Оксана Радушинська з міста Старокостянтинів вже понад 12 років активно займається волонтерською діяльністю, що стала невід'ємною частиною її життя. Вона розповідає про свій шлях у волонтерстві, починаючи з перших кроків і до сьогоднішнього дня. Спочатку Оксана залучилася до допомоги людям, які опинилися в складних життєвих обставинах, але поступово її діяльність розширилася. За цей час вона організувала безліч благодійних акцій та зборів коштів для різноманіт
З 2014 року письменниця, журналістка та волонтерка Оксана Радушинська з командою подолали тисячі кілометрів, аби підтримати наших військових мистецьким словом та піснею. Вона жартує, що на Донбасі знає більше населених пунктів, ніж у рідній Хмельницькій області.
«Я справді відчувала таку гордість, що зробила це...», - згадує Оксана Радушинська свій перший організований концерт для військових у квітні 2014-го на летовищі у Старокостянтинові. Той виступ і став точкою відліку.
Тоді ще не було ані великих планів, ані чіткої організації, лише кілька знайомих артистів, імпровізована сцена і щире бажання підтримати наших військових.
Письменниця, журналістка та керівниця громадської організації «Творча сотня «Рух до перемоги» Оксана Радушинська розповіласайту «Є ye.ua», як змінилося волонтерство за роки війни та чому розчарування в людях пережити важче за втому.
«Була наївність, що все швидко припиниться»
Війна на Сході країни тільки починалася. Квітень 2014-го. Летовище у Старокостянтинові. Саме там відбувся перший концерт для військових, який організувала волонтерка Оксана Радушинська.
«Це був перший у моєму житті концерт, організований для наших захисників. Я покликала знайомих артистів. І коли він відбувся, я відчувала таку гордість, що зробила це… Тоді ще була наївність і сподівання, що все швидко припиниться. Але водночас було прагнення не сидіти склавши руки», - згадує волонтерка.
Так народилася «Мистецька подільська сотня». Уже в 2015 році команда вперше поїхала до Маріуполя в межах програми «Зброя культури». А з жовтня того ж року вони стали громадською організацією «Творча сотня «Рух до перемоги» під керівництвом Оксани Радушинської.
З 2015 до 2020 року Оксана Радушинська з командою здійснила 50 поїздок на передову. Фото: надане Оксаною Радушинською
Волонтерка пригадує, як тоді фронт потребував елементарного: картоплі, одягу, цвяхів для бліндажів.
«На той час потреби були не такими, як тепер, тому що зараз це вже дрони, автівки…», - каже волонтерка.
До 2020 року, до початку карантину, Оксана Радушинська з командою здійснила 50 поїздок на передову. Вони їздили щомісяця на 3-5 днів і об'їздили всю лінію розмежування.
«Я раніше жартувала, що у Хмельницькій області не знаю стільки населених пунктів, скільки знаю їх на Донбасі», - з усмішкою каже пані Оксана.
До 2022 року Творча сотня «Рух до перемоги» щомісяця на 3-5 днів їздили на передову з концерами для військових. . Фото: надане Оксаною Радушинською
Повномасштабне вторгнення 2022 року закрило артистам доступ на «нуль». Але робота не зупинилася. Тепер волонтери переважно виступають у військових частинах, навчальних центрах та медичних закладах.
«Саме зараз набуває важливості робота в реабілітаційних центрах. У них багато військових, які важко поранені. Має бути підтримка і розуміння того, що життя в них тепер змінилося, але воно триває», - каже пані Оксана.
З 2022 року волонтери переважно виступають у реабілітаційних цетрах. Фото: надане Оксаною Радушинською
Зазвичай концертна програма триває до години. Це українські пісні в сучасному аранжуванні у різних музичних стилях, інструментальні твори на скрипці та гітарі. Це спілкування, і байки, і вірші.
«З глядачами ми взаємодіємо, ми розмовляємо. Вони вгадують пісні, підспівують, підтанцьовують, хто може. У нас є година часу для того, щоб «висмикнути» наших хлопців та дівчат із тієї реальності, в якій вони перебувають. Вони мають забути, де вони насправді, посміятися, відпочити», - каже про місію «Творчої сотні» пані Оксана.
