Фінал чотирьох Євроліги 2023 року обіцяє стати справжнім святом баскетболу, адже зустрічатимуться найсильніші команди континенту. Цього року в турнірі не обійшлося без неприємних новин: український центровий Олексій Лень, який виступає за іспанський клуб "Реал", отримав травму і не зможе допомогти своїй команді у вирішальних матчах. Відсутність такого досвідченого гравця може суттєво вплинути на шанси "
Упродовж найближчих трьох днів Європа дізнається ім'я найсильнішого баскетбольного клубу сезону-2025/26.
За найпрестижніший трофей континенту боротимуться чинний чемпіон – Фенербахче, переможець регулярного чемпіонату – Олімпіакос, один із найтитулованіших клубів Європи – Реал, а також іспанська Валенсія, яка вже досягла найкращого результату у своїй історії виступів у Євролізі. Втім, як відомо, апетит приходить під час їжі.
Розповідаємо, де і коли відбудеться головна баскетбольна подія сезону, а також оцінюємо шанси кожного з учасників на завоювання титулу.
Господарем турніру стане столиця Греції – Афіни. Півфінальні матчі та фінал прийматиме арена "ОАКА", на якій домашні поєдинки проводить Панатінаїкос, що вибув у чвертьфіналі плейоф після серії з Валенсією.
Комплекс був побудований до Олімпійських ігор 2004 року. У 2022-му тут стартувала масштабна реконструкція, яка тривала понад рік. Баскетбольна місткість арени становить близько 19 тисяч глядачів.
Безумовно, якби Панатінаїкос пробився до Фіналу чотирьох, арена була б заповнена щонайменше двічі. Втім, навіть без господарів турніру атмосфера на трибунах обіцяє бути винятковою.
Очікується, що Фенербахче приїхали підтримати близько шести тисяч уболівальників. Олімпіакос представляє Пірей, який розташований лише за 10 кілометрів від Афін, тож на матчі прибуде велика кількість фанатів "біло-червоних". Не залишаться без підтримки й іспанські клуби. До того ж баскетбол у Греції традиційно має величезну популярність, тому чимало нейтральних уболівальників також відвідають поєдинки.
20 команд провели двоколовий регулярний чемпіонат. За підсумками 38 турів визначилися шість прямих учасників плейоф і чотири команди, які потрапили до плей-іну. Двоє переможців цієї стадії доєдналися до шістки найкращих.
Чвертьфінальні серії тривали до трьох перемог. Команди з вищим посівом отримували суперників із нижчим рейтингом.
Олімпіакос без особливих проблем підтвердив статус першого номера посіву, здолавши Монако з рахунком 3:0 у серії. Реал і Фенербахче також вийшли до Фіналу чотирьох, хоча й дозволили своїм суперникам зачепити по одному матчу – Хапоелю Тель-Авіву та Жальгірісу відповідно.
Валенсія завершила регулярний чемпіонат на другій сходинці, однак уже в чвертьфіналі отримала чи не найскладнішого суперника – Панатінаїкос, який мав найдорожчий склад Євроліги та вважався одним із головних фаворитів турніру.
Втім, сезон для грецького гранда складався непросто. Травми лідерів, нестабільна гра новачків і певне емоційне вигорання головного тренера Ергіна Атамана призвели до того, що "зелені" ще за кілька турів до завершення регулярного чемпіонату ризикували залишитися поза межами топ-10.
У плейоф Панатінаїкос додатково мотивував фактор домашнього Фіналу чотирьох. В Іспанії афіняни двічі мінімально перемогли Валенсію – 68:67 та 107:105 в овертаймі. Здавалося, що вдома вони вже не віддадуть перевагу супернику. Однак Валенсія двічі тріумфувала в Афінах, а згодом закрила серію на власному майданчику.
"Помаранчеві" стали лише другим клубом в історії Євроліги, якому вдалося виграти серію після двох стартових поразок. У 2022 році аналогічний камбек здійснив Реал у протистоянні з Партизаном. Той сезон мадридці завершили чемпіонством у Євролізі, тож Валенсії є на кого рівнятися – і є куди прагнути.
