У Квасилові, що на Рівненщині, відбудеться урочисте відкриття пам'ятної дошки на честь загиблого бійця полку "Азов". Ця подія запланована на 28 жовтня і стане важливим моментом для місцевої громади та родини героя. Пам’ятна дошка увічнить пам’ять про Сергія Левчука, який віддав своє життя за Україну під час бойових дій. Сергій був не лише військовослужбовцем, але й активним учасником громадського життя свого міста. Його внесок у зах
На фасаді Квасилівського ліцею відкриють дошку пам’яті загиблому Герою Володимиру Цеклару.Про це повідомили в Управлінні культури і туризму РМР.Відкриття відбудеться у п'ятницю, 22 травня, о 8:50.Цеклар Володимир Андрійович народився 2 вересня 2001 року у селищі Квасилів. Навчався у місцевій школі, згодом – у Квасилівському професійно-технічному училищі. Працював адміністратором на автомийці у Рівному.Володимир був із тих людей, які не відступають перед труднощами й завжди щиро віддаються тому, що роблять. Він мав прості, але дуже теплі мрії: відкрити власну автомийку, а ще маленьку затишну кав’ярню, де панували б спокій, тепло і домашній затишок.Коли почалося повномасштабне вторгнення, Володимир не зміг залишитися осторонь. Він одразу пішов до військкомату, та почув у відповідь: «Ще надто молодий». Але чекати й просто спостерігати він не вмів. Разом із мамою долучився до ТрО у Квасилові, чергував на блокпостах, допомагав усім, чим тільки міг. І навіть тоді, коли блокпости прибрали, не зупинився – продовжував шукати можливість бути там, де найбільше потрібен.У квітні 2024 року Володимир поїхав на навчання до Польщі, а згодом став бійцем “Азову”.Загинув у травні 2025 року на Донецькому напрямку, гідно виконуючи військовий обов’язок та захищаючи суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України.
Про це повідомили в Управлінні культури і туризму РМР.Відкриття відбудеться у п'ятницю, 22 травня, о 8:50.Цеклар Володимир Андрійович народився 2 вересня 2001 року у селищі Квасилів. Навчався у місцевій школі, згодом – у Квасилівському професійно-технічному училищі. Працював адміністратором на автомийці у Рівному.Володимир був із тих людей, які не відступають перед труднощами й завжди щиро віддаються тому, що роблять. Він мав прості, але дуже теплі мрії: відкрити власну автомийку, а ще маленьку затишну кав’ярню, де панували б спокій, тепло і домашній затишок.Коли почалося повномасштабне вторгнення, Володимир не зміг залишитися осторонь. Він одразу пішов до військкомату, та почув у відповідь: «Ще надто молодий». Але чекати й просто спостерігати він не вмів. Разом із мамою долучився до ТрО у Квасилові, чергував на блокпостах, допомагав усім, чим тільки міг. І навіть тоді, коли блокпости прибрали, не зупинився – продовжував шукати можливість бути там, де найбільше потрібен.У квітні 2024 року Володимир поїхав на навчання до Польщі, а згодом став бійцем “Азову”.Загинув у травні 2025 року на Донецькому напрямку, гідно виконуючи військовий обов’язок та захищаючи суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України.
Відкриття відбудеться у п'ятницю, 22 травня, о 8:50.Цеклар Володимир Андрійович народився 2 вересня 2001 року у селищі Квасилів. Навчався у місцевій школі, згодом – у Квасилівському професійно-технічному училищі. Працював адміністратором на автомийці у Рівному.Володимир був із тих людей, які не відступають перед труднощами й завжди щиро віддаються тому, що роблять. Він мав прості, але дуже теплі мрії: відкрити власну автомийку, а ще маленьку затишну кав’ярню, де панували б спокій, тепло і домашній затишок.Коли почалося повномасштабне вторгнення, Володимир не зміг залишитися осторонь. Він одразу пішов до військкомату, та почув у відповідь: «Ще надто молодий». Але чекати й просто спостерігати він не вмів. Разом із мамою долучився до ТрО у Квасилові, чергував на блокпостах, допомагав усім, чим тільки міг. І навіть тоді, коли блокпости прибрали, не зупинився – продовжував шукати можливість бути там, де найбільше потрібен.У квітні 2024 року Володимир поїхав на навчання до Польщі, а згодом став бійцем “Азову”.Загинув у травні 2025 року на Донецькому напрямку, гідно виконуючи військовий обов’язок та захищаючи суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України.
Цеклар Володимир Андрійович народився 2 вересня 2001 року у селищі Квасилів. Навчався у місцевій школі, згодом – у Квасилівському професійно-технічному училищі. Працював адміністратором на автомийці у Рівному.Володимир був із тих людей, які не відступають перед труднощами й завжди щиро віддаються тому, що роблять. Він мав прості, але дуже теплі мрії: відкрити власну автомийку, а ще маленьку затишну кав’ярню, де панували б спокій, тепло і домашній затишок.Коли почалося повномасштабне вторгнення, Володимир не зміг залишитися осторонь. Він одразу пішов до військкомату, та почув у відповідь: «Ще надто молодий». Але чекати й просто спостерігати він не вмів. Разом із мамою долучився до ТрО у Квасилові, чергував на блокпостах, допомагав усім, чим тільки міг. І навіть тоді, коли блокпости прибрали, не зупинився – продовжував шукати можливість бути там, де найбільше потрібен.У квітні 2024 року Володимир поїхав на навчання до Польщі, а згодом став бійцем “Азову”.Загинув у травні 2025 року на Донецькому напрямку, гідно виконуючи військовий обов’язок та захищаючи суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України.
Володимир був із тих людей, які не відступають перед труднощами й завжди щиро віддаються тому, що роблять. Він мав прості, але дуже теплі мрії: відкрити власну автомийку, а ще маленьку затишну кав’ярню, де панували б спокій, тепло і домашній затишок.Коли почалося повномасштабне вторгнення, Володимир не зміг залишитися осторонь. Він одразу пішов до військкомату, та почув у відповідь: «Ще надто молодий». Але чекати й просто спостерігати він не вмів. Разом із мамою долучився до ТрО у Квасилові, чергував на блокпостах, допомагав усім, чим тільки міг. І навіть тоді, коли блокпости прибрали, не зупинився – продовжував шукати можливість бути там, де найбільше потрібен.У квітні 2024 року Володимир поїхав на навчання до Польщі, а згодом став бійцем “Азову”.Загинув у травні 2025 року на Донецькому напрямку, гідно виконуючи військовий обов’язок та захищаючи суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Володимир не зміг залишитися осторонь. Він одразу пішов до військкомату, та почув у відповідь: «Ще надто молодий». Але чекати й просто спостерігати він не вмів. Разом із мамою долучився до ТрО у Квасилові, чергував на блокпостах, допомагав усім, чим тільки міг. І навіть тоді, коли блокпости прибрали, не зупинився – продовжував шукати можливість бути там, де найбільше потрібен.У квітні 2024 року Володимир поїхав на навчання до Польщі, а згодом став бійцем “Азову”.Загинув у травні 2025 року на Донецькому напрямку, гідно виконуючи військовий обов’язок та захищаючи суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України.
У квітні 2024 року Володимир поїхав на навчання до Польщі, а згодом став бійцем “Азову”.Загинув у травні 2025 року на Донецькому напрямку, гідно виконуючи військовий обов’язок та захищаючи суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України.
Загинув у травні 2025 року на Донецькому напрямку, гідно виконуючи військовий обов’язок та захищаючи суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України.