Мер Чугуєва Григорій Рябцев поділився переживаннями та викликами, з якими стикалося місто під час війни. За його словами, ситуація в регіоні була надзвичайно складною: місцевим мешканцям доводилося зіткнутися не лише з фізичними руйнуваннями інфраструктури, але й із психологічним тиском через постійні обстріли та втрати серед близьких. Рябцев зазначив, що навіть у найважчі часи міська влада намагалася підтримувати жителів і забезпечити їх необхідними ресурсами. Він
Міський голова Чугуєва, начальниця МВА Галина Мінаєва, не схильна називати своє місто «фортецею». Хоча з перших хвилин 24 лютого 2022 року цей районний центр Харківщини опинився в епіцентрі російського вторгнення: ракети влучали по військовому аеродрому та по місцях дислокації 92-ї окремої механізованої бригади. Від перших «прильотів» постраждали мирні мешканці, почались руйнування.
«Коли я приїхала в мікрорайон, де були перші влучання, побачила палаючі будинки, поранених — і наче опинилася в якомусь кошмарному фільмі. Я дивилася на це й не могла повірити, що знаходжуся в самому центрі цих жахіть», — пригадує Мінаєва.
Понад чотири роки Чугуїв перебуває під постійними російськими повітряними ударами. Попри це місто живе: опалення змогли відновити вже навесні 2022 року, навіть під носом у ворога. Життя пройшло через надважку зиму 2025–2026 років з теплом, хоч і зазнавало блекаутів. Удалося відновити всесвітньовідомі рєпінські пленери та зберегти художню школу для дітей. Про те, як місто виживає й чого прагне Чугуїв, розповіла його очільниця.
Перші управлінські рішення в Чугуєві після початку повномасштабного вторгнення не були масштабними — команда просто робила те, що могла в умовах нової реальності.
«Ми — цивільні люди і не знали спочатку, що слід робити: шукати озброєння чи займатися евакуацією? Вирішили, що маємо подбати про безпеку мешканців. Люди ховалися в підвалах житлових будинків, тож треба було забезпечити їм хоча б мінімальний комфорт: місця, де можна присісти чи прилягти. Ще до війни громаді передали оздоровчий табір, і ми використали увесь наявний інвентар, щоб облаштувати підвали», — розповідає міський голова.
Артобстріли тривали аж до харківського контрнаступу, тому допомога була потрібна постійно.
«Лікарі обходили укриття, надавали медичну допомогу дітям і людям похилого віку: переживання, холод, хвороби — усе це давалося взнаки. Наші медикам справді були героями на своєму фронті. Для малечі вчителі приносили діафільми, показували фільми, облаштовували невеликі кінозали — щоб хоч якось відвести дітей від жаху на вулиці», — згадує Мінаєва.
У перші тижні та місяці повномасштабної війни в Чугуєві виник дефіцит товарів і продуктів: логістичні зв’язки з обласним центром були порушені, магазини переважно зачинилися, а дороги в напрямку міста прострілювалися.
«Були випадки, коли породіллям не було де купити необхідні речі. Ми шукали бізнес, який залишився в громаді, домовлялися про відкриття магазинів та передачу всього потрібного до пологового будинку. Думали також, як нагодувати людей, багато з яких були літніми. На жаль, життя йде своїм шляхом: народжуються діти, помирають старі. Були випадки, коли люди вмирали самі, діти виїхали — і нам доводилося виконувати функції, які зазвичай роблять ритуальні служби. Тоді їх у Чугуєві не було, і ми навіть робили труни власноруч. Щоб не лякати людей, називали їх «фруктовими ящиками». Скільки таких «фруктових ящиків» залишилося у нас — запитуєте?», — ділиться Мінаєва.
У 2022 році ніхто не знав, що буде далі, тож комунальні служби працювали над найнагальнішими проблемами. У перші дні вторгнення російські обстріли зруйнували три котельні в Чугуєві, і березень з квітнем 2022-го були холодними.
«Ми намагалися запустити котельні, бо в місті залишалися люди. Бракувало матеріалів для ремонтів, але об’єдналися всі служби та бізнес: хтось телефонував і говорив, що може передати електроди, хтось — кисень, хтось — допомогти руками. Завдяки цьому вдалося відновити дві котельні. Одну не змогли відновити, бо вона знаходилася в дуже небезпечному районі, де працювати було неможливо — і люди грілися в одному з навчальних закладів. Ми вистояли і відновилися», — згадує мер Чугуєва.
Попри війну, у Чугуївській громаді нині мешкає понад 48 тисяч людей, серед яких близько 12 тисяч — внутрішньо переміщені особи. Перед містом стоять нові виклики: ворог продовжує влучати по критичній інфраструктурі. Водночас минулий опалювальний сезон Мінаєва вважає вдалим, хоча місто й занурювалося в повні блекаути.
«85% абонентів громади мали постійне тепло навіть під час відсутності електрики. Ми майже два роки працювали над залученням обладнання та виконали проєктні та монтажні роботи з встановлення когенераційних установок. Готувалися до найгірших сценаріїв, аби місто функціонувало, а люди отримували мінімальні комунальні послуги», — пояснює очільниця міста.
Назва «місто‑фортеця» їй не подобається, бо асоціюється з воєнною риторикою. Для Міниєвої Чугуїв, попри його гарнізонне минуле, передусім — рідне місто Іллі Рєпіна, куди приїжджали художники з усього світу. Тому під постійними обстрілами всіма силами намагаються зберегти культурну спадщину. У 2024–2025 роках були пошкоджені Штаби військових поселень та покрівля Торгових рядів — пам’ятки національного значення. Комунальники вже накрили контуром дах Торгових рядів, щоб не допустити подальшого руйнування.
«Хотілося б зберегти все, але не все залежить від нас — по місту сьогодні прилітають і «шахеди», і ракети. Ми робимо все можливе, щоб берегти і матеріальні цінності, і культурні традиції», — каже Мінаєва.
Всесвітній рєпінський пленер 2022 року не відбувся через повномасштабне вторгнення, але вже наступного року фестиваль відновили, хоч і в онлайн‑форматі. Дитяча художня школа в Чугуєві продовжує працювати очно: для учнів створили необхідні безпекові умови. «Поки в місті є діти, воно живе», — із гордістю зауважує міський голова.
Фото: Галина Мінаєва/телеграм
Саме робота з дітьми дає сили та натхнення для щоденних справ, зізнається очільниця громади: «Коли сидиш на якому‑небудь звітному заході 40 хвилин чи годину — виходиш і відчуваєш, що втоми зовсім нема. І ще у мене є улюблений песик, який дуже підтримує емоційно», — усміхається Мінаєва.
Найбільш несподіваним запитанням під час розмови стало запитання про намір балотуватися на наступних виборах міського голови, коли ті зможуть відбутися.
«Найголовніше сьогодні — щоб закінчилася війна. Зараз немає часу думати про вибори чи політичні проєкти. Маємо зробити все, щоб люди залишалися в громаді або поверталися додому — бо, як би там не було, вдома все одно краще. Тому роботи в нас дуже багато», — підсумовує мер.
Створено за матеріалами: Obectiv.tv