«Замок архітектора» біля Дніпра: де розташована одна з найзагадковіших локацій регіону

Редакція "Наше мiсто"

У селі Дніпровське, за кілька десятків кілометрів від Дніпра, серед дерев та неподалік річки ховається одна з найзагадковіших локацій регіону, пише “Наше місто”.

Місцеві називають її по-різному: “Дача архітектора”, “Замок архітектора”, “Дача Хляпатури” або просто “Хляпік”. Попри свою унікальність, про це місце досі знають небагато мешканців області.

Навколо замку роками виникали легенди та чутки, які вигадували самі ж жителі селища. Одні говорили, що архітектор будував його для коханої, інші — що тут планували створити таємничий духовний центр. Та незмінним залишається одне: це справжній кам’яний замок із вежею, арками, підземними приміщеннями та декоративними стінами, який власноруч збудував архітектор Микола Хляпатура.

Сьогодні сюди приїжджають туристи, родини з дітьми та екскурсійні групи, щоб побачити незвичайну архітектуру та почути історію людини, яка присвятила цьому місцю десятки років життя.

Під час зйомок сюжету на території замку журналісти зустріли подружню пару з Харківщини. До Дніпра вони приїхали випадково, а про локацію дізналися вже під час подорожі.

“Ми тут уперше. Це місце знайшов мій хлопець. Дуже атмосферно тут, цікаво просто ходити й дивитися на таку красу. Чесно, навіть не очікували побачити щось подібне”, — поділилися відвідувачі.

Микола Хляпатура був інженером та архітектором. Він закінчив університет у Дніпрі, створив кілька пам’ятників у місті, збудував храм та мав усі шанси побудувати успішну кар’єру не лише в обласному центрі, а й у столиці.

Втім, доля склалася інакше. Його дружина працювала на Крохмало-паточному комбінаті у селі Дніпровському, тож чоловік вирішив залишитися поруч із нею. Саме тут він усе життя працював архітектором на місцевому заводі.

Коли підприємство виділило йому земельну ділянку, Хляпатура почав втілювати власну мрію — створення простору, який поєднає архітектуру, природу та духовність.

Доглядач локації Роман розповідає: архітектор вкладав у це місце значно більше, ніж просто фізичну працю.

“Тут збирається дуже багато людей, і я думаю, що це через те, що він був творчою людиною. Ідея в нього була не матеріальна, а духовна. Тут відчувається, що місце ніби намолене. Він хотів, щоб це був ведичний центр медитації та йоги”, — говорить чоловік.

За його словами, архітектор надихав інших власним прикладом.

“Він кожного дня тут трудився, і люди також надихалися та допомагали йому безкорисливо”, — додає Роман.

Будівництво замку розпочалося ще у 1970-х роках і тривало понад два десятиліття — майже до початку 1990-х.

Особливість цього місця в тому, що практично все тут Микола Хляпатура створював самотужки. Після роботи він приїжджав велосипедом до річки, носив каміння та вручну викладав стіни, арки й декоративні елементи.

“Він дуже багато робив сам. Тут майже вся робота ручна. Ми можемо бачити це на вежі, на стінах. Він був худенький, але мав таке натхнення, що просто не міг зупинитися”, — розповідає доглядач.

На території досі збереглася кімната, де архітектор ночував під час будівництва.

“Він постійно тут перебував, працював руками. Ліпив ці камінчики, мушлі. Люди дивуються, скільки праці потрібно було вкласти. Але головне питання — заради чого це все було. А він хотів дати людям натхнення”, — говорить Роман.

Сьогодні на території можна побачити кам’яний будинок, вежу, арки, сходи, підвальні приміщення та стару водокачку. А з території відкривається панорама на Дніпро та навіть лівий берег Кам’янське.

Окремою особливістю місця стала вода, яку архітектор провів на територію.

“Микола Хляпатура провів воду на свою ділянку та таким чином дав доступ до питної води всьому селищу”, — розповідає доглядач.

І навіть сьогодні місцеві мешканці продовжують приходити сюди з пляшками та каністрами.

Місцеві розповідають: з роками архітектор дуже виснажився фізично та морально через постійне будівництво. Підтримку він знаходив у вірі та духовних практиках. Микола Хляпатура помер у віці 76 років, так і не завершивши задуманий проєкт.

Сьогодні територія замку продовжує жити. Тут ростуть декоративні рослини, працює водокачка, а сам простір зберігає атмосферу старої мрії, яку одна людина будувала власними руками понад 20 років.

Раніше ми писали,золотий будинок Френкеля: які таємниці приховуєлегендарний прибутковий дім у Дніпрі.

Ми писали,ж/м Західний: район Дніпра зі своїм ритмом, легендами та краєвидами.

Ми писали, пейзаж, гіднийгеографічного журналу: який вигляд має Сажівськабалка у травні.

Категорія:Новини Дніпра,Унікальний Дніпро

Позначки:Головне

Приєднуйтесь до нас у