Суд визнав транспортну компанію «Аврора» відповідальною за смертельну дорожньо-транспортну пригоду, що сталася в минулому році. Водій компанії, перебуваючи за кермом автомобіля, скоїв наїзд на пішохода, який отримав тяжкі травми і помер у лікарні. Розгляд справи тривав кілька місяців і включав свідчення очевидців та експертів. У ході судового процесу було встановлено, що водій порушив правила дорожнього руху, не дотримуючись безпечної швидкості та умов видимості.
Обухівський районний суд Київської області задовольнив цивільний позов позивачки до ТОВ «Торгова компанія «Аврора». Справа стосувалася відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника у дорожньо-транспортній пригоді. Відповідно до рішення суду від 6 квітня 2026 року, з підприємства на користь родини загиблого загалом стягнуто понад 3,4 мільйона гривень, повідомляє«Комерсант Український»з посиланням нарішеннясуду.
Аварія сталася 6 серпня 2020 року близько 08:00 на автодорозі Н-01 «Київ — Знам’янка» поблизу м. Обухів. Водій ТОВ ТК «Аврора», керуючи службовим автомобілем Skoda Octavia A7 у стані наркотичного сп’яніння, рухався зі швидкістю 88–108 км/год. Він не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-1102 під керуванням чоловіка позивачки.
Внаслідок удару автомобіль ЗАЗ перекинувся і виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся з Toyota Camry. Пасажир ЗАЗ (рідний брат водія) помер на місці події. Водій ЗАЗ отримав тяжкі тілесні ушкодження і після тривалого лікування, не виходячи з коми, помер 18 липня 2021 року.
Вироком Обухівського районного суду від 13 лютого 2023 року, який згодом був залишений без змін апеляційною та касаційною інстанціями, водія було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та засуджено до 9 років позбавлення волі. Шкоду матері загиблих було відшкодовано у межах кримінального процесу. Водночас удова загиблого, яку офіційно визнали потерпілою, на стадії досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи цивільний позов не подавала, тому звернулася до суду в порядку цивільного судочинства у серпні 2025 року.
Представник торгової компанії «Аврора» адвокат Воронюк С. О. у відзиві на позов заперечував проти задоволення вимог у повному обсязі, посилаючись на такі обставини:
Суддя О. М. Зінченко відхилила аргументи відповідача, спираючись на норми ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, згідно з якими юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Суд врахував обставини, встановлені попереднім чинним вироком суду від 13.02.2023 року, де зазначалися свідчення самого обвинуваченого.
«…06.08.2020 о 07 ранку виїхав на автомобілі «Шкода» з місця свого проживання до м. Києва з метою залишити автомобіль на стоянці підприємства, оскільки 05.08.2020 його повідомили про відсторонення від роботи з причини того, що 04.08.2020 відносно нього був складений протокол про керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння та вилучили водійське посвідчення. Автомобіль він залишив у місці свого проживання, так йому наказало керівництво, і в цей день він відвозив автомобіль, щоб залишити на підприємстві».
Також суд послався на висновки суду у кримінальному провадженні щодо внутрішнього контролю на підприємстві:
«…суду не надано доказів, що ТОВ ТК «Аврора» зверталося до правоохоронних органів щодо незаконного володіння автомобілем, не надано доказів щодо результатів службового розслідування, інформації про графік роботи обвинуваченого, а відтак, з урахуванням ч. 1 ст. 1172 ЦК України, обов’язок із відшкодування шкоди покладається саме на юридичну особу як власника транспортного засобу».
Крім того, суд звернув увагу на неналежну організацію роботи в ТОВ ТК «Аврора» щодо контролю за власним автомобільним парком, оскільки на підприємстві відсутні документи щодо даних перебування автомобілів протягом робочого часу (подорожні листи), не вівся щоденний медичний огляд водіїв.
Розрахунок матеріальних збитків у зв’язку з втратою годувальника для двох неповнолітніх дітей суд визнав обґрунтованим, оскільки він базувався на законодавчо встановлених розмірах мінімальної заробітної плати за відповідні періоди (з дня смерті годувальника до досягнення дітьми повноліття). Витрати на лікування та спорудження пам’ятника (200 719,74 грн) були підтверджені фіскальними, товарними чеками та платіжними інструкціями.
Суд ухвалив позовні вимоги позивачки задовольнити повністю та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТК «Аврора»:
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.