Нерідко самі бійці стають частиною шоу. Оксана Радушинська пригадує випадок, коли боєць дуже професійно танцював, а згодом з'ясувалося, що до війни він був артистом балету «Freedom».
Про переломні моменти
За 12 років шлях був непростим. Пані Оксана відверто каже, що втому можна перебороти, але важко пережити розчарування в людях.
«Бували різні ситуації. Хтось їздив, сподіваючись, що отримає посвідчення учасника бойових дій. Хтось сподівався, що за це будуть платити гроші. Напевно, перед цим людина забула почитати, що таке волонтерство. Такі моменти переживалися важко. Але думки припинити діяльність не було ніколи. Це вже частина мого життя», - каже пані Оксана.
І додає: «Ми заробляємо на своїх роботах, а волонтерством займаємося безкоштовно. Це той принцип, якого я дотримуюся. Ми дякуємо небайдужим, які допомагають нам заправити авто. У нас є люди, які плетуть шкарпетки та маскувальні сітки – і всі донати йдуть на це».
Також волонтерка зізнається, що найбільше мотивації дають самі військові.
«Дуже приємно, коли навіть зараз, через стільки років, зустрічаються військові, які кажуть: «А ми вас пам'ятаємо! Ви до нас приїжджали у 2015-2017 роках на передову з концертами і показують світлини, які зберігають досі», - розповідає волонтерка.
Сьогодні поруч із пані Оксаною люди, які роками тримаються разом. Фото: надане Оксаною Радушинською
Сьогодні поруч із пані Оксаною люди, які роками тримаються разом: Олександр Петрук – співак, майор ЗСУ, Сергій Скоп – звукорежисер, Ольга Щербакова – скрипалька, Павло Михальчишин – старший сержант запасу, гітарист, який сам пройшов війну як доброволець, сержантка Тетяна Повар, молодший сержант, який від 2023 року на передовій, Олександр Коропов, професійні співачки Алла Коропова та Марічка Скромінська. Водій команди – Сергій Грищук. Плетенням маскувальних сіток, шкарпеток, різноманітних оберегів опікуються Наталія Фурман, Тамара Мельнікова, Оксана і Ангеліна Якимчук.
Найбільш щемливо пані Оксана розповідає про своїх батьків.
«Звичайно, в команді від самого початку були й мої батьки. Вони були в усіх поїздках на Схід. Віра моїх батьків, їхня підтримка, присутність і щира задіяність у процесі – це те, що свого часу дуже допомогло. Якби не їхня підтримка, то я б фізично не змогла поїхати. Людині у кріслі колісному складно технічно долати певні моменти, тому батьки завжди були моєю опорою», - каже пані Оксана.
Петро та Ніна Радушинські стали для «Творчої сотні» найвідданішими волонтерами. На жаль, у грудні 2024 року батько Оксани пішов із життя. Але волонтерський шлях триває далі.
«Ми з мамою їздимо й надалі. Зараз уже просто нереально відступитися від того, що ти вмієш і можеш робити», - каже Оксана Радушинська.
Батьки Оксани Радушинської Петро та Ніна Радушинські стали для «Творчої сотні» найвідданішими волонтерами. Фото: надане Оксаною Радушинською
Найзаповітніша мрія «Творчої сотні», каже пані Оксана, це виступати під мирним небом.
«Навіть після перемоги ми будемо їздити, бо по-іншому вже не вміємо», – зізнається Оксана Радушинська.
Додамо, що в березні 2026 року вийшов роман Оксани Радушинської «Псалом Давида», куди вплетено історії з її волонтерського досвіду від 2014 до 2022 років.
Найзаповітніша мрія «Творчої сотні» - виступати під мирним небом. Фото: надане Оксаною Радушинською
Читайте також:«Я хочу місце, яке зможу назвати домом»: як Поліна Глушак із Запорізької області почала життя заново на Хмельниччині