У селі Коболчин відбулася зворушлива церемонія прощання із Павлом Деркачем, який загинув під час виконання військового обов'язку. Його життя обірвалося на фронті, де він мужньо захищав рідну землю від агресора. Сотні односельців прийшли вшанувати пам'ять героя, щоб висловити свої співчуття родині та подякувати за його самопожертву. Павло був не лише сином свого батька, але й символом сили і незламності для всього села. У промові батька звуч
Про це повідомила Сокирянська міська рада, передаєBUK media.
Павло Деркач загинув у лютому 2026 року. Деякий час його вважали зниклим безвісти. Ці слова — "зниклий безвісти" — одні з найстрашніших у цій війні. Вони означають: невідомість. Очікування, яке не має кінця. Надія, яка болить більше, ніж правда. Рідні чекали. І дочекалися — не того, чого хотіли, але хоч якоїсь визначеності.
Він повернувся на коболчинську землю. Туди, де народився. Де зробив перші кроки, де виріс, де став тим, ким став. Земля прийняла його назад — і це єдине, що залишається, коли слів вже не вистачає.
На меморіальному комплексі Коболчина зібрався увесь світ цієї людини — рідні і близькі, друзі і побратими, люди, які знали його, і люди, які прийшли просто тому, що не могли не прийти. Хвилина мовчання розтяглася в щось більше — у спільний біль, у спільну вдячність, у спільне усвідомлення ціни, яку платить ця земля за своє право бути вільною.
Він боронив цю землю. Тепер вона береже його.
Нагадуємо, Сокирянська громада, як і десятки інших на Буковині, платить за свободу України найвищу ціну. За кожним таким поверненням — ціле життя, обірване війною, і родина, яка несе цей біль далі. Вічна пам'ять і слава Герою України.