Експорт сталі з України може опинитися під загрозою через нові торговельні обмеження, які розглядає Європейський Союз. Ці заходи запроваджуються у відповідь на зростаючий тиск з боку європейських виробників, які стурбовані наслідками імпорту української сталі для власного ринку. У разі реалізації цих обмежень, Україна ризикує втратити один із ключових каналів постачання своєї продукції до країн ЄС. Варто зазначити, що сталеливарна промисловість України вже зазнала значних збитків
Українська металургія – одна з небагатьох галузей, яка, попри війну, зберігала виробничий потенціал і позиції на зовнішніх ринках. Проте нині вона опинилася в епіцентрі глобального протекціонізму, і загрози на цьому фронті не менш серйозні, ніж на лінії фронту.
Запровадження CBAM, різке скорочення імпортних квот ЄС, тиск дешевого імпорту, насамперед із Туреччини, а також відсутність ефективних захисних інструментів на внутрішньому ринку формують комплекс загроз, здатних зупинити сталевий експорт і практично знищити галузь.
Під час оцінювання впливу CBAM на Україну Єврокомісія припустилася двох принципових помилок:
Щодо першої проблеми, то є підстави для оптимізму. За словами віцепрем’єр-міністраТараса Качки,очікується, що рішення про торгівлю за фактичними викидами (actual values), ще до офіційного початку дії з 1 січня 2027 року, буде знайдено протягом 1–1,5 місяця. Водночас стосовно другого питання зрозумілого вирішення наразі немає, а ЄКутримуєтьсявід будь-яких позитивних сигналів.
«Є можливість застосування положення про форс-мажор – юридично обґрунтованого з огляду на воєнні обставини, однак Єврокомісія поки що не ухвалила відповідного рішення», –наголошуєТарас Качка.
За оцінками галузевих експертів, якщо Україна не отримає відтермінування чи звільнення з-під дії CBAM, то за кілька років повністю втратить ключовий європейський ринок, на який припадало до 90% металургійного експорту.
«Якщо Київ не домовиться про особливий, поступовий шлях декарбонізації з відповідним доступом до фінансування, ринок ЄС буде фактично закрито для української продукції вже до 2030 року, попри статус країни-кандидата та наявність угоди про вільну торгівлю. Тому це питання потребує вирішення на політичному рівні», – зауважив президент ОП «Укрметалургпром»Олександр Каленковпід час виступу на конференції «Торгові війни: мистецтво захисту».
З 1 липня набудуть чинності нові імпортні квоти на сталь – обсяги безмитного імпорту обмежать до 18,3 млн т на рік (це на 47% менше порівняно з квотами 2024-го). Окрім того, застосовуватиметься 50-відсоткове мито (замість нинішніх 25%) до імпорту понад квоти та до сталевих товарів, на які квоти не поширюються.
Різке скорочення квот для України на 70% – до 713 тис. т, порівняно з фактичним експортом у 2,65 млн т у 2025 році, порушуватиме торговельну угоду України з ЄС, яка не передбачає жодних митних обмежень та можеобернутисяУкраїні втратою до €1 млрд експортних доходів.
Водночас Єврокомісія веде перемовини з Україною та іншими країнами щодо послаблення обсягу вищезазначеного скорочення квот іобіцяє, що «частково врахує складну ситуацію України». З огляду на такі заяви, ймовірно, Україна отримає більший розмір квот, аніж було анонсовано (713 тис. т), однак вони будуть значно нижчими за обсяги українського сталевого експорту в ЄС у 2023-2025 рр.
«Де-юре ЄС має право застосовувати цей регламент, оскільки це інший інструмент, аніж попередній safeguard. Однак, з огляду на трирічне звільнення України від тарифних квот ЄС, будь-які обмеження для України не повинні були поновлюватись», – вважає Олександр Каленков.
Варто зазначити, що обсяги українського сталевого експорту в ЄС значно нижчі за розмір російських постачань. Минулого року експорт металопрокату (плоский і довгий прокат та труби) з України до Євросоюзузрісна 24,6% р./р., до 2,65 млн т. Водночас у 2025 році Євросоюзімпортувавз Росії 5,1 млн т продукції ГМК (-4,8% р./р.). Експортна виручка РФ від цих поставок становила €2,1 млрд. Найбільша частка імпорту припала на сталеві напівфабрикати – 3,7 млн т (18,3% р./р.), або 73% загального обсягу. До останнього часу Єврокомісія йшла назустріч Бельгії, Італії та Чехії, де зокрема розташовані перекатні підприємства, що належать російським компаніям, і не запроваджувала заборону на імпорт слябів.
За даними ОП «Укрметалургпром», у 2025 році імпорт металопрокату зріс на 31,2% р./р., а питома вага імпорту у структурі металоспоживання збільшилася на 2,5 в. п. – до 40,1%. Це максимальний показник за часи незалежності України.
