Вчені оголосили про відкриття нового біомаркера, який може суттєво полегшити діагностику бактеріальних інфекцій, відрізняючи їх від важкого коліту. Це досягнення стало результатом багаторічних досліджень у сфері гастроентерології та мікробіології і має потенціал значно покращити клінічну практику. Традиційно, диференціальна діагностика між цими двома станами викликала чимало труднощів через схожість симптомів. Відмінності в підходах до лікування є критично важ
Як стверджують австралійські науковці, показник ширини розподілу моноцитів, який відображає ступінь неоднорідності (обʼєму) моноцитів у загальному аналізі крові,дозволяєдиференціювати гострий важкий виразковий коліт від бактеріального ентероколіту при зверненні до відділення невідкладної допомоги.
Показник ширини розподілу моноцитів (MDW) —гематологічний параметр, що відображає варіабельність розмірів моноцитів. Раніше його пропонували як застосовувати для ранньої діагностики сепсису та прогнозування перебігу COVID-19, але його роль у запальних захворюваннях кишечника була вивчена недостатньо.
Дослідники з Мельбурнського університету проаналізували дані 176 пацієнтів, розділених на три групи:
1. з гострим важким виразковим колітом (53 пацієнта),
2. з діареєю, спричиненою бактеріальним ентероколітом (70),
3. контрольна група з контрольованим хронічним гепатитом B без активного запалення (53).
Показники MDW вимірювалися за допомогою стандартного аналізатора.
Дослідження показало значущі відмінності в рівнях MDW між групами при госпіталізації. Медіанне значення MDW у пацієнтів із бактеріальним ентероколітом склало 23,6, що значно вище, ніж у пацієнтів із гострим важким колітом (19,0) та в контрольній групі (16,8).
Після врахування віку та статі пацієнтів зʼясувалося, що кожна одиниця збільшення MDW асоціюється з підвищенням ймовірності наявності бактеріального ентероколіту на 38%. Поріг MDW ≥ 22,3 забезпечив специфічність 84,6% та чутливість 64,3% для виявлення бакінфекції. У пацієнтів із виразковим колітом рівень MDW позитивно корелював із загальноприйнятими маркерами активності захворювання. Хоча цей біомаркер не прогнозував первинну відповідь на стероїди, нижчий рівень MDW перед початком терапії інфліксимабом дозволяв передбачити успішність лікування у пацієнтів, резистентних до кортикостероїдів.
Автори роботи вважають, що використання MDW може покращити якість допомоги пацієнтам, оскільки сприятиме ранньому призначенню емпіричної антибіотикотерапії при підозрі на інфекцію. Крім того, MDW показав себе як новий біомаркер активності виразкового коліту, корисний для виявлення пацієнтів із високим ризиком неефективності терапії інфліксимабом.
Джерела
Новий біомаркер допоможе відрізнити бактеріальну інфекцію від важкого коліту — (The Pharma Media)