* – за київським часом
Лише у 2026 році ці команди вже встигли провести між собою чотири матчі – і всі завершилися перемогами мадридців. Причому в більшості випадків Реал робив це доволі впевнено.
Єдиним винятком став півфінал Кубка Іспанії. "Бланкос" провалили першу чверть – 16:34. За 18,5 секунди до фінальної сирени вони поступалися п'ятьма очками, однак зуміли вирвати перемогу в неймовірній кінцівці.
Цього разу команді Серджіо Скаріоло може бути значно складніше. До Фіналу чотирьох Реал підходить без основного бігмена – одного з найкращих центрових в історії Євроліги Вальтера Тавареша.
Кабовердієць зазнав серйозної травми на початку квітня. Свій шанс отримав Олексій Лень – українець виходив у стартовому складі, збирав підбирання, ставив блок-шоти та забезпечував необхідну присутність у "фарбі". Можливо, його внесок в атаці не був визначальним, але свою роль він виконував якісно. Втім, черезушкодження вибуві Лень.
Валенсія не обмежується лише тиском у трисекундній зоні. Головні козирі команди – швидкість, рух м'яча та варіативність у позиційному нападі. Утім, без Тавареша й Леня Реалу очевидно бракуватиме габаритів і захисту кільця.
⚪️ Mario Hezonja posted a video from the gym where he is trolling his injured teammates, Walter Tavares and Alex Len. 😅😅🎥 Video: supermariohezonja11 (TikTok)pic.twitter.com/aCPM4Kw3jw
"Помаранчеві" сповідують максимально динамічний стиль – команда не лише багато атакує сама, а й дозволяє грати суперникам. Класичний "ран-енд-ган". У середньому підопічні Педро Мартінеса набирали 89,9 очка за матч – це найкращий показник Євроліги цього сезону. Реал відстав зовсім незначно – 87,9.
Тож від цього півфіналу варто очікувати високого темпу, великої кількості володінь, триочкових і швидких атак, а також постійного руху без м'яча.
22-річний Жан Монтеро здобув нагороду "Висхідна зірка Євроліги", а також став MVP плейоф. За домініканця вже ведуть боротьбу Олімпіакос і фінансово потужний Дубай. Водночас сам гравець, за чутками, очікує на пропозицію з НБА.
Монтеро – елітний скорер і плеймейкер, який чудово працює з м'ячем, постійно загрожує проходами та вміє створювати вигідні можливості для партнерів. Якщо Реал знайде спосіб нейтралізувати домініканця, це буде близько 80% успіху.
Протягом сезону яскраві відрізки також видавали Бранку Бадіо, Камерон Тейлор, Нейт Руверс і Омарі Мур. Кожен із них здатен стати "джокером" окремого матчу, однак без упевненої гри Монтеро їм доведеться демонструвати максимум своїх можливостей.
Реал останніми сезонами поступово входить у фазу перебудови. Команду залишили Серхіо Родрігес, Руді Фернандес, Серж Ібака та Фаб'єн Козер.
Проте вікових гравців у складі досі вистачає. Таварешу – 34 роки, Леню – 32, але обидва травмовані.
Лідерство почергово беруть на себе досвідчені Факундо Кампаццо, Трей Лайлз і Маріо Хезонья, а 38-річний Серхіо Юль усе ще регулярно отримує ігрові хвилини. Решта виконавців – молодші, але нестабільні.
Х-фактором мадридців може стати Тео Маледон. Француз провів чотири роки в НБА, а за підсумками сезону-2024/25 потрапив до другої символічної збірної Євроліги. Щоправда, тоді захисник виступав за скромніший АСВЕЛ, тоді як у клубі рівня Реала його стабільність поки викликає питання: за одним сильним матчем нерідко приходить посередній або навіть провальний.
Прогноз: перемога Реала з різницею у 7–10 очок.
Олімпіакос уже п'ятий сезон поспіль виходить до Фіналу чотирьох Євроліги. І щоразу команді чогось бракує для титулу. Найближче до тріумфу грецький клуб був у 2023 році, однак тоді мрії пірейців зруйнував вирішальний кидок Серхіо Юля у фіналі проти Реала.
