На засіданні НАТО, яке відбулося нещодавно, ключовою темою стало обговорення щорічної військової допомоги Україні. Це питання набуває особливої актуальності на тлі триваючого конфлікту в країні та необхідності посилення обороноздатності українських збройних сил. Учасники зустрічі підкреслили важливість підтримки України як стратегічного партнера у забезпеченні стабільності в регіоні. Представники країн-членів Альянсу розглянули різноманітні аспекти військової допомоги, включаючи постачання оз
У Північноатлантичному альянсі розпочалося обговорення ініціативи щодо створення довгострокового механізму військової підтримки України, який передбачає щорічне виділення державами-членами НАТО коштів у розмірі 0,25% їхнього валового внутрішнього продукту. Ідею, яку впродовж кількох років активно просувала Естонія, виніс на рівень загальноальянсової дискусії генеральний секретар НАТО Марк Рютте.
Про це перед початком зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО у Швеції заявив глава МЗС Естонії Маргус Тсахкна.
За словами естонського міністра, питання довгострокового фінансування української оборони стало одним із ключових у нинішніх дискусіях усередині Альянсу на тлі затяжної війни Росії проти України та необхідності забезпечити Києву стабільну військову підтримку на роки вперед.
«Я дуже радий, що зараз генеральний секретар Рютте виніс на обговорення — як і Естонія, яка запропонувала це вже кілька років тому — довгострокове зобов’язання для союзників щодо військової підтримки України у розмірі 0,25% ВВП», — заявив Тсахкна.
За його словами, йдеться не лише про політичний жест підтримки України, а про спробу сформувати системну та передбачувану модель допомоги, яка не залежатиме від зміни урядів, виборчих циклів або короткострокових політичних рішень у країнах Заходу.
В Естонії вважають, що нинішній формат підтримки України потребує переходу від ситуативних пакетів допомоги до постійного механізму, який дозволить українським Силам оборони планувати закупівлі, виробництво озброєнь, мобілізаційні ресурси та оборонні операції в довгостроковій перспективі.
Маргус Тсахкна наголосив, що головною причиною такої ініціативи є оцінка безпекової ситуації в Європі. За його словами, Росія залишатиметься стратегічною загрозою для регіону ще тривалий час, незалежно від поточної динаміки бойових дій в Україні.
«Росія залишатиметься загрозою ще надовго. І ми не бачимо, що Путін дуже скоро змінить свою мету», — заявив глава естонської дипломатії.
Ініціатива передбачає, що кожна держава-член НАТО щороку виділятиме на військову підтримку України суму, еквівалентну 0,25% власного ВВП. У практичному вимірі це може означати постійне фінансування постачання боєприпасів, систем ППО, бронетехніки, дронів, засобів зв’язку, навчальних програм та розвитку українського оборонно-промислового комплексу.
У країнах Балтії наголошують, що такий механізм також міг би частково зняти проблему нерівномірного розподілу допомоги між союзниками. Останніми роками значна частина витрат на підтримку України припадала на окремі держави, тоді як деякі члени Альянсу демонстрували значно меншу активність.
На цьому тлі генеральний секретар НАТО Марк Рютте 22 травня відкрито висловив невдоволення тим, що лише 6–7 європейських країн активно закуповують американське озброєння для передачі Україні. За його словами, більшість союзників мають значно активніше долучатися до спільних зусиль із підтримки Києва.
Дискусія про 0,25% ВВП для України також пов’язана із загальним збільшенням оборонних витрат у НАТО. Після початку повномасштабної війни Росії проти України країни Альянсу почали поступово нарощувати військові бюджети та переглядати підходи до колективної безпеки.
Аналітики зазначають, що запропонований механізм може стати своєрідною «архітектурою довгострокової підтримки України», яка функціонуватиме незалежно від перебігу війни та політичної ситуації у США чи Європі. Фактично йдеться про створення окремого постійного каналу оборонного фінансування для України всередині євроатлантичної системи безпеки.
Водночас питання реалізації такої ініціативи може викликати дискусії між союзниками. Частина держав НАТО традиційно обережно ставиться до формалізації фінансових зобов’язань, особливо на тлі внутрішніх економічних труднощів, інфляції та зростання власних оборонних витрат.
Попри це, країни Балтії продовжують активно просувати ідею довгострокового фінансування української оборони. Естонія, Латвія та Литва ще раніше взяли на себе зобов’язання щороку спрямовувати на військову підтримку України не менше 0,25% свого ВВП.
Крім того, у грудні 2025 року тодішній міністр оборони України Денис Шмигаль під час засідання у форматі «Рамштайн» закликав міжнародних партнерів закріпити аналогічний підхід на ширшому рівні. У Києві тоді наголошували, що довгострокова прогнозованість військової допомоги є критично важливою для планування оборонної стратегії країни.
На тлі триваючої війни та зростання напруженості між Росією і НАТО тема стабільної військової підтримки України дедалі більше перетворюється на один із центральних елементів європейської системи безпеки. У союзницьких столицях дедалі частіше визнають, що підтримка України розглядається не лише як допомога окремій державі, а як інвестиція у стримування Росії та стабільність усього євроатлантичного простору.