризиків. Програма поширюється на майно підприємств, пошкоджене внаслідок ракетних ударів, атак дронів, вибухів чи ударних хвиль. Для бізнесу у прифронтових регіонах передбачена можливість отримання прямої компенсації збитків на суму до 30 млн грн, в інших випадках – компенсація частини страхових премій, сплачених страховикам. І це вже працює: у квітні ІНГО отримала цілу низку заявок від підприємств, які долучилися до державної програми.
Фактично держава вперше офіційно визнала страхування воєнних ризиків не просто комерційним продуктом, а інструментом підтримки економіки. Це важливо не лише для страховиків. Для банків це означає нижчий ризик фінансування, для бізнесу – більше шансів залучати кредити й інвестиції навіть в умовах війни.
Отже, чотирьох років вистачило, щоб страхування воєнних ризиків перейшло з категорії винятків у категорію практики. Але цього недостатньо, щоб говорити про сформований ринок. Сьогодні страхування війни залишається інструментом із обмеженнями: по території, по лімітах, по можливостях перестрахування. Воно не покриває всі ризики і не знімає невизначеність повністю. Водночас воно вже виконує свою ключову функцію – дає можливість частково контролювати втрати в умовах, де повного контролю не існує. Саме ця трансформація від неможливості до робочого механізму і є головною зміною страхування воєнних ризиків за останні чотири роки.