Із того складу в команді залишилися Саша Везенков, Алек Пітерс, Томас Вокап, Костас Папаніколау та Шакіл Маккіссік. До них приєдналися колишній капітан збірної Франції Еван Фурньє, один із найкращих гравців Євроліги за підбираннями на чужому щиті Нікола Мілутінов, а також натуралізований захисник збірної Греції Тайлер Дорсі.
Та й загалом склад Йоргоса Барцокаса вражає глибиною. Фактично Олімпіакос має два повноцінні набори виконавців рівня Євроліги – із досвідом, фізикою та високим баскетбольним IQ.
У європейському баскетбольному середовищі навіть жартують, що "червоно-білі" могли б заявити до турніру другу команду – і вона все одно претендувала б на місце в зоні плейоф. І це не виглядає перебільшенням, якщо Френк Нтілікіна, який провів 321 матч у НБА, отримує лише близько 16 хвилин ігрового часу, а Корі Джозеф із 866 матчами в НБА – приблизно 15.
Саме тому така глибина ростеру робить Олімпіакос головним фаворитом турніру.
Фенербахче значну частину сезону провів на першій сходинці турнірної таблиці. Однак ситуацію суттєво погіршив кризовий березень – у семи матчах Євроліги команда здобула лише одну перемогу, та ще й удома проти Мілана.
Утім, Шарунасу Ясікявічюсу вдалося повернути команді баланс уже в квітні. Знову запрацював агресивний і дисциплінований захист, а коли оборона давала збій, ініціативу на себе брало атакувальне тріо Тайлен Хортон-Такер – Тарік Біберович – Вейд Болдуїн.
Попри це, нинішній Фенербахче все ще не справляє враження максимально стабільної команди.
Головною зіркою Олімпіакоса залишається Саша Везенков. 30-річний болгарин удруге в кар'єрі став MVP регулярного сезону Євроліги та вже вчетверте поспіль потрапив до першої символічної збірної турніру.
Головна перевага форварда – неймовірна ефективність без м'яча. Везенкову не потрібно довго тримати м'яч у руках, щоб стабільно набирати очки. Він чудово відкривається, читає простір і карає суперників за найменші помилки в захисті.
Ще одним ключовим виконавцем є Еван Фурньє. Француз значно більше залежить від круглого в руках, однак його досвід, уміння створювати собі кидок і снайперські якості можуть стати серйозною проблемою для Фенербахче.
Минулого сезону стамбульців до чемпіонства привів Найджел Гейз-Девіс. Після цього американець спробував закріпитися в НБА, підписавши контракт із Фініксом, однак уже в лютому був відрахований. Фенербахче прагнув повернути лідера, проте той обрав Панатінаїкос.
У підсумку турецький клуб зробив ставку на Тайлена Хортона-Такера. Американець провів шість сезонів у НБА, але адаптація до європейського баскетболу та правил ФІБА пройшла напрочуд швидко. У середньому він набирає 15,7 очка та робить 3,8 підбирання за 25 хвилин на майданчику.
Окремо варто згадати Таріка Біберовича, який здатен буквально за кілька хвилин "запалити" матч серією влучних кидків. 25-річний боснієць виступає за Фенербахче ще з 2018 року й поступово перетворився на одного з ключових гравців ротації. Згодом він також отримав турецьке громадянство.
Не можна оминути увагою й ветеранів – Ніколо Меллі та Нандо де Коло.
35-річний італієць традиційно залишається еталоном самовідданої гри – боротьба за підбирання, грамотний захист і величезний обсяг "чорнової" роботи. А ось де Коло в середині 2010-х був справжньою суперзіркою Євроліги. Француз ставав MVP сезону-2015/16 та тричі поспіль потрапляв до першої символічної збірної турніру.
Так, зараз 38-річний плеймейкер уже не домінує так, як раніше, але видати якісні 12-15 хвилин на солідному рівні він усе ще здатен. Тим паче мотивація в де Коло максимальна – це останній сезон у його професійній кар'єрі.
Прогноз:перемога Олімпіакоса з різницею у 3-5 очок.
В Україні матчі Фіналу чотирьох баскетбольної Євроліги ексклюзивно транслюватиме Setanta Sports. Прямі ефіри будуть доступні як на телеканалах платформи, так і в офіційному застосунку.