Постачальники з Туреччини й Китаю тиснуть на українських виробників через демпінговий імпорт, оскільки виготовляють свою продукцію з російських слябів та чавуну, які купують в РФ зі значним дисконтом. За словамиСергія Поважнюка, заступника директора ДП «Укрпромзовнішекспертиза», наприклад, у виробництві гарячекатаного рулону витрати на сляби становлять 85% від усієї собівартості. Відтак, за умови купівлі російських слябів на 20% дешевше від ринкової ціни, собівартість готового рулону зменшиться на 12–15%.
З іншого боку, за останній час захист внутрішнього ринку значно посилився, принаймні було запущено відразу декілька антидемпінгових розслідувань. У січні розпочато розслідування щодо імпорту сталевих зварних труб із Туреччини, у березні – щодо імпорту турецьких сталевих прутків і кутиків. Крім того, у січні запроваджено антидемпінгові заходи щодо прокату з вуглецевої сталі з покриттям із Малайзії, через яку фактично імпортували китайську продукцію, а також подовжено на п’ять років дію заходів щодо прутків із Білорусі та Молдови.
Однак загальна ситуація для українських виробників здається вкрай складною. Постійне зростання внутрішніх цін на електроенергію та газ, а також інші чинники (дорога логістика, дефіцит кадрів, воєнні ризики) роблять українську сталеву продукцію неконкурентоспроможною. Водночас вищезазначені торговельні обмеження з боку ЄС призводять до втрати ринків збуту й експортних доходів. Ці негативні наслідки фактично неможливо перекрити жодними заходами захисту внутрішнього ринку.
Досі залишається невирішеним питання запровадження заборони на імпорт металопродукції, виготовленої з російської металургійної сировини. Хоча «Укрметалургпром» надсилав до Мінекономіки пропозиції щодо запровадження зазначеної заборони, ця ініціатива поки що не знайшла свого втілення.
«Доведення фактів демпінгу або субсидування – складний і виснажливий процес. Значно ефективнішим інструментом захисту ринку є заходи, засновані на принципі «країни походження» (за аналогією з практикою США та ЄС). Такий підхід є більш дієвим, аніж відстеження схем обходу обмежень через треті країни (Китай, Малайзія, В’єтнам тощо), коли до продукції додаються незначні домішки або здійснюється її перемаркування», – наголосив Олександр Каленков.
За словами експертів ринку, відсутність захисту внутрішнього ринку є однією з причин, через які ЄС впроваджує заходи обмеження щодо України. Фактично Україна ризикує перетворитися на «прохідний двір» для реекспорту продукції з третіх країн. Саме тому «Укрметалургпром» найближчим часом планує повторно звернутися до Міністерства економіки.
Як зазначають галузеві експерти, в межах антидемпінгових розслідувань теоретично можливо враховувати й факт використання російської сировини у виробництві імпортованого товару, за наявності відповідних доказів та методологічного обґрунтування.
«Водночас є й суттєве інституційне обмеження: міністерство не має ані достатніх ресурсів, ані повноважень для самостійного моніторингу ланцюжків постачання. На відміну від ЄС, де функціонує окремий департамент, що систематично відстежує використання сировини в торговельних потоках та має можливість реагувати превентивно, в Україні тягар доведення цілком покладено на самого заявника – вітчизняного виробника аналогічної продукції», – розповів Сергій Поважнюк під час виступу на конференції «Торгові війни: мистецтво захисту».
Впровадження торговельних обмежень має не лише бенефіціарів, а й постраждалих, і це не завжди лише «недобросовісні експортери». Постраждалими певною мірою можуть бути і споживачі імпортної продукції.
В умовах антидемпінгового розслідування проти турецької катанки, а також можливого нового розслідування щодо катанки з Китаю, ПрАТ «Стальканат» виступає за збереження можливості імпорту сировини для метизного виробництва – особливо в умовах, коли в Україні фактично є лише один внутрішній виробник катанки та зберігаються воєнні ризики.
«Метою державної політики має бути захист робочих місць і доданої вартості, а не захист ринку у спрощеному розумінні (протиставлення вітчизняного виробника та імпортерів)», – зазначив генеральний директор ПрАТ «Стальканат»Сергій Лавриненкопід час виступу на конференції «Торгові війни: мистецтво захисту».
За його словами, за умови суттєвого підвищення цін на катанку втрати метизників значно перевищать можливі втрати виробника, адже його проблеми пов’язані із зовнішніми ринками, а не з внутрішнім.
У будь-якому разі Україна має гармонізувати свою торговельну політику із торговельною політикою ЄС.
Проте часткові компроміси та «косметичні» спрощення торговельних заходів проти українських виробників в Європі аж ніяк не вирішують проблему втрати експортних ринків та подальшого погіршення конкурентоспроможності української металургії. Сукупний вплив CBAM, скорочення квот на європейському ринку та посилення імпортного тиску вже до 2030 року здатні повністю знищити галузь.